путін повторює помилку Гітлера? Чи можуть удари по містах змусити Україну капітулювати

Чи можна бомбардуваннями змусити місто здатися? Чи здатні ракети й дрони зруйнувати не лише будинки та інфраструктуру, а й волю людей до спротиву? Британська Telegraph пропонує пошукати відповідь в історії. Військовий історик Пітер Кеддік-Адамс проводить паралель між нинішніми російськими атаками на Україну та німецькими бомбардуваннями Великої Британії під час Другої світової війни. Про це пише ВВС Україна.

Кеддік-Адам нагадує: Київ знову і знову опиняється під ударами, що руйнують тканину міського життя.

Минулого тижня російський реактивний безпілотник влучив у будівлю Національної академії наук України.

До цього росіяни атакували Києво-Печерську лавру – історичний комплекс монастирів і храмів, історія якого налічує майже тисячу років.

Кеддік-Адамс згадує Лондон 1940 року. Тоді нацистська Німеччина розраховувала, що постійні авіаудари змусять британців втратити волю до спротиву.

У ніч на 29 грудня німецькі бомбардувальники атакували британську столицю.

Серед тих, хто гасив пожежі, був працівник Daily Telegraph Джордж Роксбург. Невисокий 44-річний астматик тягнув дахом важкий пожежний рукав, поки навколо падали стіни та розліталися уламки. Роксбург вижив, а будівлю газети вдалося врятувати.

І таких історій були тисячі. За вісім місяців німецького Бліцу у Британії загинули понад 40 тисяч цивільних, близько мільйона будинків були зруйновані або пошкоджені. Лондон пережив 57 ночей безперервних бомбардувань.

І все ж сталося не те, на що розраховував Гітлер: британське суспільство не капітулювало.

Тут Кеддік-Адамс бачить паралель із сучасною Україною. Російські цілі багато в чому нагадують цілі німецької авіації під час Бліцу: “церкви, бібліотеки, магазини, доки, ресторани, офіси та пам’ятники” – і насамперед моральний дух людей.

Логіка такої стратегії проста: постійні удари, безсонні ночі, вибухи. Невпевненість у тому, чи буде завтра вода, тепло і електрика.

Розрахунок – рано чи пізно люди втомляться і самі вимагатимуть припинити війну.

Але тут, вважає Кеддік-Адамс, Путін повторює помилку Гітлера.

Сьогодні в українських містах сирени та вибухи стали частиною повсякденності. Але ознак капітуляції суспільства немає.

Три чверті українців, згідно з опитуванням, на яке посилається Guardian, як і раніше відкидають територіальні поступки заради миру. Тобто готовність терпіти не означає готовності здатися.

І ця історична аналогія працює в обидва боки.

З 1942 року самі британці масовано бомбардували німецькі міста. Командувач авіації Артур Гарріс, цитуючи Біблію, казав: “Вони сіяли вітер, тепер пожнуть бурю”.

Британське командування розраховувало, що знищення житлових кварталів позбавить німців домівок і зрештою зламає їхній моральний дух. Однак і німецьке населення не повстало проти режиму під впливом бомбардувань.

Навіть поява нових видів зброї – ракет Фау-1 і Фау-2 – не стала обіцяною Гітлером “чудо-зброєю”, яка могла б змінити перебіг війни.

На думку Кеддік-Адамса, Росія сьогодні рухається схожим шляхом. Засоби ураження стали досконалішими, зокрема з’явилися реактивні безпілотники, здатні розвивати високу швидкість, через що їх складніше збивати.

Але нова зброя ще не означає зламати супротивника.

Життя під звуки війни

Цю думку розвиває Guardian.

Журналіст Раджан Менон нагадує, що цього року російська армія не має суттєвих успіхів на фронті, а територіальні цілі Кремля лишаються недосяжними. Тому Москва, вважає автор, намагається впливати на українців напряму – через постійні удари по містах.

У вересні Росія запустила по Україні 3177 реактивних безпілотників – майже на 12% більше, ніж у серпні, і в рази більше, ніж у червні. Дрони доповнюють балістичні ракети, зокрема “Іскандери”.

Менон сам відчув цю реальність під час вересневої поїздки в Україну. У Миколаєві за одну ніч він нарахував понад десяток повітряних тривог.

У Копилові, під Києвом, він вечеряв у ресторані, коли вибух змусив здригнутися стіни. Російський безпілотник влучив у будівлю за 500 метрів від ресторану, і за кілька секунд її дах охопило полум’я.

“Такі випадки стали частиною повсякденного життя українців”, – пише Менон.

Однак, зазначає автор Guardian, інтенсивність атак ще не означає, що ця стратегія працює.

“Історія показує: бомбардування не ламають бойовий дух суспільства. Навпаки, вони здатні його зміцнювати. І Україна не стане винятком”, – вважає Менон.

За його словами, коли він запитував українців, чому вони продовжують воювати, відповідь, хоч і сформульована по-різному, зводилася до одного: альтернатива – відмовитися від власної незалежності.

Володимир Путін, на думку українців, використає будь-яку домовленість лише для того, щоб виграти час, перегрупуватися і знову розпочати наступ.

Тому українці з обережністю ставляться до формули “території в обмін на мир”, особливо до пропозицій, які висувають Дональд Трамп і його представники Стів Віткофф та Джаред Кушнер.

Як пише Guardian, в Україні їх сприймають радше як прихильників Путіна, ніж як нейтральних посередників.

“Зберігайте спокій” по-українськи

Те, що суспільство не здається, не означає, що бомбардування не дають результату.

Західні ЗМІ пишуть, що Росія хоче перетворити майбутню зиму на одну з найважчих за весь час повномасштабної війни. Під загрозою – енергетика, транспорт і міська інфраструктура.

Російські удари вже припали по офісах, дата-центрах, школі, лікарні та мостах столиці. Одночасно почалися нові атаки на енергетичні об’єкти.

New York Times писала про план, який, за даними джерел газети, передбачає застосування до тисячі ракет, безпілотників і авіабомб проти підстанцій, електростанцій, об’єктів водопостачання та каналізації.

Серед можливих цілей – інфраструктура, яка з’єднує українські атомні електростанції із загальною енергосистемою.

Ймовірна мета – одночасно позбавити великі міста світла, тепла і води та створити гуманітарну кризу.

Міністр енергетики України Денис Шмигаль назвав такий підхід “холодним, терористичним розрахунком”.

Тому жителі Києва вже готуються до важкої зими. Ті, хто має таку можливість, розглядають тимчасовий виїзд. Сім’ї шукають запасні варіанти, а підприємства оцінюють, чи зможуть працювати за умов перебоїв з електрикою.

І тут знову виникає паралель із Бліцом Гітлера проти Британії, з якого починає свій матеріал Telegraph. Британці теж не перестали боятися бомбардувань. Вони просто навчилися жити з цим страхом.

Тому головне питання сьогодні звучить не так: чи зможе Росія зруйнувати українські міста?

Зможе.

Питання в іншому: чи зможе вона разом з містами зруйнувати волю людей, які в них живуть?

Поки що і історія, і сама Україна дають на це однакову відповідь: зруйнувати можна дуже багато. Змусити здатися – значно складніше.

Раніше ми повідомляли: рф завдала удари по автодорозі Одещини: є постраждалі