Суд змінив вирок військовому РФ, який убив мешканця Сумської області, із довічного на 15 років в’язниці

Колегія суддів Київського апеляційного суду змінила вирок російському військовому Вадиму Шишимаріну та замінила довічне ув’язнення на 15 років позбавлення волі. Про це повідомляє видання Ґрати у Telegram.

23 травня Печерський районний суд Києва визнав російського військовослужбовця, сержанта Вадима Шишимаріна винним у вбивстві мирного жителя в Сумській області та засудив його до довічного ув’язнення.

За даними слідства, 28 лютого 21-річний окупант убив беззбройного мешканця селища Чупахівка Сумської області, який вів узбіччям велосипед. Чоловік помер на місці, за кілька десятків метрів від свого будинку.

Уродженець Іркутської області Шишимарін у суді розповів про події, що передували вбивству. За його словами, напередодні російського вторгнення він перебував у Бєлгороді, — будучи сержантом і командиром одного із відділень 4-ї танкової Кантемирівської дивізії Московської області. Далі ж вирушив із іншими бійцями і колоною російської військової техніки до українського кордону, перетнув його та почав просуватися Сумщиною.

Вже 27 лютого батальйонно-тактична група, до якої належав росіянин, вирішила відступати назад до кордону, щоб вивезти поранених. На цьому шляху їхню колону і розбили Збройні сили України (ЗСУ). Після чого окупанти залишились без транспорту і розділились на групи.

Група Шишимаріна, в якій крім нього були ще четверо військових, спершу рухалася пішки. Однак по дорозі вони зустріли цивільну автівку — сірий Volkswagen. За даними слідства, військові розстріляли її, а водію вдалося втекти до лісу.

Уже «звільненою» автівкою, яка мала пробите переднє колесо, військові вирішили скористатися: за кермо сів прапорщик Макєєв, ліворуч від нього — лейтенант Купаков, позаду водія — Шишимарін, поруч із ним — рядовий Іван Мальтісов, а старший лейтенант Калінін розмістився у багажнику.

Вони вирушили в бік села Чупахівка, щоб розшукати військову підмогу. Саме в цей час додому повертався Шеліпов — розмовляв по телефону і тягнув за собою велосипед.

“Макєєв (Прапорщик, який був за кермом – ред) сказав, що він (вбитий чоловік – ред)нас здасть, що він телефонує військовим, — пригадує обставини зустрічі із селянином росіянин. — І він наказав стріляти. Я не вистрілив. Потім невідомий військововий, який сидів праворуч від водія, розвернувся і почав загрозливим тоном мені наказувати, щоб я вистрілив. Він аргументував це тим, що ми не доїдемо до наших військ, що ми не викличемо підмогу, що нам загрожує небезпека. В той час я не бачив постраждалого. Але побачив його, коли ми порівнялись, і я випустив коротку чергу. Тим самим я його вбив”.

При цьому Шишимарін зізнається прокурорам, що виконав наказ, попри те, що жоден з військових не був його командиром, а лише старшими за званням. А Купакова, якому і підпорядкувався потім, взагалі бачив вперше.