Зроблено в Ізмаїлі: ексклюзивний репортаж з фабрики морозива, яка виготовляє найулюбленіший літній десерт для всієї країни і навіть для Європи

Літо – сезон морозива. Серед усіх ласощів у літню спеку воно користується найбільшим попитом. В Ізмаїлі, мабуть, немає такого мешканця, який не куштував хоча б раз у житті або не чув щось про колись популярне морозиво «Мозаїка», яке донедавна продавалось у кожній крамниці міста та навіть у найвіддаленіших селах району та області. Якщо не чули – ми вам розкажемо. «Бессарабія INFORM» у цій публікації розповість про ТОВ Тірас ТМ «Мозаїка» – підприємство з багаторічною історією, де виготовляють за сучасними технологіями найулюбленіший охолоджуючий літній десерт, який робиться тут, у нас, в Ізмаїлі, старанними зусиллями нашого місцевого виробника, а потім продається в торгівельних мережах по всій Україні і не тільки. А ще – про шлях розвитку компанії, нарощення потужностей і нові сфери діяльності. Мотиваційна розповідь – як під час війни можливо продовжувати розвивати бізнес, підтримувати економіку країни і рідне місто, забезпечувати людей роботою та створювати якісний український продукт.

Ізмаїльська «Мозаїка» наразі виготовляє продукцію під торговою маркою «Рудь» – провідного лідера серед українських виробників морозива. Роблять не тільки морозиво, а й різноманітні заморожені напівфабрикати. Але про все по порядку.

З чого все починалось

Компанія була започаткована ще у 2004 році на базі декількох підприємств – Ізмаїльського міськмолзаводу та підприємства «Тірас», яке увійшло до складу нової компанії як орендар та інвестор. Нове сформоване ТОВ на початку свого заснування випускало продукцію під назвою ТМ «Мозаїка».

Асортимент продукції був широкий: окрім класичного пломбіру у вафельному стаканчику та ескімо, фабрика виготовляла різноманітні види морозива з натурального молока місцевих фермерів, в тому числі з фруктовими наповнювачами, фрукти для якого закуповувались у місцевих садоводів. До слова: як аграрії, так і виробники морозива з ностальгією згадують про ті часи.

Одна з гастрономічних родзинок Ізмаїлу – популярний колись розливний квас у жовтих діжках, який донедавна продавався у теплу пору року на вулицях міста, – також виготовляла «Мозаїка». Зараз це лише історія і ностальгічні спогади – його більше не варитимуть. Цей вид діяльності і тоді був не надто рентабельним і вельми ризикованим. Квас, який виготовляло підприємство, був “живим”, без консервантів, тому більше доби не зберігався, і якщо його вчасно не продавали, він дуже швидко псувався.

“Часто доводилось просто зливати залишки з бочок у каналізацію… А з початком пандемії коронавірусу його продаж в місті взагалі заборонили. Повертатися до квасоваріння ми не плануємо – надто клопітно та збитково. Зараз ми сконцентрували зусилля на своїх основних видах діяльності – морозиві та хлібобулочних заморожених виробах”, – розповіли “БІ” представники менеджменту компанії.

Слід зазначити, що до 2015 року справи на підприємстві йшли дуже успішно. Виготовляли морозиво самостійно (більше восьми десятків найменувань!) під власною торгівельною маркою, були у п’ятірці виробників-лідерів по Україні.

Але у злощасному 2015-му вдарила криза. І добрі часи для колись незалежної процвітаючої компанії дещо “пригальмувались”.

«З’явились монополісти, які мали доступ до великого державного кредитування. Ми ж, на жаль, не змогли витримати цієї конкуренції. Одна з причин –  не було бази сировини в регіоні», – згадує нинішній директор «ТОВ Тірас – ТМ «Мозаїка» Надія Ковтун.

Наприкінці 90-х “Мозаїка” використовувала молочну сировину з колишніх Болградських, Кілійських, Ренійських та інших районів півдня Бессарабії. Можливо, деякі жителі сіл ще пам’ятають, як два-три рази на тиждень в Ізмаїл поставлялось молоко, яке збирали молоковози по приватним подвір’ям і фермам сільгосппідприємств. Далі воно розподілялось по великим підприємствам міста та району. З цього натурального молока робили у тому числі і морозиво “Мозаїка”.

