Алею пам’яті полеглим у російсько-українській війні відкрили у Білгороді-Дністровському – чиї імена назавжди закарбовані в історію

Назавжди полум’ям випалена в історії багатостраждального Українського народу дата 29 серпня. З цим днем пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Дев’ять років минуло відтоді, але Україна і досі втрачає світ нації ─ кращих своїх синів, які стали на захист держави. Символічно, що саме сьогодні у Білгороді-Дністровському відкрили Алею пам’яті полеглим у російсько-українській війні. П’ятнадцять мужніх воїнів, чиї очі ми тепер бачимо лише на світлинах, вшанували під час церемонії відкриття Алеї у сквері Військової слави. Як все відбувалося, бачила «Бессарабія INFORM».

«Не вірили, не розуміли, яка в нас може буть біда…», ─ такими словами розпочалася тематична постановка у виконанні учнівської молоді. Дійсно, ніхто ніколи не міг подумати, що у мирний час в ХХІ столітті нашу державу може спіткати війна, яка чорною хмарою накрила всю нашу країну. Жорстокість та підступність ворога перетворили дитинство багатьох дітей України на горе й страждання, а відданих своїй землі чоловіків та жінок змусили стати на її захист. Не всі повернулися живими… Лише тільки в одному Білгороді-Дністровському на щиті додому повернулися п’ятнадцять справжніх Героїв.

«Дорого заплачено ─ ми їм не пробачимо»: під ці слова дівчата запалили свічки пам’яті біля кожної світлини воїнів-героїв, а символічний янгол з білосніжними крилами немов покликав їх на небеса.

Під час заходу згадали й страшні події влітку 2014 року, коли українські військові були цинічно розстріляні під Іловайськом, під час проходу шляхом, який мав бути «зеленим коридором». І тоді, і зараз росія не тримає свого слова, вкотре підтверджуючи знамениту думку Бісмарка: «Угоди з росією не варті й паперу, на якому написані»… Порушуючи всі світові та Божі закони, рашисти продовжують підступно знищувати наш народ ─ дітей, жінок, літніх людей…

До усіх присутніх на урочистостях звернувся мер міста Віталій Граждан, який зазначив, що тепер у Білгороді-Дністровському є місце, де кожен може вклонитися та вшанувати пам’ять Героїв.

«Сьогодні ми відкриваємо Алею пам’яті – пам’яті нашим Героям. Всі ви знаєте, що поки ми пам’ятаємо, поки ми вшановуємо, Герої не вмирають! Наш обов’язок, наше завдання сьогодні зробити так, щоби наші діти, правнуки бачили, памʼятали і знали, хто захищав нашу Україну, хто захищав наше місто! Прийміть мої співчуття, рідні і близькі Героїв», ─ у своїй промові наголосив Віталій Граждан.

Також очільник міста побажав усім від себе особисто та від депутатського корпусу міської ради, аби якнайшвидше Україна здобула перемогу над ворогом.

Від імені голови районної військової адміністрації до учасників заходу звернулась перший заступник Тетяна Домчинська, яка також висловила сподівання на Перемогу, щоб наші діти могли зростати й виховуватись під мирним небом.

 «На жаль, українська історія налічує багато кривавих фактів, і ми, нарешті, побачили справжнє обличчя російської федерації, путінського режиму. Дуже шкода, що ми маємо сьогодні переживати те, що ми сьогодні переживаємо. Дуже шкода, що ми сьогодні залишаємось без кращих з найкращих. Наші чоловіки, наші брати, наші воїни сьогодні захищають суверенітет і незалежність», ─ підкреслила у промові Тетяна Домчинська.

Начальник Білгород-Дністровського військового гарнізону, полковник Олег Мазурок нагадав, що війна почалась не у 2022 році, а триває уже дев’ять років, починаючи ще з 2014-го. У своєму виступі командир наголосив, що ми повинні пам’ятати, хто спричинив в Україні таке горе, і хто завдав усіх руйнувань.

«Мені як офіцеру, як командиру, як людині саме важче дивитися в очі цим пацанам», ─ схиливши голову, промовив Олег Мазурок.

Також він додав, що Герої живі, поки ми пам’ятаємо про них.

