Приклад життєлюбності: дві мешканки Болграду відзначили цього тижня свій 90-річний ювілей

Цього тижня, з різницею у два дні, свої 90-річчя відзначили дві мешканки Болграда Уіліана Максимівна Клименко та Мотрона Костянтинівна Кучеренко. Про життєвий шлях ювілярок розповіли у Болградській міській раді.

Першою вітання приймала Уїліана Клименко, яка відзначила свій почесний ювілей 18 березня. Жінка зустрічала гостей разом із рідними, поза увагою яких не залишається ніколи.

«Дай Бог усім таких дітей та онуків, як у мене!», – одразу ж зазначила жінка, яка має четверо дітей, шестеро онуків та дев’ять правнуків

Народилася Уїліана Максимівна в українському селі Красненьке Рибницького району, тоді ще Молдови, у багатодітній родині. До Болграда потрапила в 1954-му, куди її до себе забрав брат, тут же створила свою міцну родину. Багато років працювала у колгоспі, на заслужений відпочинок вийшла зі сфери торгівлі.

Незважаючи на те, що сама Уїліана Максимівна рано втратила матір – жінка загинула під час Другої світової, та й сама ювілярка отримала поранення, вона не втратила оптимізму, а почуття щирого співчуття не залишає її й сьогодні.

«Знаю – сьогодні молодим непросто, можливо, навіть важче, ніж нам було, тому я бажаю не лише своїм дітям та онукам – здоров’я та світу, а й усім-усім молодим людям! І дожити до моїх років в оточенні турботи та кохання!», – наголосила Уіліана Максимівна.

Ще одна ювілярка, Мотрона Костянтинівна Клименко, тоді ще Младінова, народилася 20 березня 1933 року у селі Жовтневе Болградського району, що на вулиці з мелодійною назвою – Зарічна. До Болграда переїхала у зв’язку із заміжжям. Однак, на жаль, жінці довелося пізнати випробування: її рідна донька померла, в Одесі живе єдиний рідний по крові онук. Але жінка не нарікає на самоту, адже сьогодні вона мешкає з однією з трьох дочок свого пасинка Бориса Заїмова. Так склалося, що 43 роки тому ювілярка стала для нього матір’ю, а він для неї – сином, на який вона щодня чекає в гості.

«Спробуй тільки не зайти до неї – отримаєш наганяй», – усміхається чоловік, який дійсно дуже дорогий її серцю, як і його діти з онуками. Загалом у Мотрони Костянтинівни – 6 онуків та 8 правнуків.

“Дай Бог усім таких дітей, вони жодного разу не образили мене за всі ці роки“, – наголошує жінка, яка двадцять років пропрацювала вона у міському готелі, де нині розташовується абоновідділ КП «Горводоканал». За сумлінну працю їй було надано звання «Ветеран праці».

Не цуралася жінка домашньої роботи – все встигала. І 11 соток городу скопати, і обов’язково зробити до півтонни смачного якісного бессарабського вина.
«У мене немає гріха – ніколи не розбавляла вино водою. Адже цей продукт має бути справжнім, як Бог дав», – ділиться секретом аматор-винороб Матрона Костянтинівна.
Сьогодні вона на город вже не ходить, вино не робить. Не той вік, та й рідні проти, щоб вона напружувалася. А ось вийти на щоденну прогулянку – ритуал обов’язковий.

«Зупинятись у нашому віці не можна, треба рухатися, рух – життя», – зазначила ювілярка.