Але централізованої бази сировини в регіоні на той час не було, працювати в такому форматі у певний момент стало неможливим. Невеликому (за національними мірками) ізмаїльському підприємству, нажаль, не вдалось зберегти власну торгівельну марку і витримати конкуренцію з більш потужними  “моризивними магнатами”, у яких були набагато більші можливості (доступніша сировина, новітніше обладнання, солідніші інвестиції і, найголовніше, – доступ до державного кредитування, яке у 2007-08 роках було привілеєм для “обраних”).

Ізмаїльське виробництво морозива у той важкий період “вижило” винятково завдяки бізнес-інвестиціям і мудрому керівництву тодішнього власника Аркадія Дубового – уродженця Бессарабії, який більше 20 років проживає в Америці. Нещодавно він передав бізнес своїй доньці та її родині, але продовжує дистанційно допомагати керувати родинною справою і підтримувати колектив.

Директором “Мозаїки” на сьогоднішній день є Надія Петрівна Ковтун, яка віддала цьому підприємству багато років свого життя і є справжнім аксакалом ізмаїльського харчового виробництва і “правою рукою” власника компанії.

“Мозаїка” – наші дні

Зараз “Мозаїка” працює із замовленнями всеукраїнських “морозивогігантів”. Такими відомими торговими марками як “Рудь”, “Геркулес”, Харківський молочний комбінат (“Вімм-Білль-Данн Україна”). Перейшла на сухе молоко – з ним зараз працюють всі великі національні виробники морозива. Проблем із сировиною наразі немає.

Основний замовник – торгова марка “Рудь”. Коли купуєте улюблене морозиво даної торгової марки – придивіться уважніше до надписів на пакуванні у графі “Адреса виробництва”. Можливо, воно було зроблене саме в Ізмаїлі на вулиці Європейській, 40 (колишня Гагарина). Окрім Ізмаїлу, “Рудь” також має промислові потужності у Житомирі та Луцьку.

Цікаво, що морозиво ізмаїльського виробництва експортується також до Польщі, Німеччини та Ізраїлю. На початку поточного року компанія отримала міжнародну сертифікацію.

У день, коли журналісти “БІ” відвідали фабрику, тут робили “кошерне” морозиво для Ізраїлю. За процесом виробництва пильно стежив рабин, який молився, контролював кожен етап і цілодобово слідкував за дотриманням юдейських правил. Як відомо, юдеї – дуже ретельно ставляться до вибору їжі. Вони вживають виключно кошерну їжу, яка відповідає законам єврейської релігії, відомої як кашрут. Для “Мозаїки” – такий досвід вперше.

“Ринок Ізраїлю – для нас дуже перспективний. Сезон у них починається у березні, а завершується всередині листопада. Робимо цього літа для них чотири види продукції”, – розповідають представники підприємства.

Ізмаїльські харчові виробники дуже шанобливо ставляться до релігійних традицій народів світу, тому підхід до таких замовників – максимально серйозний та відповідальний.

“Сьогодні “Мозаїка” – сучасне модернізоване підприємство, яке працює не тільки для українського, а й закордонного ринку. Воно складається з двох частин: виробництво морозива (два цехи плюс цех варки) і виробництво хлібобулочних виробів, які ми продаємо у замороженому вигляді. Працюємо виключно за ДСТУ – стандартами, які чітко регулюються українським законодавством. Працюємо тільки з натуральними інгредієнтами, без використання пальмового жиру. Проблем із сировинною базою у нас наразі немає – абсолютно всю сировину можливо закупити в Україні або за кордоном. Перед початком сезону, який починається у лютому, ми стараємось заздалегідь зробити певний запас сировини: вершкове масло, сухе молоко, згущене молоко, муку та інші продукти тривалого зберігання. Це забезпечує стабільну роботу без збоїв та форс-мажорів. За рахунок цього, наприклад, коли почалась війна у 2022-му і на деяких підприємствах були певні проблеми з поставками, ми не відчули на собі ніяких труднощів. В резерві у нас було достатньо часу, аби підлаштувати систему подальшої логістики постачання сировини. В холодний сезон виробництво класичного морозива ставиться на декілька місяців на паузу – переходимо у цей час на так звані “зимні” види (у великих сімейних упаковках, торти) та робимо акцент на інших видах продукції“, – поділились з “БІ” представники керівництва компанії.

Як виготовляють найулюбленіший холодний літній десерт – бачили наші журналісти.