«А от зараз, коли дивишся в очі цим хлопцям, настільки важко. Саме головне, щоб більше їх не з’явилося, тих очей… І щоб наші маленькі дітки, які зараз бігають, пам’ятали. Пам’ять ─ це саме головне. Якщо ми будемо з вами всі пам’ятать, заради чого то робилося: пройдуть десятиліття, як мури, напевно, нашої Аккерманської фортеці ─ будуть стояти міцні. Поки та пам’ять буде міцна, буде все добре в нас», ─ наголосив начальник гарнізону.

По завершенню своєї промови Олег Мазурок вклонився близьким і рідним Героїв та став на коліно перед портретами загиблих.

Начальник штабу загону спеціального призначення «ДОЗОР» Держприкордонслужби України полковник Вадим Закладний також звернувся до родичів загиблих, віддаючи шану їх непоправній втраті.

«Сьогодні Україна вшановує пам’ять загиблих захисників України. На цій Алеї дві стели наших побратимів, нашого підрозділу ─ це Григорій Горчак, старший прапорщик, який загинув ще в 2014 році в пункті пропуску «Довжанський». Григорію було 33 роки. І сержант загону спеціального призначення «ДОЗОР» Державної прикордонної служби України Данило Марюхно, який загинув 18 травня 2022 року. Данилу було 22 роки», ─ розповів про своїх побратимів, яких втратили на війні, Вадим Закладний. – «Між двома цими смертями ─ Григорія Горчака і Данила Марюхно, пройшло дев’ять років. Дев’ять років… Це нагадування кожному, що ця війна як почалась у 2014 році ─ вона не закінчувалась. Я низько вклоняюсь і дякую всім рідним наших Героїв».

Також він звернувся до органів влади, аби ті ніколи не забували піклуватися про родини Героїв. Наприкінці свого виступу військовослужбовець наголосив, що воїни підрозділу нічого не забудуть і не пробачать, а ворог не знатиме спокою на цій землі, де б він не знаходився.

Щира туга за рідними, невимовний жаль від втрати кращих синів України виливались у сльози та зітхання, які чулися від початку та протягом всього заходу. Не тільки матері Білгород-Дністровщини, а тисячі українських матерів об’єднані спільним горем безповоротної втрати. Це неможливо усвідомити до кінця, неможливо говорити про своїх дітей у минулому часі…

Під удари дзвона пролунали імена п’ятнадцяти Героїв з Білгорода-Дністровського, які полягли за рідну землю, після чого присутні поклали квіти до стели з портретом кожного з них. Переважно це були соняхи…

Військовий капелан отець Іоан провів панахиду за загиблими.

Григорій Горчак, Олег Ахмедов, Сергій Лукунін, Володимир Торшин, Віктор Череващенко, Данило Марюхно, Олександр Крецул, Сергій Шевчук, Павло Ясіненко, Андрій Драничников, Іван Андріящук, Владислав Криховецький, Андрій Городецький, Олександр Сікора, Олександр Зотік… Світла пам’ять!

Старший прапорщик Григорій Горчак загинув 25 липня 2014 року на пропускному пункті «Довжанський» Луганської області під час мінометного обстрілу. Він не дожив лише один день до свого 34-річчя. Тепер йому навіки 33… У 2016 році Герою-прикордоннику відкрили Меморіальну дошку на будівлі аграрного технікуму, де колись Григорій навчався. Герой нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Полковник Олег Ахмедов загинув 11 березня 2022 року в с.Мирча Бучанського району Київської області. Йому було 47 років…

Старший лейтенант Сергій Лукунін віддав своє життя за Україну 16 березня 2022 року в місті Миколаїв. Він навіть не дожив до 30 років. Тепер Герою назавжди 29…

Володимир Торшин, підполковник, загинув 22 березня 2022 року в Маріуполі Донецької області. Йому було лише 35 років…

Старший сержант Віктор Череващенко загинув 3 травня 2022 року біля населеного пункта Воєводівка Сєвєродонецького району Луганської області. Йому було 54 роки…

Звістка про смерть Героя сколихнула всю громадськість Білгород-Дністровщини, адже Віктор був активним громадським діячем, який відстоював власну позицію і до кінця добивався справедливості. Він очолював декілька громадських організацій: «Рибалки Дністра та Дністровського лиману», «Асоціація рибалок Дністра та Дністровського лиману», «Правозахисник» тощо.

З початком нової фази російсько-української війни, після 24 лютого 2022 року, Віктор Череващенко став до лав української прикордонної служби. У ніч на 3 травня Герой загинув у бою. Віктора Череващенка нагороджено Орденом «За мужність» III ступеню посмертно.

