«Асоціація зоозахисних організацій України» планує домагатися від Ренійської міської ради ефективного вирішення проблеми величезної кількості бродячих собак

0 коментарів 15957 перегляд

Ви можете обрати мову сайту: Українська | Русский (автоперевод)


За останній місяць “Бессарабія INFORM” вже двічі порушувала проблему величезної кількості бродячих собак у місті Рені. Як вже було зазначено, проблема ускладнюється тим, що Ренійська міська рада практично самоусунулася від будь-яких дій для вирішення цього гострого питання. Незважаючи на те, що мер громади Ігор Плєхов визнає масштаб проблеми і не раз заявляв про готовність співпраці в цьому напрямку з громадськими організаціями та волонтерами, ситуація з безперервним зростанням популяції ренійських бродячих собак з кожним роком стає лише гіршою.


Тема безпритульних тварин у Рені очікувано набула гучного суспільного резонансу. Зокрема, обговорюючи її в соціальних мережах, деякі зоозахисники звинуватили журналістів: мовляв, порушуючи це питання, ЗМІ займаються лише «порожньою балаканею» та провокують «самосуд» деяких громадян щодо агресивних бродячих собак, не пропонуючи жодних варіантів реального вирішення проблеми. У відповідь власний кореспондент «Бессарабії INFORM» у місті Рені вивчив діючі в Україні конкретні механізми зниження чисельності бездомних тварин, а також приклади успішного досвіду регулювання їх популяцій в інших містах та регіонах нашої країни.

«Безумовно, проблему бродячих собак у кожному місті, у кожній громаді має вирішувати місцева влада. Звісно, вона може залучати до цієї роботи громадські організації, зоозахисників, представників державних та недержавних структур, але у будь-якому разі всю відповідальність за вирішення питання несуть органи місцевого самоврядування, – коментує у бесіді з автором цих рядків президентка Всеукраїнської спілки громадських організацій «Асоціація зоозахисних організацій України» Марина Суркова. – З вашої розповіді я зрозуміла, що Рені – дуже маленьке місто, і там не розвинений громадський зоозахисний рух, як у великих містах. Відповідно ваша місцева влада не може спиратися на активну співпрацю з громадськістю. Проте це не виправдовує бездіяльність у вирішенні проблеми. Зі свого боку ми можемо підтримати ваше місто лише в один спосіб – направимо офіційний запит на ім’я мера з проханням роз’яснити, чому проблема бродячих собак у громаді досягла таких масштабів, і що робить міська рада у цьому напрямку. Якщо ж з’ясується, що місцева влада нічого не робить, то ми вимагатимемо від неї додаткових роз’яснень. Крім того, ми можемо спробувати «розбудити» ренійську громадськість і розпочати з нею діалог у тому сенсі, що вона має брати ініціативу до своїх рук і «тиснути» на мерію (у нормальному значенні слова). У той же час наша організація готова надати місту Рені свою допомогу у вирішенні проблеми безпритульних тварин, – зрозуміло, у рамках наявних можливостей».

За словами Марини Суркової, Ренійська міськрада насамперед має розробити та ухвалити місцеву програму регулювання чисельності безпритульних тварин у громаді. Для здійснення програми мають бути виділені кошти з місцевого бюджету. Проте, як наголосила Марина Леонідівна, відповідні заходи не повинні обмежуватися лише стерилізацією бродячих собак, як думають багато чиновників і навіть зоозахисників. Так, стерилізація, – причому обов’язково масова, – залишається одним із головних способів істотного зниження популяції бездомних тварин, але проблему необхідно вирішувати у комплексі.

