Ностальгія за “совком”? – як проходить процес дерусифікації в Аккермані

Україна цьогоріч планує повністю позбутися географічних назв, пов’язаних із російським колоніалізмом. Це, зокрема, підтверджується підписанням закону про так звану «деколонізацію топонімів», який набере чинності 27 липня поточного року. У шестимісячний строк з цього дня у встановленому порядку органам влади необхідно буде здійснити демонтаж пам’ятників та пам’ятних знаків, а також перейменувати об’єкти топонімії населених пунктів, що містять символіку російської імперської політики. Чи встигнуть в Аккермані знищити усі сліди імперського та радянського минулого, з’ясовувала «Бессарабія INFORM».

«Пропаганда російської імперської політики та її символіки забороняється»,  ̶  йдеться у законі.

Проте наразі, поки інші громади по всій Україні звітують про завершення процесів декомунізації на їх територіях, аккерманці потопають у старих назвах.

Після Революції Гідності в Україні почалася перша хвиля перейменувань географічних об’єктів, яка досягла піку в 2016 році після ухвалення закону «про декомунізацію». Білгород-Дністровський не став виключенням і у лютому 2016 року було видано розпорядження міського голови (на той час посаду обіймала Алла Гінак) «Про перейменування назв вулиць, провулків, скверів міста», в якому визначено 38 назв об’єктів топонімії, що підлягали перейменуванню.

Зокрема, вулиця Калініна стала вулицею Незалежності,   Комсомольську перейменували у вулицю Героїв України (у квітні 2016-го знову перейменовано на вулицю Олімпійську), Кірова отримала назву Єврейська, вулиця Енгельса стала вулицею Військової слави, а однойменний провулок ─ Пудівітра тощо.

Перейменувати ─ перейменували, але й надалі місто «рябить» старими назвами на покажчиках. І справа не тільки у недогляді відповідних владних структур, а й у менталітеті самих містян, які ніяк не можуть попрощатися з радянщиною. То ж будинки цих мешканців “прикрашають” уже іржаві від часу, у більшості російською мовою, покажчики з адресою.

Друга хвиля спроб перейменувати старі радянські назви почалася у Білгороді-Дністровському, як і в цілому по всій України, після 24 лютого 2022 року. З боку влади були розпочаті громадські обговорення з мешканцями міста щодо їх пропозицій до нових назв. Наразі, таке громадське обговорення триває і зараз, починаючи з 25 квітня. Жителів запрошують надавати свої пропозиції стосовно перейменування 20 вулиць, 9 провулків, а також бібліотеки-філії ім. О.С.Пушкіна.

Широкого розголосу в 2022 році набула ситуація про заміну покажчиків із назвою міста, які були оформлені мовою окупанта. Після дописів депутатки міськради Оксани Соколенко, суперечок у соціальних мережах, уваги з боку уповноваженого із захисту державної мови, влада міста все ж таки змінила покажчики. Тепер обидва надписи викладені українською, про що «Бессарабія INFORM» повідомляла раніше.

На даний час в Аккермані зберігається ще багато слідів символів радянської та імперської росії: це і російськомовна карта з форсування Дністровського лиману в роки Другої світової, і надпис про велику вітчизняну у парку Перемоги, і пам’ятник Пушкіну та низка інших.

То ж і постає питання, чи встигне Білгород-Дністровський разом з усією країною дерусифікуватися, тим паче в умовах війни з державою-агресором? Сьогодні це залежить і від влади, і від кожного його мешканця.