Чотири роки головою району – проти чотирьох в кріслі мера: очільник Арцизької громади Сергій Парпуланський порівняв посади й мирний час – з воєнним

Минулого тижня четверту річницю каденції відзначили апарати місцевих рад України. Це є непростим періодом для кожної громади, адже вже після першого установчого року, ускладненого створенням нових територіальних одиниць, самоврядування зіткнулося з труднощами, викликаними повномасштабним вторгненням росії. Рівний за часом досвід роботи з очолювання Арцижчини і у мирний, і у воєнний час; й на посаді голови району й голови територіальної громади може порівняти Арцизький міський голова Сергій Парпуланський, тож, аби це зробити, до нього звернулася власна кореспондентка “Бессарабії INFORM”. Керівник відверто зізнався, що не пішов би на вибори, аби знав, що його каденція буде затьмарена війною, проте тепер точно знає, що людина здатна на значно більше, коли стикається з труднощами.  

Власний кабінет, де ми зустрілися, очільник ТГ вже вважає другим домом, адже вісім років більшу частину життя проводить саме у цих стінах. Перші чотири – на посту голови району, другі – голови громади. На початку року керівник вже зізнавався “БІ”, що очолювати ТГ складніше через військовий стан. Сьогодні ж голова виглядає впевненим, доброзичливим, спокійним і, як завжди, готовим відповідати на усі запитання.

З чого все починалось

– Коли Ви приймали рішення балотуватися на голову громади, чи відмовляв хтось, або ж, навпаки, підштовхував до цього?

– Це було занадто очевидно. Я мав це зробити, адже останні чотири роки до виборів я був головою району, відповідно мав досвід, команду та досягнення, які сприяли тому, що треба продовжувати. Ні в кого навіть не виникло сумнівів, що я зі своєю командою йду на вибори. Інша справа була, коли я йшов на посаду голови району – тоді я навіть рідним не сказав, що подав заявку. Всі дізналися лише тоді, коли вже пройшов.

– Передвиборча кампанія у вас була доволі активною. Як ви оцінювали свої сили на той час? 

– Передвиборча кампанія була не лише моєю, а й моєї команди. Я не одинак. Я командний гравець. І завжди кажу, що всі результати, які ми зараз маємо, – результати роботи команди. У мене особисто не було жодних сумнівів у перемозі, адже я розумів, що чотири роки, за які ми зробили немало роботи, показали, що ми можемо, що ми вміємо, що ми діємо врешті-решт. В нас вже була хороша база і безліч вдячних медиків, освітян, працівників культури, які бачили, що було “до”, та яке ми створили “після”. Тому перемога моєї команди не стала для мене несподіванкою.

 Чи пам’ятаєте Ви найперші труднощі, з якими довелося стикнутися на пості голови громади?

– Перше, з чим довелося стикнутися, – це саме формування громади, адже нові адміністративно-територіальні одиниці в той час лише створювалися, і не було жодних методичних рекомендацій, як саме це мало працювати. Окрім цього, ми мали сформувати не лише громаду, а й команду, яка буде працювати в нових реаліях, адже деякі штатні одиниці, які були в районній раді, не підходили для цих задач, так само, як і в колишній міській раді. Міняти злагоджений колектив, мабуть, було найтяжче в той момент, але ми впоралися, і зараз в нас гарна, злагоджена команда, яка показує належний результат. Кожен відділ взяв на себе відповідальність формування своєї структури. Пів року десь зайняло саме формування громади, але в нас все вийшло. Також, як я вже розповідав раніше, що є велика різниця між керуванням районом, чим я займався раніше, та громадою. Зрозуміти нові задачі та знайти шляхи вирішення – це теж одні з перших труднощів.

– До речі, з приводу команди: у деяких мешканців громади виникали питання, чому ви залучали на посади директорів фахівців з інших громад, а не давали роботу місцевим мешканцям? В соціальних мережах вам теж докоряли цими рішеннями. Це пов’язано з тим, що в Арцизі немає компетентних спеціалістів, чи є інші пояснення?

– Мені потрібні професіонали, й, обираючи таких в команду, останнє, що буде мене цікавити, з якої вони громади. Маючи можливість вибрати людину з управлінським досвідом, не скористатися нею тільки тому, що він не мешканець Арцизької громади, мені здається нерозумним. Я завжди кажу, що “хороша людина – не професія”, так само і патріот свого міста – не професія. Директор комунального підприємства, наприклад, має, в першу чергу, низку обов’язків, серед яких – керувати людьми та правильно організувати роботу підприємства. Розгляньмо конкретні приклади: напрям ритуальних послуг КП “Благоустрій” завжди був збитковим, а сьогодні він приносить непогані гроші на рахунки підприємства, так само як і збір сміття завжди був збитковий – сьогодні підприємство заробляє. Такого ніколи раніше не було. Дійшло до того, що “Благоустрій”, якому завжди потрібні були кошти на ремонт транспорту, має дві одиниці “зайвої” техніки, які хоче передати іншому комунальному підприємству, бо там вона буде кориснішою. Так само і “Водоканал” завжди жив лише на кошти міської ради, сьогодні ж підприємство значно зменшило дебіторську заборгованість та “навчилося” заробляти. По всій системі водопостачання міста було безліч самовільних “врізок” як з приватних будинків, так і з підприємств. І потрібна була людина, яка не матиме жодних зв’язків зі споживачами, та яка зможе виявити їх та змусити платити за користування послугами водопостачання та водовідведення, незалежно від того, хто ти й що маєш. Я пам’ятаю, як ще коли був головою адміністрації, кожного ранку прокидався, і починалась лотерея – буде вода чи ні? Ці одвічні бутлі набраної води по кутках. А скільки разів текла іржава вода, або з “живністю”? Зараз ця проблема вже майже остаточно вирішена. Тому я не шкодую про своє рішення залучити професіоналів не з нашої громади.

