Можлива пауза в офлайн-навчанні, ремонт дороги на Омарбії, допомога військовим та криза у медицині: коротко про нагальне – з головою Кілійської громади

0 коментарів 87966 переглядів

Ви можете обрати мову сайту: Українська | Русский (автоперевод)


Кілійська громада, як і, в принципі, вся Україна, продовжує стикатися зі складнощами воєнного стану. Війна диктує нові умови, які, на жаль, змушують приймати непопулярні рішення як на рівні Києва, так і на місцях. Про ситуацію в Кілійській ТГ “Бессарабія INFORM” поспілкувалася з головою Вячеславом Чернявським.


– Вячеславе Вікторовичу, є інформація, що Кілійська громада виділила на підтримку ЗСУ понад 2 мільйони гривень, проте досі їх не передала. Як ви це прокоментуєте?

– Так, ми передбачили у бюджеті на потреби ЗСУ 2 млн 415 тисяч гривень. Наразі вони закладені, але ще не витрачені, проте ми готові їх профінансувати, коли отримаємо запити від військових частин. Чому це так: діє спільний наказ військового командування та керівництва Одеської військової адміністрації, згідно з яким є чіткі умови використання цих коштів. Для того, аби ми могли перерахувати на ЗСУ цю субвенцію, військова частина має отримати погодження своїх потреб зі своїм військовим керівництвом. Далі військове керівництво має погодити це з ОВА, а тільки після цього звернутися до нас з відповідною заявою. Ця процедура дуже нешвидка. До нас усно зверталися різні військові частини, зокрема ті, де служать наші місцеві хлопці – усім ми дали попереднє погодження, що кошти є, і ми їх у будь-який момент можемо перевести, але потрібен офіційний запит. Поки що відповідно до наказу обласного військового командування належним чином звернення щодо перерахунку коштів не поступали, проте гарантую, що, як тільки вони надійдуть, зі свого боку закриємо це питання максимально швидко.

–  У мережі спекулюють, що громада у воєнний час зазіхнула на ремонт дороги в межах віддаленого мікрорайону Омарбія на 25 мільйонів гривень. Чому це зараз важливо?

– Стан цієї дороги стоїть на порядку денному дуже давно, ще задовго до війни. Ви, певно, бачили – він критичний. Поняття “віддалений” для мене немає, тому що будь-який з мікрорайонів міста та будь-яке з наших сіл – це громада. Але ця ділянка є пріоритетною ще через два фактори. По-перше, ми підвозимо дітей з Омарбії цією дорогою в опорну школу, по-друге, там ходить єдиний у місті рейсовий автобус, рух якого нам вдалося зберегти. Є дуже серйозні обставини хвилюватися, що власник рейсу через стан дороги, який є дуже поганим, і який погіршується, взагалі відмовиться працювати, а цей автобус охоплює майже усе місто. Без нього альтернативи, як добратися з віддалених частин у справах в центр або ринок, поліклініку, лікарню, не буде. Знаю і розумію, що це далеко не єдина дорога, яка терміново потребує ремонту.

Можлива пауза в офлайн-навчанні, ремонт дороги на Омарбії, допомога військовим та криза у медицині: коротко про нагальне - з головою Кілійської громади
В’їзд до мікрорайону Омарбія

Пам’ятаю і про Київську, і про Українську, і про інші дороги, але у випадку з омарбієвською дорогою ми користуємося нагодою, яка випала. Торік були досягнені домовленості зі Службою місцевих доріг, що ми шляхом співфінансування зробимо там ямковий ремонт на 3-4 мільйони гривень. Від себе виділили 1 млн 700 тисяч. Проте, коли там почалися підготовчі роботи, стало зрозуміло, що такими коштами ми не обійдемося. Оскільки ми тоді заходили в осінь, це кінець року, домовилися, що перенесемо роботи на наступний рік та зробимо щось більш надійне, ніж просто ямковий ремонт. ОВА тоді підписала, що вона гарантує виділення коштів. Наразі вже є розпорядження, що область виділяє 25 мільйонів гривень з 27 потрібних. Служба місцевих доріг оголосила тендер, сподіваємося, скоро буде переможець, і ми отримаємо там гарну дорогу. Одразу зазначу, що це недорого. Ми нещодавно готували проєкт дороги вулиці Портової від Букова до Порту – нам нарахували 45 мільйонів за кілометр. А тут 27 мільйонів за два. Так, це менш якісний ремонт, але там не такий великий рух, там не їздять вантажівки, тож фахівці вважають, що цього буде достатньо. Зазначу, аби зрушити це питання з мертвої точки, Кілійська міська рада доклала надзусиль. Ми дуже вдячні Службі автомобільних доріг, яка побачила потребу зробити ремонт дороги невідкладно попри складний час, ОВА, які зрозуміли цю важливість і профінансували. Разом ми неодноразово виїжджали на цю ділянку – стан дороги дійсно критичний та невідкладний, і це побачили. За всі інші вулиці, ще раз підкреслю, я пам’ятаю. Запевняю, що при найменшій можливості ми будемо робити дороги і там.

– Торік гостро стояло питання необхідності придбання кількох мобільних укриттів для закладів освіти, які через відсутність сховищ не можуть працювати очно. Але тепер, як нам стало відомо, під загрозою офлайн-робота майже усіх шкіл та дитячих садків громади. Що сталося?

