Від рутини в таксі до справжнього мистецтва: як аккерманка Яніна Романушко перетворює клаптики тканини на шедеври

У Білгород-Дністровському краєзнавчому музеї триває виставка робіт місцевої майстрині Яніни Романушко під назвою «Магія клаптиків». Із різнокольорових фрагментів тканини вона створює цілісні полотна, у яких поєднуються складні візерунки, різноманітні форми та кольори. Днями у закладі відбулася творча зустріч з педагогами місцевої спеціальної школи. Захід організували як своєрідну методичну паузу, присвятивши його профілактиці професійного вигорання вчителів, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами. Зустріч стала для них нагодою відволіктися від щоденних турбот, познайомитися з мистецтвом клаптикового шиття та відновити внутрішні ресурси. Під час заходу майстриня розповіла про свій творчий шлях, а кореспонденти «Бессарабії INFORM» поспілкувалися з авторкою, щоб дізнатися, що ж стоїть за її яскравими композиціями.

Печворк — це мистецтво створення єдиного полотна з окремих клаптиків тканини. Яніна Романушко відкрила його для себе ще у 2016 році. Зі своїм захопленням жінка познайомилася буквально випадково:

«Багато років я працювала диспетчером таксі. Якось я купила журнал, він називався «Burda Печворк» (тоді він ще був у продажу). Я його розгорнула і просто вразилася виробами, які створюють сучасні майстрині, які виставляються на міжнародних виставках. Це феєрверк кольорів, форм. Мене це так вразило, мені це так сподобалося, що я всередині себе вирішила: я хочу цим займатися», — пригадує авторка.

Однак вже серйозно займатися клаптиковим шиттям Яніна почала після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, коли на підприємстві, де вона працювала, відбулися скорочення. Втім, саме цей переломний момент у житті став поштовхом для жінки повністю присвятити себе давній мрії.

Близько року вона самостійно опановувала техніку cкладання окремих тканинних блоків. Майстриня зізнається: бажання нікуди не зникало ані після першої, ані після четвертої пошитої нею ковдри. Навпаки, їй хотілося розвиватися у цьому напрямі й надалі:

«Мабуть, це такий хист всередині. Воно саме якось виходило», — ділиться Яніна.

Згодом Яніна почала шукати можливості познайомитися з іншими українськими майстринями печворку: знаходила в інтернеті сайти та сторінки з роботами колег по цеху, і прагнула побачити їх наживо:

«Мені стало цікаво, я хотіла познайомитися з ними. Знайшла інформацію про фестиваль, який проводився у Києві у 2024 році. Я туди поїхала — одразу ж відправила свою «Мандалу», мене запросили. Я так надихнулася: подивилася, що таке сучасний печворк — такий рівень, дуже високий! У 2025 році я теж двічі відправляла свої роботи, теж мене запрошували. Знайомлюся, розширюю цей печворковий кругозір. Це мене дуже надихає», — розповіла майстриня.

Тканини майстриня купляє у спеціалізованих інтернет-магазинах. Жінка зізнається, що сам процес пошуку матеріалів й добору кольорів приносить їй окреме задоволення. А ідеї для нових композицій можуть з’явитися будь-де, — каже вона, — навіть просто під час прогулянки:

«Навіть на плитці на землі — от іду, побачила цікавий візерунок і думаю: оце було б цікаво з’єднати такі блоки… Буває, відчуваю, що щось таке хочу, але не можу “схопити” це. А потім хоп — якась маленька деталька: якийсь блок знайшла чи поєднання кольорів, або побачила десь ковдру з цікавими кольорами чи тканинку — і воно все сходиться, я буду це робити», — пояснює Яніна.

За кожною готовою роботою стоїть чимало часу. Вже п’ятий рік поспіль Яніна приділяє улюбленій справі по 5-6 годин на день, роблячи перерви на хатні справи. Створення однієї композиції, за словами майстрині, займає приблизно місяць — півтора, а більш складні роботи можуть потребувати й до двох місяців.