Про роботу апарату місцевої влади громади

– Які ви можете назвати сильні сторони Арцизької громади?

– Однією з наших сильних сторін можна назвати нашу міжнародну діяльність, адже залучення міжнародних партнерів з закриття потреб громади – вагоме досягнення. Залучені гранти й кошти міжнародних партнерів цьогоріч перевищують бюджет громади. Також, якщо ми кажемо про сильні сторони, – то це залізниця та колишній аеродром, тому, користуючись цими привілеями, я дуже хочу все ж таки зробити в Арцизі великий індустріальний парк, але це вже після нашої перемоги.

– А що стосується слабких сторін? Вони є?

– Так, звісно. По-перше, та база оподаткування, яку ми маємо, сьогодні не відповідає кількості об’єктів соціальної інфраструктури, які ми утримуємо. Якщо ми матимемо змогу все ж таки реалізувати проєкт індустріального парку, то це дасть можливість отримати додаткове поповнення бюджету і дасть можливість Німеччині частково фінансувати потреби соціальної інфраструктури. Але найслабшою нашою стороною я все ж таки вбачаю стан наших доріг, вірніше сказати, їхню часткову відсутність. Це найголовніша та найдорожча наша проблема.

– Що ви робите для її розв’язання?

– Поки що ми працюємо над аварійними ремонтами доріг для того, щоб зробити їх бодай придатними для експлуатації. На це нам знадобиться декілька років. Капітальний ремонт доріг в умовах воєнного стану навряд чи хтось буде робити. По місту ми замість вирізання асфальту та прокладання “латок”, як це робилось раніше, почали робити аварійний ремонт за допомогою “УЯРів”. Принцип роботи “УЯРу”: під тиском яму очищають від пилу, потім наносять шар бітумної емульсії. Наступним етапом йде подача суміші щебеню з бітумом. Завдяки сильному тиску відремонтована яма не потребує додаткових поверхневих робіт. Через 10-15 хвилин після проведення маніпуляцій дорога придатна для проїзду. Такий принцип ремонтування виявився набагато ефективнішим та ще й дешевшим. В нас ще залишилися проблемні ділянки, такі як в’їзд у місто та дорога на Арциз-2. Є деякі моменти, пов’язані з тим, що в місті є дороги державного значення, тому є особливі умови для ремонту цих доріг. На Арциз-2 невдовзі мають зробити аварійний ремонт, а на весну просив губернатора про капітальний ремонт, адже цією дорогою проходить найбільший вантажний трафік.

– Маю до вас дещо провокаційне питання: які на вашу думку ТОП-3 найслабших підрозділи Арцизької міської ради?

– В нас є моменти, які треба підтягнути, і є підрозділи, які не показують тих результатів, які я хотів би бачити. Але я не буду їх називати, адже там працюють люди, і я не маю права їх ображати критикою, до того ж, в інтерв’ю. Всі знають свої слабкі місця, про них я кажу особисто, і кожен спеціаліст попереджений про недоліки своєї роботи. Я думаю, що цього більш ніж достатньо. До того ж, останній рейтинг, який проводила обласна адміністрація у 2021 році, стосувався кількості людей в штаті апарату місцевих рад з населенням понад 15 тисяч осіб. Ми посіли четверте місце, тобто в нас досить маленький штат при немалому навантаженні. І я вважаю, що це значить, що в нас працюють професіонали.

– Тоді розкажіть про найсильніших, на вашу думку. Також у форматі ТОП-3.

– Ну, під номером один, безумовно, буде лікарня на чолі з Челаком Зіновієм Івановичем, адже наша лікарня – це моя гордість ще з часів районної ради, та вони гідно тримають планку до сьогодні. Я вже казав десь, що якби в мене в команді було десять Зіновіїв Івановичів, ми б гори звернули (сміється, – ред.). Також особливої уваги заслуговує комунальне підприємство “Благоустрій”, адже за темпами розвитку це підприємство посідає провідну позицію мого особистого рейтингу, і я пишаюсь тим, як підприємство працює сьогодні та які результати показує. Також в ТОП не можу не виділити економічний відділ, адже, завдячуючи ним, ми маємо так багато інвестицій. Адже та кількість заявок, які ми подаємо на гранти, інвестиції та інші види фінансувань, – це велика робота. А взагалі я вважаю, що в команду треба брати людей, сильніших за себе, адже якщо в тебе в команді люди, слабші за тебе, – тобі доведеться їх “тягнути” за собою, а якщо сильніші – тобі завжди є на кого покластися.

