Від власної ініціативи вдови полеглого захисника – до масштабного проєкту: в Арцизі розіб’ють сакуровий сквер на честь Героїв війни

Посадити дерево сакури в пам’ять про загиблого чоловіка – саме з такою ініціативою до Арцизького міського голови звернулася вдова загиблого героя Сергія Нурісламова, Олена. Жінка хотіла увічнити пам’ять про чоловіка не в бездушному бетоні у вигляді пам’ятника, а в живій рослині, яка ще багато років буде милувати око та приносити користь мешканцям міста. Як сприйняли ініціативу в міській раді, та коли чекати втілення проєкту – в матеріалі “Бессарабії INFORM”.

Олена втратила чоловіка на війні в липні 2023 року і хоч Сергій родом з Черкаської області –  війна застала героя в Арцизі, адже тут він прожив з жінкою останні роки перед нападом російської армії. Саме тут на світ з’явився Святослав – син подружжя. Сергій пішов служити добровольцем ще на самому початку повномасштабного вторгнення. А наприкінці 2022 року синові Олени та Сергію діагностують аутизм. Саме тому сьогодні вдова має прийняти нелегке рішення та поїхати з рідного міста, адже дитині потрібна постійна кваліфікована допомога спеціалістів. Але перед своїм від’їздом Олена вирішила залишити частинку спогадів про свого чоловіка в місті, де вони проживали свої найщасливіші часи. Олена захотіла посадити дерево сакури в пам’ять про чоловіка.

“Я обрала саме сакуру, оскільки це ніжне деревце – символ швидкоплинності, тендітності життя, це скорбота, і водночас – це відродження життя. Наші Герої віддали свої життя, заради того, щоб Україна відродилась знову і розквітла. Їх вже немає, але спогади про них залишаться назавжди, такі ж ніжні, як пелюстки Сакури”, – ділиться жінка.

Справа залишалась за малим – потрібне місце, де це дерево зможе рости та тішити своїм цвітінням містян. Саме з таким запитом Олена звернулася до міського голови – Сергія Парпуланського. Очільник громади не лише вислухав та пообіцяв виділити місце, а й запропонував  поширити цю ініціативу серед інших сімей загиблих воїнів, створивши цілий сад пам’яті загиблих воїнів. Ідея Олені сподобалась, адже деревце її чоловіка не буде самотнім – воно буде в оточені таких самих дерев-побратимів. До того ж міська рада пообіцяла взяти на себе не лише організацію, а й витрати на дерева та таблички біля них.

“Я приємно вражена, навіть розчулена, адже я лише хотіла отримати дозвіл на посадку дерева, а отримала таку підтримку, на яку навіть не сподівалась. Дуже тішить, що влада надала такий відгук на мою ініціативу й готова її поширювати та примножувати. А ще дуже важливе усвідомлення того, що пам’ять про наших героїв важлива не лише їхнім сім’ям”, – каже вдова.

З приводу місця розташування: Олена дуже просила зробити сад на алеї в Мікрорайоні міста, адже саме там вони з чоловіком любили гуляти з візочком щовечора у безтурботні мирні дні. Навіть показала фото, яке зроблено в тому місці, де хотіла посадити своє дерево.

До обговорення долучилися начальниця інформаційно-комунікаційного відділу Наталя Дорощенко, начальник відділу житлово-комунального господарства Віталій Горяйнов та головний спеціаліст з благоустрою Олександр Войдюк. Комісія одразу вирушила на місце, щоб наочно подивитися, чи можливий такий проєкт саме в цьому місці. Попереду ще багато обговорень та прийняття рішення, але попередньо є всі можливості створити сад саме на тому місці, яке хотіла Олена.

Залишилася лише одна проблема – сезон висадки дерев закінчився. Зараз жарко, і саджанці можуть не прижитися, та й ділянка ще не готова. Постало питання, як же бути в цій ситуації, адже Олена планує переїзд в найближчий місяць. Жінка заспокоїла:

“Якщо моя маленька ініціатива народила такий великий проєкт, я приїду, де б не знаходилась. До того ж я маю власноруч посадити дерево в пам’ять про свого коханого та з задоволенням буду присутньою на відкритті”, – запевнила Олена

Реалізацію проєкту попередньо планують на осінь. Долучитися до ініціативи може кожен охочий, звернувшись до Арцизької міської ради.

Сад сакур буде не одному поколінню арцизян слугувати живим нагадуванням про жахливу війну, в якій Україна втратила своїх синів. Кожне деревце матиме своє обличчя та своє ім’я, свою неповторну історію, адже наші герої живі, поки ми їх пам’ятаємо.