Захопливий процес

Мабуть, багато наших читачів мріяли у дитинстві побувати на фабриці морозива і наїстися його досхочу. Така екскурсія, точно, буде цікава і дітям, і дорослим. Шкода, що в Бессарабії немає такої туристичної пропозиції – повірте, це дуже пізнавально та захопливо. Багато років тому, до речі, для школярів Ізмаїлу такі екскурсії на “Мозаїку” проводились.

Морозиво тут виготовляють на італійському обладнанні. Для пакування використовується сировина італійського та корейського виробництва (Україна не виробляє плівку для пакування).

Випускають більше 30 найменувань улюбленого літнього смаколику під різними торговими марками. Не всі вони, звісно, випускаються одночасно (виробництво, як ми вже казали, не настільки велике) – все залежить від замовлення та сезону. За сезон, як розповіла директор Надія Ковтун, іноді випускають по 5-6 нових видів. Рецептуру кожного з них ретельно створює ціла команда досвідчених спеціалістів – як замовника, так і виробника. Так, щоб у кінцевому результаті споживач отримав смачний та якісний продукт.

Завідуюча лабораторією ТОВ “Тірас-Мозаїка” Ольга Крахмаль показала нашим журналістам всі захопливі етапи виробництва морозива і розповіла про складний, але дуже цікавий процес “народження” холодного смаколику “made in Izmail”, який потім продають по всій Україні та експортують до різних країн Європи.

На вході до виробничих цехів бачимо лабораторії – за якістю тут ретельно слідкують. Ізмаїльська компанія має сертифікацію ISO та HACCP, яка підтверджує відповідність систем управління та якості продукції підприємства державним та міжнародним стандартам. Вона була отримана нещодавно, у лютому поточного року. Перед цим, упродовж минулого року, була проведена масштабна реконструкція підприємства.

“Ми – єдине підприємство в Ізмаїлі, яке має таку міжнародну сертифікацію. Це дає нам право продавати нашу продукцію країнам Європи”, – не без гордості зазначили на “Мозаїці”.

Далі ми відвідали виробничі цехи. Побачили, як морозиво “вариться”, потім – як ця ароматна рідка молочно-вершкова суміш, схожа на молочний коктейль, пастеризується, гомогенізується, доводиться до необхідної консистенції та температури. На завершальному етапі – розподіляється на порції та пакується. Увесь процес майже повністю автоматизований.

У виробничих приміщеннях стоїть неймовірно приємний запах – пахне ваніллю, згущеним молоком та шоколадом. Усюди – стерильна чистота.

Найцікавіше відбувається у цеху, де готовий продукт, який на виході має температуру -6°C, розподіляють на порції та фасують – тут можна наживо спостерігати за “дивом” народження морозива.

Фірма співпрацює виключно із надійними постачальниками високоякісної сировини, які мають міжнародну сертифікацію. Наприклад, печиво для морозива “сендвіч” постачає відома українська компанія “Бейкер” (Львів).

Побували ми і в цеху, де виготовляють новий вид продукції – японський десерт мочі. Його готують з рисового борошна та різноманітних начинок. Мочі від “Мозаїки” експортуються до Польщі, Прибалтики, Норвегії, Швеції, а нещодавно почали продаватися і в Україні.

Не морозивом єдиним

Як ми вже згадували, ізмаїльська “Мозаїка”, окрім лінії з виробництва морозива, має ще й потужний цех з виготовлення хлібобулочних виробів. Вже більше п’яти років.

“Ми займаємось, зокрема, виробництвом напівфабрикатів з листкового та листково-дріжджового тіста, а також випічкою цілого ряду хлібобулочних виробів. Нещодавно запустили виробництво кондитерських виробів. Стараємось постійно розширювати ассортимент, розвиватися, модернізувати наші потужності. Є замовлення, є робота, єдине, чого бракує, – рук, особливо чоловічих”, – розповідає начальник хлібобулочного цеху Андрій Трібєль.

Місцеві пекарі випікають смачну чіабату, круасани, основу для піци, тостовий хліб, булочки для гамбургерів, роблять листкове тісто. Загалом – майже 30 позицій!

Цю продукцію заморожують і поставляють до ресторанів, закладів фаст-фуду та супермаркетів. В Ізмаїлі перелічені заморожені вироби під торговою маркою “Рудь” можна придбати у таких мережах магазинів як “Таврія В”, “Аппетит”, “Корона” та ін.

