У Рені місцева влада фактично ігнорує проблему величезної кількості бродячих собак: бездомні тварини – господарі міста?

Ренійська міська рада та апарат виконкому продовжують ігнорувати проблему величезної кількості бродячих собак у Рені. У кращому разі місцева влада визнає необхідність вирішення питання, але керівництво громади обмежується декларативними заявами – жодних реальних дій для зниження чисельності безпритульних тварин міська влада не робить. Чому? Відповідь на це запитання спробував знайти власний кореспондент «Бессарабії INFORM» у місті Рені.

Одразу ж слід зазначити: такої кількості бродячих собак, як у Рені, немає, напевно, в жодному місті Одеської області. Більше того, чисельність бездомних тварин постійно зростає, і вже складається враження, що незабаром собак на вулицях та у дворах буде більше, ніж людей.

Деяким читачам може здатись, що автор цих рядків перебільшує масштаб проблеми. Однак у цьому випадку не йдеться про конкретну думку конкретного журналіста чи будь-якого іншого місцевого жителя. Об’єктивнішим можна назвати «свіжий погляд» на ренійське «собаче царство» з боку переселенців. Як відомо, після початку російської агресії до Придунайського краю, і в тому числі до Рені, переїхали тисячі людей з Маріуполя, Одеси, Херсона, Миколаєва, Харкова та багатьох інших міст і регіонів України, – або вже окупованих, або тих, що розташовані у прифронтовій зоні. Затишні провінційні бессарабські міста сподобалися багатьом переселенцям, однак у Рені біженці були буквально шоковані колосальною, ніким і нічим неконтрольованою кількістю бродячих собак. Деякі переселенці неодноразово зізнавалися автору цих рядків: такого числа бездомних тварин немає ніде! Так, ця проблема тією чи іншою мірою існує повсюдно, але вона вирішується місцевими органами влади, громадськими організаціями та волонтерами. Десь вирішується успішніше, десь – менш ефективно. І тільки в Рені керівництво громади повністю ігнорує цю проблему, а нечисленні волонтери просто не здатні впоратися з її розмахом.

Треба додати, що бродячі собаки живуть не лише у дворах багатоквартирних будинків, де їх підгодовують «жалісливі» громадяни, які зовсім не думають про наслідки свого стихійного милосердя. Дворові собаки – це взагалі окрема тема. Кожна дворова собача зграя охороняє «свою» територію від чужинців, і якщо ви вирішили прийти в гості до друзів чи родичів, то вам заздалегідь треба подумати про те, як відбитися від агресивних тварин, які кидатимуться на вас. Але й це ще не все. Багато місцевих жителів тримають бродячих собак прямо в під’їздах, і якщо чужий зайде в такий під’їзд, то на нього може чекати дуже небезпечний «кудлатий сюрприз». При цьому будь-які спроби спілкування на цю тему з місцевими мешканцями зазвичай призводять лише до скандалу. Якщо навіть хтось постраждав внаслідок собачої агресії, від «захисників тварин» не дочекаєшся співчуття та розуміння. У них – один аргумент: а нічого тут шастати! Це наш двір, і собаки вас не знають. Ви самі винні!

Нескінченне зростання чисельності бездомних тварин давно призвело до того, що це лихо вже не обмежується дворами багатоповерхівок. Бродячі собаки буквально захопили все місто: їх можна зустріти біля кожного супермаркету чи невеликого магазину, кожного кафе чи будь-якого іншого публічного об’єкта. Собаки бігають центральною площею і в парку Перемоги (де, слову, постійно гуляють молоді мами з дітьми), центральними та периферійними вулицями, дитячими майданчиками та автостоянками… Собаки – буквально скрізь. Їх сотні. Можливо, вже тисячі (ніхто не рахував). Якщо раніше бездомних тварин практично не було на околицях міста (так звана магала), то сьогодні у пошуках їжі тварини проникли і сюди. Жителі магали тримають власних собак (звичайне явище для будь-якого приватного сектору), і тому ніколи не годували бродячих. Але зараз, коли чотирилапі «бомжі» оселилися і тут, на магалі з’явилися власні «зоозахисники», які годують безпритульних тварин. В результаті, знову ж таки, їх чисельність продовжує зростати.

Повертаючись до «свіжого погляду» переселенців, треба додати, що їх шокує ще одна обставина. Коли в Рені відкриваються літні кафе, то люди не можуть нормально посидіти та поїсти. На відкриті майданчики кафе безперешкодно приходять десятки собак, які починають нахабно клянчити у відвідувачів шматочок піци, шашлику чи просто хліба. Зрозуміло, у такій обстановці люди не можуть почуватися комфортно та безпечно. Але всі скарги з боку клієнтів залишаються марними: офіціанти та адміністратори кафе відповідають, що нічого не можуть зробити з собаками-«жебраками».

Додам більше: не раз доводилося спостерігати, як бездомні тварини просто заходили до магазинів та обнюхували прилавки з продуктами. Неймовірно, але факт: продавці або не звертають на це уваги, або неохоче виганяють собак на вулицю. І якщо для місцевих жителів така «екзотика» є звичною, то переселенці регулярно впадають у стан прострації…

Але навіть «жебрацтво» собак – не найбільша неприємність. Не всі безпритульні тварини при цьому поводяться смирно – деякі виявляють відверту агресію. Нещодавно автор цих рядків мало не став жертвою нападу собаки прямо у внутрішньому дворі одного з ренійських кафе. Кудлатий «сторож» так наполегливо кидався на мене, що я був змушений звернутися до робітниці закладу. А та лише роздратовано «парирувала»: мовляв, а чого ви від мене хочете? Це наш собака, він тут живе… Тобто логіка співробітниці кафе – приголомшлива: та плювати на безпеку клієнтів, нам песик дорожчий!

