Скажи «ні!» насильству в сім’ї!

Тривалий час проблема насильства в сім’ї вважалася прерогативою усталених звичаїв та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь-яке втручання у сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося порушенням таємниці приватного життя та категорично не припускалося. Таке становище призвело до певного свавілля у сфері сімейних відносин та перетворення їх на область латентних
правопорушень, які залишалися поза увагою компетентних органів державної влади.

Проблема сімейного насильства надзвичайно важлива передусім тому, що сім’я є основою суспільства і повинна перебувати під особливим захистом держави. Насильство й жорстокість у сім’ї не лише руйнують гармонію і злагоду в ній, а й виступають однією з передумов злочинності в суспільстві загалом. У результаті плідної с п і в п р а ц і п а рл а м е н та р і в України з активістами жіночого та молодіжного руху України був
прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15 листопада 2001 року — перший серед країн СНД та Східної Європи комплексний нормативний акт, спрямований на запобігання цьому соціально
негативному явищу.
В и щ е н а з в а н и й З а к о н визначає правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Насильством в сім’ї,
відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню
до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та  громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. Члени
сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільноправову відповідальність
відповідно до закону.

К. ПЛАХIНА,
в.о. начальника Ізмаїльского управління юстиції