«Як показує багаторічна практика масової стерилізації бродячих собак, вона повинна бути проведена за один рік і охопити не менше 70 відсотків загальної чисельності бездомних тварин. Лише в цьому випадку можна досягти бажаного ефекту. Якщо інтенсивність стерилізації буде меншою, то вона майже не вплине на масштаб проблеми: бродячі собаки розмножуватимуться швидше, ніж відбуватиметься зниження популяції, – зазначає наша співрозмовниця. – Другий важливий момент: сам факт існування бездомних тварин у місті – це прямий наслідок безвідповідальності мешканців цього міста по відношенню до свійських тварин. Хазяї кішок і собак, як правило, не стерилізують їх і допускають безконтрольне розмноження, а потім просто викидають непотрібних цуценят та кошенят. Таким чином, щоб нескінченно не боротися з проблемою, необхідно усунути її джерело. А джерело, як ми вже з’ясували, – це конкретні люди, а саме безвідповідальні власники собак та котів. А безвідповідальність – це властивість самосвідомості, менталітету».

Президентка Всеукраїнської спілки громадських організацій «Асоціація зоозахисних організацій України» переконана, що виправляти цей менталітет необхідно передусім інформаційно-просвітницькою роботою, за яку, знову ж таки, має відповідати місцева влада за участю всіх зацікавлених сторін. Як висловилася Марина Суркова, багато власників домашніх тварин – це «дрімучий ліс», де, до того ж, «мешкають» міфи та забобони (наприклад, деякі господарі собак та котів досі переконані, що стерилізувати тварин – це «калічити» їх). Насправді ж стерилізація не завдає жодної шкоди здоров’ю домашніх улюбленців, не кажучи вже про те, що вона корисна для соціуму.

Навіть звичайне вигулювання собак на повідку залишається «екзотикою» для багатьох власників тварин. І якщо у великих містах таке вигулювання – давно норма життя, то у глибинці, на жаль, близько 30 відсотків «вуличних» собак є домашніми, але їх просто відправляють на «самовигул», внаслідок чого вони поповнюють «ряди» зграй бродячих тварин.

Марина Суркова додала також, що дуже ефективним заходом зниження чисельності собак і кішок служить доступна, а краще безкоштовна стерилізація домашніх (саме домашніх!) тварин. Фінансування цього процесу має взяти на себе міськрада, проте є й інші джерела необхідних коштів. За словами Марини Леонідівни, коли органи місцевого самоврядування демонструють гуманне ставлення до свійських та бродячих тварин, на це звертають увагу різні недержавні зоозахисні та інші фонди. Тобто мерія може не лише налагодити з ними співпрацю, а й отримати позабюджетні гроші на здійснення програми регулювання чисельності собак та котів. Зрозуміло, ці фонди не в змозі повністю замінити мерію у подібних випадках, але щонайменше вони можуть брати участь у вирішенні проблеми на умовах співфінансування.

Зазначимо, що цим питанням активно зайнявся один із депутатів Ренійської міської ради. Він з власної ініціативи вирішив вивчити юридичні та організаційні аспекти проблеми, щоб потім грамотно та компетентно порушувати її на рівні виконкому міськради. Зокрема депутат спробував з’ясувати, чи можна в ситуації фактичної бездіяльності органу місцевого самоврядування залучити до вирішення питання відповідні державні органи районного чи обласного рівня. З зрозумілих причин цей депутат просив поки не називати його прізвища у ЗМІ, проте для нас у цьому випадку важливе інше: він зміг поспілкуватися телефоном з чиновниками Головного управління Держслужби з питань безпеки харчових продуктів та захисту прав споживачів (Держпродспоживслужби) в Одеській області. Нагадаємо, що саме до цієї структури входить служба державного ветеринарно-санітарного контролю. Про результати спілкування з обласними фахівцями депутат Ренійської міськради розповів автору цих рядків.

«Мені відповіли, що обласне управління безпосередньо не займається виловом бродячих собак чи іншими практичними питаннями, необхідними для регулювання їхніх популяцій у територіальних громадах. Як я зрозумів, таку роботу мають проводити відповідні комунальні підприємства, але вони діють далеко не у кожній громаді, – каже наш співрозмовник. – Обласне управління не відповідає і за стерилізацію безпритульних тварин. Відверто кажучи, я здивувався, коли мені сказали, що на обласному рівні не ведуться навіть дослідження в рамках вивчення та вирішення цієї проблеми. Спочатку чиновники порекомендували мені звернутися до Одеської міської лікарні ветеринарної медицини, але потім самі ж визнали, що ця установа навряд чи займатиметься стерилізацією собак у Рені – за 300 кілометрів від обласного центру».