– З початку війни ми запустили работу майже усіх навчальних закладів, окрім трьох – садочків Берізка та Сонечко в Кілії та П’ятої школи, адже там немає можливості зробити навіть найпростіше укриття. Аби закрити це питання, ми зібрали освітні залишки по бюджету, це 4,5 млн гривень, і мали намір придбати за ці кошти так звані модульні укриття. Виділили кошти, почали готувати закупівлі, відвідали інші громади, які вже встановили такі укриття, та встигали запустити роботу до початку нового навчального року. І вже мали оголошувати тендер, але отримали повідомлення, що були внесені зміни до ДСТУ стосовно укриттів, згідно з якими ці модульні укриття (швидкоспоруджувальні – за ДСТУ) більше не підходять для використання в закладах освіти. Справа в тому, що вони розраховані тільки на 4 години перебування, а, за новими правилами, потрібні такі, що гарантують безпеку на 48 годин. Модульні можна ставити, наприклад у місцях скупчення людей, аби там можна було перечекати загрозу або укритися від уламків, але у школах – заборонили. Кожного року ДСНС нам підписує дозволи на використання укриттів, та нам чітко дали зрозуміти, що модульні – не підпишуть. Проте це не найгірше, що зміниться. Відтепер вважаються забороненими найпростіші укриття, зокрема за правилом двох стін. А ними забезпечено більше 90% наших закладів. Тільки в трьох є придатні для перебування підвали – Фурманівський та Новоселівський дитячий садки, а також Шевченківська друга школа.

Можлива пауза в офлайн-навчанні, ремонт дороги на Омарбії, допомога військовим та криза у медицині: коротко про нагальне - з головою Кілійської громади

У всіх інших підвалів немає, або є напівпідвали, які не підпадають під затверджені параметри. Тож з великою ймовірністю заклади, які працювали за правилом двох стін або переміщувалися на період повітряної тривоги до укриттів за межами закладу, підуть на дистанційку. Це для мене дуже болюче питання, адже я розумію, що це погіршує якість знань у наших дітей. Школи повністю готові до онлайн-уроків навіть в умовах вимкнення світла, адже запуститься генератор – і вчитель проведе заняття. Але чи буде змога у всіх дітей долучитися – питання. Не у всіх є генератор, акомулятор та навіть ноутбук або смартфон. Дуже сподіваюся, що до вересня відбудуться якісь зміни, які дозволять дітям відвідувати заклади освіти.

Нещодавно громаду відвідали представники департаменту освіти Одеської ОВА, які побачили нашу проблематику – майже повну відсутність придатних місць для сховища. Це обумовлено тим, що в нашій місцевості дуже високі грунтові води, через що підвали і тим паче бомбосховища майже не будували. Попередньо порадилися, що ті кошти, які ми планували на придбання мобільних укриттів, витратимо на виготовлення проєктів будівництва бомбосховищ бодай в опорних закладах. Вартість лише проєкту – понад 400 тисяч гривень. Вартість будівництва одного бомбосховища на 500 осіб – 50-150 мільйонів! В нас близько 3700 дітей. І ми розуміємо, що сума для будівництва навіть одного сховища непідсильна для нашого бюджету. Звісно, будемо просити субвенцію з бюджетів вищих рівнів, але беруть сумніви, що це реально.

ОВА буде звертатися до Кабінета міністрів України, які приймають відповідні рішення, з проханням переглянути ці вимоги або зробити якусь зональність, вийнятки. Зрозуміло, що у прифронтових містах або тих, які часто обстрілюють, такі міри необхідні, але у нас, слава Богу, все тихо, а коли є загроза, ми заздалегідь зупиняємо навчальний процес. Так далі й працювали б, але…

Тож звертаюся до батьків, яким ми обіцяли, що встановимо модульні укриття, і нарешті в їхніх дітей буде можливість піти до школи або у садочок. Ми дійсно були на фініші цього рішення, але, на жаль, більше не маємо змоги йти цим шляхом. Будемо сподіватися на краще.

– Кілійці, як і мешканці усієї країни, знову зіштовхнулися з важким блекаутом. Чого очікувати надалі?

– Раджу готуватися до складної зими. На нарадах до нас доводять, що проблема велика. Наразі генерується менше енергії, ніж використовується. І обсяг робіт, які потрібно зробити, великий, тож є великі сумніви, що ситуація покращиться до настання холодів. До того ж, ніхто не виключає можливість нових обстрілів. Звісно, у такому випадку працюватимуть пункти незламності, проте раджу подбати, аби взимку у кожного з мешканців ТГ все було готове для життя без світла. Найбільше я хвилююсь за мешканців багатоквартирних будинків. У приватному секторі є можливість опалюватися дровами, спорудити якусь буржуйку, зробити відповідні запаси, а в квартирах завжди стикаємося з тим, що люди не можуть ні обігрітися, ні приготувати їжу. Раджу вже зараз придбати якісь альтернативні засоби.

В нас у місті працюють лінії для забезпечення критичної інфраструктури – лікарні, водогону, великих підприємств. Максимально сприяли тому, щоб багатоквартирний сектор був до нього приєднаний, але не у всіх випадках це можливо. До того ж, ситуація може погіршитися через можливі обстріли, тож закликаю усіх бути готовими до важкої зими.

Можливо, найближчим часом нам доведеться відмовитися від освітлення вулиць, проте і зараз ми вимикаємо ліхтарі на період дії комендантської години. Бувають ситуації, що люди обурюються, коли у будинках немає світла, а за вікном горять ліхтарі. Вкотре пояснюю, що у цьому випадку лінія освітлення може працювати, якщо на початку приєднана до лінії критичної інфраструктури – це може бути за кількасот метрів від сектору, де світла немає.

– Станом на початок року медики Кілійської громади мали велику заборгованість по заробітній платні. Чи вдалося розрахуватися з людьми?

– Так, ми витягли лікарів з кризи, повністю розрахувалися з заборгованістю. Є деякі поточні заборгованості, але критичної ситуації, на щастя, не маємо. Ми знайшли можливість погасити борги власними силами.

guest

0 коментарів
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Поділіться своєю думкою з цього приводу в коментарях під цією новиною!x