Сержант Данило Марюхно загинув у віці 22 років… Своє життя за майбутнє України Герой віддав 18 травня 2022 року в селі Дементіївка Дергачівського району на Харківщині.

З 22-річним полеглим захисником Данилом Марюхно жителі Білгорода-Дністровського попрощалися 21 травня. А 5 жовтня 22-го відбулося урочисте відкриття Меморіальної дошки у рідній школі на честь Героя – випускника школи №7, в якій Данило навчався з 2007 по 2014 роки. Потім майбутній захисник навчався в Одеському військовому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, в Одеському морському училищі ім. Марінеско. Данило мав велике бажання пов’язати своє життя із військовою справою, тож у 2021 році пішов на службу у Львівський прикордонний загін. Повномасштабне вторгнення Герой зустрів у 10-му окремому прикордонному загоні оперативного реагування.

18 травня 2022 року під час виконання бойового завдання Данило Марюхно загинув смертю хоробрих у бою з російськими загарбниками. За сміливість і героїзм нагороджений Орденом «За Мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

«Данилу було 22 роки. 22 роки… Він любив це життя. Він мріяв, будував плани. З Данилом я пліч-о-пліч був при обороні Києва. Потім виконували завдання на Харківщині. Під час звільнення населеного пункту Дементіївка від окупантів 18 травня 2022 року ворожий снаряд забрав життя чотирьох наших побратимів. Серед них був і Данило Марюхно», ─ згадував про побратима під час відкриття Алеї полковник Вадим Закладний.

Солдат Олександр Крецул загинув рівно рік тому ─ 29 серпня 2022 року. Серце Героя перестало битися біля населених пунктів Нововознесенське та Миролюбівка Херсонської області. Йому було 44 роки…

Сергій Шевчук, головний сержант, загинув 29 вересня 2022 року у селищі Березнегувате Миколаївської області. Йому було 39 років…

Серце Героя зупинилося внаслідок отримання поранення, не сумісного з життям. Нещодавно, за сприяння громадської організації «Жінки Бессарабії», Сергію Шевчуку у рідному Олексіївському ліцеї відкрили Меморіальну дошку.

Указом Президента України від 13 січня 2023 року головний сержант Сергій Шевчук посмертно був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Сержант Павло Ясіненко загинув 8 жовтня 2022 року на Донецькому напрямку. Йому було 50 років…

Військовий загинув, отримавши у бою поранення, не сумісні із життям.

Дружині загиблого Павла Ясіненка вручили нагрудний знак «66 окрема механізована бригада».

Андрій Драничников, молодший сержант, загинув 19 жовтня 2022 року в селі Нова Кам’янка Бериславського району Херсонської області. Йому було 40 років…

Герой отримав поранення, не сумісне з життям, під час наступальних дій зі знищення сил противника.

Старший сержант Іван Андріящук загинув 28 жовтня 2022 року у селищі Водник Миколаївського району Миколаївської області. Йому було лише 27 років…

Олександр Сікора, солдат, загинув 11 січня 2023 року в районі населеного пункту Гуляйполе Пологівського району Запорізької області. Йому було 28 років…

Владислав Криховецький, майор, загинув 10 липня 2023 року у місті Бахмут Донецької області. Він помер молодим, йому було 25 років…

Незабаром, 7 вересня, йому могло виповнитися 26 років, проте страшна війна обірвала життя молодого хлопця…

Матрос Андрій Городецький загинув 11 липня 2023 року в селі Старомайорське Донецької області. Йому назавжди буде 22 роки…

Молодший сержант Олександр Зотік загинув зовсім нещодавно, 10 серпня 2023 року, у місті Костянтинівка Донецької області. Йому було 27 років…

Олександр родом із села Семенівка Старокозацької громади, закінчив свого часу місцеву гімназію. Пішовши на фронт, Герой залишив вдома маму, дружину, маленького синочка, сестричку та братика. Він боровся до останнього за свою країну.

П’ятнадцять нескорених Героїв дивляться на нас зі світлин на стелах Алеї пам’яті. П’ятнадцять мужніх воїнів стали у небесний стрій, аби звідти продовжувати захищати Україну й український народ. Вони живі, вони серед нас, допоки жива пам’ять про них. Вони навіки закарбували свої імена на сторінках історії нашої визвольної боротьби за Батьківщину…