Достатньо кількох хвилин у духовій шафі або мікрохвильовці, і ви без особливих зусиль отримаєте до столу хлібобулочний виріб, ніби тільки-но з печі. Всю роботу за вас вже зробили пекарі “Мозаїки”!

Щоб були зрозумілі об’єми виробництва – смачнючої хрусткої чіабати (італійський білий хліб), наприклад, за зміну можуть напекти півтори тони (це близько 16 тисяч штук).

Ізмаїльські айс-кондитери роблять навіть заморожені торти – цього літа перша партія була відправлена зі столиці Придунав’я на експорт. Тут же виготовляють певні види сировини для морозива.

Є робота – потрібні “руки”

На фабриці працює в середньому близько 100 співробітників. Усі – офіційно працевлаштовані. Стабільна заробітня платня (її, до речі, підняли на 30% у цьому році), спецодяг, душові, роздягальні – підприємство забезпечує своїм робітникам максимально комфортні умови праці.

Але морозиво – продукт “сезонний”, воно вважається “імпульсним” товаром. То не вода і не хліб, наприклад, які є продуктами першої необхідності, і без яких неможливо обійтися. Тому “рук” часто катастрофічно бракує, розповідає директорка підприємства Надія Ковтун.

Дефіцит працівників особливо став відчутним цього сезону. Причин декілька: багато місцевих жителів виїхали з країни через війну (після початку повномасштабного російського вторгнення на “Мозаїці” виїхало 25% колективу!), деякі співробітники-чоловіки покинули роботу і пішли захищати країну, а хтось відсиджується вдома і банально не хоче йти працювати, бо боїться, що заберуть до армії:

“Торік ми працювали на чотирьох лініях, а у нинішньому – ледве на двох. Вакансії: в основному, пакувальники, оператори лінії, вантажники”.

Робота для працівників на фабриці є не надто фізично-важкою, непогано оплачуваною, офіційною і стабільною (для тих, хто серйозно до неї ставиться). Але це робота на лінії (а лінії, як відомо, мають працювати безперервно і без перебоїв), тому потребує максимальної концентрації та дисциплінованості. З останнім іноді виникають проблеми. А при “конвеєрному” процесі виробництва – це неприпустимо.

“Робота з 8:00 до 20:00. Це непросто. Звичайно, є перерви на якісь особисті потреби. Але коли співробітник полишає своє робоче місце, хоч б на короткий час – його обов’язково треба кимось замінити. Така специфіка конвеєрного виробництва”, – ділиться тонкощами процесу пані Надія.

Найменший збій хоч якогось етапу може сказатись на якості продукції, тому кадри тут підбирають ретельно. При цьому готові їх навчати і гарантують гарні умови працевлаштування, стабільність і гідну оплату відповідальним членам команди.

“Тут не треба тягати якісь величезні важкі мішки. Процес максимально автоматизований. Потрібно просто “ворушитись”. На жаль, буває, що ми вимушені призупиняти роботу другої лінії виробництва, бо деякі співробітники банально не виходять на роботу. Якісь недисципліновані пішли нині робітники… Хоч ми завжди готові йти назустріч їх індивідуальним проханням (коли треба, наприклад, встигнути на автобус до ближнього села, аби доїхати додому, або інші персональні запити)”.

За словами керівництва компанії, з фахівцями вищої ланки ситуація ще складніша. Молодь із фаховою освітою чомусь не хоче йти працювати за спеціальністю. Доводиться залучати фахівців з інших областей.

Слід також зазначити, що ізмаїльська компанія після початку війни також працевлаштовує й переселенців, яким потрібна робота в Ізмаїлі. Зокрема, з Миколаєва. В минулому році на “Мозаїку” працевлаштувались більше 10 ВПО. Дехто з них лишились – живуть та працюють тут і надалі.

Зараз пішла тенденція повернення українців, які були вимушені емігрувати через війну, додому. І їм десь треба буде працювати. Тому є велике сподівання, що проблему з “кадровим голодом” на підприємстві невдовзі вдасться вирішити. Якщо когось з наших читачів зацікавила робота на “Мозаїці” – звертайтесь на підприємство, там вам будуть раді.

Пропонуємо переглянути повний ексклюзивний фоторепортаж з одного з найцікавіших виробництв в Ізмаїлі. Запрошуємо вас до віртуальної фотоекскурсії в “світ” морозива та запашного хліба!

Фото: Олена Старушенко