Мені також доводилося бувати у різних містах України, але такого хамства, такого абсурду не було ніде. Це просто якийсь ренійський феномен – унікальний та неповторний!

Місцевий феномен виражається ще й у тому, що бродячі собаки являють собою не лише безпосередню загрозу – вони до того ж стають джерелом антисанітарії, і особливо в літній час, коли харчові відходи швидко псуються і буквально кишать всілякими бактеріями. Справа в тому, що безпритульні тварини найчастіше шукають їжу в контейнерах для сміття, розтягуючи відходи по всій окрузі. Ще більше страждають від цього мешканці приватного сектору: «просто так» винести сміття на вулицю неможливо – собаки у пошуку їжі перекинуть будь-який бак, будь-яку ємність. І ось уже вся вулиця усіяна сміттям… Люди (і автор цих рядків у тому числі) змушені розвішувати пакети з відходами на деревах – це чи не єдиний спосіб запобігти собачій «диверсії».

Звичайно, у будь-якого читача виникає закономірне питання: невже місцева влада нічого не робить для вирішення проблеми? А якщо справді не робить, то чому? «Питання, звичайно, цікаве», як кажуть у народі…

Слід нагадати, що проблема бездомних тварин у місті існує вже багато років, і міський голова Ренійської громади Ігор Плєхов неодноразово висловлювався з цього приводу. Наприклад, у 2016 році історія з ренійськими бродячими собаками набула гучного суспільного резонансу регіонального рівня. Одеський «7 телеканал» показав сюжет під заголовком «Операція з порятунку цуценят». Тележурналісти розповіли про те, що до обласного центру прибув мікроавтобус із незвичайними пасажирами – з міста Рені привезли 30 цуценят, батьки яких загинули під час масового отруєння бездомних собак. Як стверджував «7 телеканал», знищення тварин «влаштувала місцева влада», а потомство отруєних собак «залишилося вмирати просто неба».

За словами авторів сюжету, «волонтери шукали та рятували цуценят по всьому Рені», після чого відправили їх до Одеси. Там живий вантаж зустріли ветеринари та активісти, які займаються вирішенням проблеми бродячих тварин. Ренійських цуценят тимчасово поселили у притулок «Кошкін дім», але волонтери закликали одеситів забрати волохатих сиріт, оскільки притулок не впорається з такою кількістю нових підопічних.

У сюжеті одразу впав у вічі той факт, що «7 телеканал» не забажав звернутися за коментарями до Ренійської міськради. Тобто чиновники мерії втратили можливість підтвердити або спростувати інформацію про масове вбивство бездомних тварин. Тим часом міський голова Рені Ігор Плєхов заявив, що міськрада та місцеві комунальні служби не мають жодного відношення до інциденту, тим більше що закон забороняє труїти бродячих собак та кішок.

«Я не знаю, хто й навіщо вирішив повісити на нас провину за цю історію. Наскільки мені відомо, тварин отруїв один із мешканців міста – після того, як його дітей покусали бродячі собаки. На жаль, подібний «самосуд» із боку населення відбувається досить часто. Зрозуміло, ніхто не заперечує, що в Рені, як і в інших містах, існує проблема бродячих тварин, але поки що я не бачу ефективного її вирішення. Є лише один вихід – ловити собак та утримувати їх у притулку, проте це дуже дорого для місцевого бюджету. Як правило, організацією притулків для бездомних тварин займаються волонтери. І міськрада готова всіляко сприяти їм – зокрема ми можемо виділити відповідне приміщення. На жаль, на даний момент у місті немає бажаючих займатися цим питанням. Одні обурюються кількістю бродячих собак, інші їх жаліють, але реально щось робити ніхто не хоче», – сказав Ігор Плєхов.

Потім міський голова ще неодноразово коментував проблему і щоразу аргументував свою пасивну позицію тим, що місцевий бюджет не може собі дозволити утримання притулків для бродячих собак. Ігор Вікторович зокрема нагадував, що до міськради регулярно звертаються сотні людей, які страждають на тяжкі захворювання і потребують дорогого лікування, і насамперед термінових операцій. У Ренійській громаді ці питання покликана вирішувати програма соціального захисту населення «Захист i турбота, проте її фінансові ресурси дуже обмежені, і місцевий бюджет просто фізично не може допомогти всім, хто гостро потребує невідкладного лікування. Якщо ж на цьому тлі додатково «навантажити» бюджет громади видатками на утримання безпритульних тварин, то перед міськрадою неминуче постає дилема: кого рятувати насамперед – людей чи собак?

Безумовно, формально Ігор Плєхов має рацію. Але лише формально. Якби проблема чотирилапих безхатченків у Рені не була такою гострою, то позицію мера можна було б прийняти. Однак зараз, враховуючи масштаб лиха, місцева влада вже не має ні морального, ні юридичного права самоусунутись від вирішення питання. Регулювання чисельності бродячих собак – це пряма, закріплена законом відповідальність органу місцевого самоврядування, і жодні виправдання у цьому разі не можна вважати переконливими.

Забігаючи наперед, зазначимо, що наш кореспондент звернувся за відповідним коментарем до фахівців центрального апарату Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Нам було важливо дізнатися, які повноваження, права та обов’язки мають місцеві ради при вирішенні проблеми, і що робити, якщо муніципальна влада не бажає виконувати свої прямі обов’язки перед громадою.

Про це – у нашій наступній публікації.

НА ФОТО: На цих світлинах чудово видно, що у Рені бродячі собаки «окупували» не лише двори багатоквартирних будинків, а й усі публічні заклади – магазини, кафе, парки, вулиці, площі, парковки тощо. І кожна тварина може кинутися на відвідувача, – якщо той чомусь не сподобається чотирилапому «придвернику»