Лідер Придністров’я хоче звернутись до путіна з проханням приєднання до рф – що це означає

Вперше за останні 18 років лідер невизнаного Придністров’я Вадим Красносільський ініціює скликання з’їзду депутатів усіх рівнів у зв’язку з “тиском з боку Республіки Молдова, що порушує права та погіршує соціально-економічне становище придністровців”. Опозиція Красносільського вважає, що на зборах буде озвучено прохання про приєднання Придністров’я до росії, а путін оголосить про це 29 лютого перед Федеральними Зборами, які з великою ймовірністю ухвалять рішення позитивно. Про це повідомляє “Бессарабія INFORM”, посилаючись на російські ЗМІ.

Зазначимо, 29 лютого кривавий правитель росії путін планує виголосити звернення до підконтрольного йому парламенту. Через два тижні потім у країні-агресорці пройдуть вибори президента. Експерти вважають, щоб посилити підтримку нинішнього керівника країни громадянами, потрібен привід. Власне, його вже знайшли.

Напередодні промови путіна регіон офіційно звернеться до росії за допомогою і нагадає кремлю, що хоче стати складовою частиною рф. У відповідь – за найрадикальнішого розвитку подій – росія може навіть оголосити про анексію цього молдовського регіону.

У Молдові цей варіант вважають малореальним, бо такий крок вдарить і по самому Придністров’ю, і по впливу москви у регіоні. Утім, не треба забувати, що наявність логіки у міжнародних рішеннях не є сильною стороною кремля. Тож цей самовбивчий для Придністров’я сценарій точно не можна виключати.

Трохи історії: Тирасполь організовує такі події у разі, коли потрібне надзвичайне рішення. Нинішній з’їзд формально статне сьомим за порядком. Чотири рази такі заходи проводили у 1990-91 роках, щоб оголосити “незалежність” Придністров’я; п’ятий з’їзд відбувся у 1995-му, щоб затвердити “конституцію” регіону.

Але найбільш показовим став попередній, шостий з’їзд, що відбувся аж 17 років тому, у 2006-му. Тоді усіх придністровських депутатів звезли до Тирасполя, щоб ті освятили рішення про організацію референдуму щодо майбутнього Придністров’я. За підсумками референдуму, що відбувся того ж року, місцевий центрвиборчком оголосив, що понад 97% придністровців підтримали майбутнє входження Придністров’я до складу росії. А також – проголосували за збереження “незалежності”, доки приєднання до РФ не відбулося.

Той референдум змінив небагато – юридично його ніхто у світовій спільноті не визнав, а фактично регіон і до того перебував під російською окупацією та ефективним контролем. Наслідком – та й то не невідкладно, а майже за 10 років – стало хіба що те, що російський прапор оголосили другим державним у регіоні. Але придністровські керівники досі апелюють до того рішення.

На думку колишнього члена так званого уряду Придністров’я та активіста на лівому березі Дністра Геннадія Чорби, організовані недавні в Тирасполі акції протесту спрямовані на те, щоб довести, що жителі лівобережжя виступають проти “кишинівського режиму”.

“Звідси й нещодавня заява Лаврова про те, що Москва не залишить своїх громадян, які мешкають у Придністров’ї, у біді. І саме з цією метою, свого часу, росія роздавала громадянство, щоб сьогодні можна було жонглювати цифрами громадян росії для обґрунтування своїх планів щодо анексії цієї території“, – вважає він..

Варто нагадати, що рівно такий же сценарій відбувся з т.зв. «Л/ДНР». 20 лютого вони «попросилися» до росії, та «ухвалили, що є незалежними», а вже 24 лютого путін напав на Україну.

Додамо, що влада Придністров’я вже розпочала інформаційну роботу, щоби підготувати населення до цього. Очільник придністровського парламенту Александр Коршунов взявся доводити у ЗМІ, що прирівнювання придністровського бізнесу до молдовського “веде до гуманітарної катастрофи”, запобігти якій має рішення з’їзду. Коршунов, утім, зазначив, що з’їзд звернеться до усього світу, не лише до росії.

“Ситуація складна, і треба звертатися в усі структури, зокрема і європейські“, – заявив він.

Більше деталей відкрив депутат “Верховної ради Придністров’я” Вадим Кравчук, який визнав в ефірі тираспольського телеканалу ТСВ, що мета з’їзду – підтвердити, що Тирасполь і досі хоче приєднатися до рф.

“Проводити ще один референдум немає сенсу, а от підтвердити попереднє рішення – доречно… Придністров’я ще у 2006 році визначило вектор з росією, з Євразійським союзом. З’їзд депутатів усіх рівнів, швидше за все, підтвердить наші наміри“, – пояснив він.

Щодо офіційного Кишинева, то там стежать за ініціативою Придністров’я, але поки не панікують через неї. Там також чудово усвідомлюють, що подібні рішення придністровська “влада” точно не ухвалює самотужки, ці дії погоджені з москвою і напевно навіть ініційовані нею.

Формального приводу для протесту Молдови немає – бо ж порядок денний з’їзду не оприлюднюється, немає жодного проєкту рішення, яке винесуть на “одобрямс” сільських та селищних депутатів. Висока ймовірність, що пересічні учасники з’їзду побачать документ, за який вони проголосують, вже після затвердження.

Депутат Оазу Нантой, який є одним з небагатьох фахівців з тематики Придністров’я у чинному складі парламенту Молдови, не очікує побачити у зверненні настільки радикальні формули. Він вважає, що росії не вигідно юридично оголошувати анексію лівобережжя Дністра просто зараз – що зі зверненням придністровських депутатів, що без нього. Тому що цнегайна анексія принесла б росії виключно шкоду.

Перш за все через те, що вона лишиться суто декларативною: на відміну від минулих рішень про анексію окупованих територій Донбасу та півдня України, на території яких рф одночасно вела бойові дії, з Придністров’ям вона не зможе зробити нічого подібного. Цей регіон не має кордону з РФ і не має виходу до моря. Росіяни не зможуть ані перекинути туди додаткове озброєння, ані навіть призначити та перевести туди свого емісара – окрім хіба що тих, хто вже перебуває на придністровській території.

Про жодне “відкриття другого фронту з Україною” з придністровської території у разі анексії також не йдеться – на цій території немає військових потужностей, а контрудар ЗСУ призведе до майже блискавичної поразки Тирасполя.

Наразі точно стверджувати можна лише те, що станом на сьогодні Придністров’я перебуває на історичному роздоріжжі. І найближчий тиждень може виявитися для нього вирішальним.