Особливе місце в серці майстрині займає «Мандала», яку вона розраховувала за своїм днем народження. Нині робота прикрашає її кімнату:

«Є таке поняття — світові мандали. Їх здебільшого малюють. Їх розробляла вчена з Австрії. Мені стало цікаво. Я займаюся йогою і мене загалом цікавить тема впливу кольорів на людину. І я її намалювала. Але мені здалося цього замало, і я захотіла її зшити й повісити собі на стіну. От я її і зшила. Це було складно: ці трикутники виміряти, щоб воно все так зійшлося. Але вона в мене вийшла. Мені хотілося дізнатися, якого я кольору. От підібрала ці кольори за спеціальною таблицею: кожній цифрі відповідає певний колір», — розповіла авторка.

Яніна зізнається, що для неї печворк став не просто улюбленим заняттям, а справою, яка повністю змінила її життя:

«У мене світогляд змінився геть. Мабуть, вплинуло те, що пішла з роботи і поринула у ці тканинки. Воно дуже заспокоює, гармонізує та заряджає енергією. Особливо, коли я задоволена роботою, яку я зробила — таке добре-добре відчуття. Цього бажаю всім, щоб всі таке відчували», — підсумовує майстриня.

Окрім великих полотен, майстриня шиє й маленькі серветочки та різноманітні доріжки, які зазвичай дарує своїм знайомим та подругам, зокрема на свята. У планах Яніни — підвищувати рівень своєї майстерності, вивчати нові техніки, представляти свої роботи за кордоном та продовжувати з їхньою допомогою робити світ яскравішим:

«Не очікувала такого ажіотажу: людям подобаються, вони роздивляються. Я дуже рада, що щось добре й гарне несу у цей світ», — поділилася авторка.

Сьогодні в музеї представлено 18 робіт авторки. Як зазначила директорка закладу Тетяна Біла, виставка викликала у містян справжній ажіотаж:

«18 травня у міжнародній спільноті святкуть День музеїв. Щоб організувати виставку у цей день, ми шукаємо якісь таланти, щось таке неочікуване, що наші містяни ще не бачили. І ми запросили творчих дорослих та дітей. І прийшла до нас Яна Романушко… Ви знаєте, коли ми на тлі інших робіт, які були тут, виставили роботи Яни — воно було так ефектно, що ми вирішили, що треба зробити її персональну виставку. Я хочу сказати, що ми влучили на всі 100%! Усі відвідувачі були у захваті від техніки та формату, у яких вона працює, від того, що на одну роботу вона витрачає більше місяця, а клаптиків на цю роботу йде до трьох тисяч. Це творча робота людини, яка не має ніякого стосунку до художньої чи ще якоїсь еліти», — підкреслила керівниця закладу.

Під час творчої зустрічі Тетяна Біла та Яніна Романушко презентували педагогам й ще одну масштабну яскраву композицію.

Освітяни не приховували захвату: вони уважно розглядали унікальні панно та ставили майстрині безліч запитань, зокрема й про секрети техніки, вартості тканин та можливості використання таких виробів у побуті. Авторка ж своєю чергою охоче ділилася власним досвідом, розповідаючи про те, як народжуються її полотна та як це заняття на неї впливає.

Тож ця творча зустріч стала нагодою для педагогів не лише відволіктися від буденності і доторкнутися до прекрасного, а й ближче познайомитися з печворком та відкрити для себе історію людини, яка знайшла у творчості джерело натхнення й внутрішньої рівноваги.

До проведення заходу долучилося кафе «Діоніс» — спонсор краєзнавчого музею. Заклад організував для учасників благодійний фуршет.

Раніше ми повідомляли: В Болграді хочуть присвоїти звання «Почесний громадянин села Оксамитне» уродженцю Прикарпаття Анатолію Білоусу