– Арцизька міська рада проводить роботу з залучення мешканців громади до формування бюджету та розроблення комплексного плану. З якою метою вводиться така політика, і як сприймається населенням?

– Більшість мешканців не знає, що таке бюджет, або має хибне розуміння про те, як він працює. На прикладі нашої червневої акції з долучення мешканців громади отримали 43 пропозиції, які вони вважають за доцільне реалізувати в громаді. Більшість пропозицій стосувалися доброустрою територій та створення зон відпочинку в населених пунктах, які ми не можемо реалізувати через воєнний стан. Деякі пропозиції стосувалися заходів, які вже реалізуються в громаді або не належать до компетенції органу місцевого самоврядування, як-от: відкриття магазинів, направлення 70% бюджету на допомогу військовим та перенесення МРЕО. А взагалі я хочу бути з населенням на одній хвилі, та щоб люди самі могли приймати участь, адже завжди простіше перекласти відповідальність та критикувати зі сторони.

– Як відбувається розвиток сіл в громаді?

– Основна задача ще з часів моєї передвиборчої кампанії була саме забезпечити всі населені пункти громади питною водою, адже це питання здоров’я. І з цією задачею ми впорались майже повністю. В кожному селі є школа та садочок, будинок культури, і я буду намагатися зробити все можливе, щоб не втратити цю інфраструктуру, не зважаючи на те, що утримувати її у середньому на один населений пункт коштує шість-сім мільйонів, не кажучи вже про зарплати. Намагаємось і надалі створювати пожежні бригади, адже це про безпеку.

–  За чотири роки у громади, безумовно, є свої досягнення, якими з них ви пишаєтесь найбільше?

– Найбільшим досягненням я вважаю реалізацію таких великих проєктів як реконструкція очисних та будівля нового корпусу школи,  зважючи на війну в країні – це дійсно наше велике досягнення.

Про роботу в умовах війни в Україні

 – Як громада зустріла війну?

– Це були божевільні часи, які, мабуть, запам’ятаються надовго. Все робилося на такому адреналіні, що, здається, коефіцієнт корисної дії в той момент був вищім, ніж будь-коли. Всім хотілося бути корисним, але ніхто не розумів, що робити. Громада об’єдналась, як ніколи. Хтось плів сітки, хтось робив коктейлі Молотова, хтось робив протитанкові загородження. На жаль, були й ті, хто сіяв паніку, наводив ракети та чекав ворога. Але все ж таки більшість в стресовій ситуації проявила себе найдоречнішим чином.

– Допомога військовим – одне з пріоритетніших питань сьогодення. Як громада допомагає військовим?

– Існує декілька неоднозначностей в бюджетному законодавстві, через які місцева влада не завжди може допомагати напряму, до того ж, військове керівництво вимагає погоджувати з ними такі закупівлі – і це логічно і правильно. Але бюрократія краде час, який інколи й так дуже обмежений. Ми дотримуємось такої політики в цьому питанні: якщо потреба в акумуляторах, зарядних станцях та ін., що немає конкретного військового цільового призначення – ми купуємо, в усіх інших випадках – перераховуємо гроші на військові частини або до обласного бюджету, а вони вже займаються закупівлею. Інколи просто волонтеримо і закриваємо збори самотужки, не використовуючи бюджетні кошти, але сьогодні вже тяжко це робити, адже люди втомилися від війни. Але буквально недавно ми закрили збір на РЕБи для наших хлопців вартістю 380 тис.грн. Також одним з напрямків соціальної політики громади є допомога сім’ям військових.

– Що в цей нелегкий час особисто вам допомагає тримати баланс, і що заспокоює?

– Я вже розповідав, що в мене є одне важливе правило, що я вечір завжди проводжу в кругу сім’ї. Вони допомагають тримати баланс і відволікатися від робочих переживань. А з приводу спокою – його я відчуваю на рибалці. Я обожнюю на тлі природи в тиші, або навпаки в колі друзів провести час за цим чудовим хобі. Це дуже допомагає.

– Якби чотири роки назад вам з упевненістю сказали, що в період вашої каденції розпочнеться  повномасштабна війна, чи пішли б ви на вибори?

– Однозначно ні! Вже маючи таку відповідальність та будучи головою громади, я не мав вибору і не міг все кинути, тому довелося працювати в такому режимі, але якби я знав масштаби зарання, я б не пішов на цей крок. Займався б бізнесом. Ця робота цікава, коли ти створюєш, коли втілюєш у життя великі та гарні проєкти, коли бачиш зміни на краще своїми очима. В умовах війни існує безліч обмежень, та робота проходить в режимі постійного пошуку рішень, які в мирний час давалися набагато легше.