Проте ренійський депутат дізнався про успішний одеський досвід вирішення проблеми. На сьогодні при Одеській міській раді працює комунальна служба з вилову бездомних тварин, а також діє українсько-німецький притулок, який здійснює їхню стерилізацію. Тобто пріоритет у цьому випадку залишається за місцевими органами влади – недержавні структури та волонтери лише допомагають муніципалітету у цій роботі.

Нашому співрозмовнику також вдалося поговорити з виконувачкою обов’язків начальниці Ізмаїльського районного управління Держпродспоживслужби Наталією Мунтян.

«Наталя Павлівна поділилася досвідом Кілії – свого рідного міста, де вона мешкає і зараз, – продовжує тему депутат Ренійської міськради. – Почнемо з того, що Кілійська міська рада вирішила виділити з місцевого бюджету кошти на стерилізацію бродячих собак та уклала відповідний договір із однією з ветеринарних лікарень. А далі міськраді активно допомагають волонтери – вони самі знаходять безпритульних тварин та доставляють їх на стерилізацію. Кожен такий собака після медичної процедури ще добу перебуває під наглядом ветеринара, після чого його повертають у звичне місце існування – на вулицю, у двір і так далі. Потім ці ж волонтери можуть продовжувати спостерігати за собакою і доглядати його. Як з’ясувалося, аналогічна робота досить успішно ведеться у Вилковому, – і також за участю волонтерів.

Як сказала мені Наталя Павлівна, «у будь-якому разі колись треба розпочинати реальне вирішення проблеми», і з цим неможливо не погодитись».

Депутат Ренійської міськради наголосив, що, згідно із законодавством, громади мають створювати комунальні підприємства, які відповідають за регулювання чисельності бездомних тварин. Сьогодні ні в Рені, ні в Кілійській громаді таких КП немає, але якщо Кілія хоч якось намагається вирішити проблему, то ренійська міська влада просто її ігнорує. Але навіть профільні комунальні підприємства самотужки не впораються з поточними завданнями, і тут не обійтися без створення притулків для бродячих собак. Проте в невеликих громадах органи місцевого самоврядування роками знаходять будь-які виправдання, щоби не відкривати такі притулки. Аргументи у всіх – одні й самі: то грошей у бюджеті немає, то не вистачає людей для роботи в притулках для тварин, то місцеві жителі виступають проти сусідства із собаками, то ще щось…

«Під час розмови з Наталією Мунтян з’ясувалося, що в Кілійській громаді, незважаючи на її подібність до Ренійської за розмірами та кількістю населення, популяція бродячих собак зменшується. Процес йде не так швидко, як хотілося б, але йде. У Рені ж спостерігається протилежне явище – кількість безпритульних тварин збільшується катастрофічними темпами», – обурюється наш співрозмовник.

Нагадаємо, що за останні роки Ренійська міськрада зробила лише одну спробу хоча б частково вирішити проблему безпритульних тварин у місті. У вересні 2018 року місцева влада та всеукраїнська громадська організація «Чотири лапи Україна» реалізували спільний короткочасний проєкт регулювання чисельності бродячих собак у Рені. Волонтери організували в місті роботу мобільної клініки, де було стерилізовано загалом близько 100 безпритульних тварин, яких потім відпустили у звичне місце існування.

Звісно, це не стало остаточним вирішенням проблеми. Після завершення проєкту міський голова Ренійської ТГ Ігор Плєхов запевнив, що роботу буде продовжено, але зазначив, що для цього потрібна співпраця з населенням та місцевими ветеринарними лікарями. Ігор Вікторович навіть заявив, що міськрада розглядає можливість створення комунальної служби з вилову бродячих тварин для подальшої стерилізації.

З того часу минуло вже понад п’ять років, але така служба не створена в Рені досі…

guest

0 коментарів
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Поділіться своєю думкою з цього приводу в коментарях під цією новиною!x