Між рясою та пікселем: історія військового капелана, який очолив першу парафію ПЦУ в Українському Придунав’ї
Влітку 2024 року в Ізмаїлі офіційно розпочала свою діяльність перша парафія Православної церкви України святого рівноапостольного князя Володимира Київського, яка відкрила нову сторінку в релігійній історії Бессарабії та дарувала містянам можливість молитися рідною мовою. Очолити новостворену релігійну громаду випала честь військовому капелану отцю Макарію (в миру Сергію Дацюку). Його кандидатура є глибоко символічною – ігумен має багаторічний досвід душпастирської опіки українських воїнів у найгарячіших точках фронту. Наразі він здійснює капеланське служіння в Ізмаїльському прикордонному загоні. Про свій життєвий шлях та становлення в Ізмаїлі ігумен Макарій розповів у спецпроєкті “Бессарабії INFORM”.
Дивіться повне відеоінтерв’ю у спецвипуску «БІ» або читайте його текстову версію нижче.
За словами отця Макарія, головна мета створення парафії під час війни — об’єднати українців, надати їм надійний духовний притулок та молитовну підтримку.
«Парафія — це місце, де людина з’єднується з Богом. Моя мета, щоб служби проводилися постійно, а у людей, які створять нашу спільноту, щиро горіла душа», — ділиться думками настоятель.
Сергій Дацюк народився у сільській родині, зростав звичайним хлопцем разом з двома братами. Коли йому було 16 років, місцевий священнослужитель запросив прислужником у приходський храм в селі Карабчиїв Житомирської області. Через півтора роки сумлінної служби хлопця відмітив благочинний та відправив до Житомира.
У Свято-Преображенському соборі юнак служив паламарем та іподияконом, потім став келійником у Митрополита Овруцького і Коростенського Віссаріона. Далі було навчання у Духовному училищі, далі у Дніпровській духовній семінарії, сан диякона в Житомирі та священника в Кировограді. З 2005 року служив референтом у архієпископа Кіровградського і Голованівського Серафима.
З початком війни у 2014 році молодший брат священника пішов захищати кордони рідної землі, сам ігумен Макарій також вирішив не залишатися осторонь і одразу після утворення сеноду одним з перших написав прохання до капеланської служби.
«Я потрапив на ротацію до Новотроїцька, де і залишився, виконуючи душпастирську опіку. Таке рішення я прийняв, бо мені було соромно перед братом, хотів допомогти хоч чимось. Підтримував військовослужбовців духовно, молитвами та всім, чим міг», – розповів священнослужитель.
Довірою до свого військового капелана хлопці перейнялися одразу. Але з початком повномасштабного вторгнення на прикордонних ділянках настало справжнє пекло. В перші місяці великої війни військовий капелан втратив багатьох своїх друзів.
У 2024 році священнику запропонували очолити першу парафію ПЦУ в Ізмаїлі. Поява парафії рівноапостольного князя Володимира Київського стала першим кроком на шляху розбудови помісної української церкви на півдні Одещини, а проведення регулярних богослужінь українською мовою згуртувало навколо капелана патріотичних та віруючих містян.
«Це тільки на користь Ізмаїлу, адже ми зробили місце для прославлення Бога, для того, щоб людям було куди ходити. У нас тут вже скоро п’яту дитинку будемо хрестити», – зауважив капелан.
Ігумен Макарій зазначив, що Бессарабія — багатонаціональний край, і серед його прихожан є і представники інших етносів: болгари, молдавани, гагаузи.
Оскільки парафія не мала власного новозбудованого храму, під потреби церкви було надано приміщення колишнього Будинку офіцерів. Ця історична будівля тривалий час перебувала на балансі прикордонного загону і через багаторічний простій була в занедбаному стані, без комунікацій та світла.
Проте труднощі не зупинили релігійну громаду. До справи оперативно долучилися місцеві меценати, волонтери та самі парафіяни. Спільними зусиллями у виділеній кімнаті провели частковий ремонт: демонтували зайві конструкції, оновили та натягнули стелю, навели лад у кімнаті для молитов, придбали необхідні ікони та церковне начиння.
«Я і сам постійно витрачаю частину своєї зарплати сюди, тому що треба купляти ладан, свічки, лампадне масло, також в монастирі купляємо просфори. Звісно, є і люди, які допомагають, але їх дуже мало», – зазначив ігумен.
За словами капелана з місцевими священниками УПЦ суперечок він не має, адже людина не конфліктна.
«Ось останній раз я бачив настоятеля собора на молитовному сніданку, ми привіталися, обнялися. Я не хочу судити, хай Бог дасть свою оцінку. Я людина не місцева, провокувати не буду, вважаю, що люди мають об’єднуватись, ті парафіяни, які ходять в ту чи іншу церкву. Все має бути з любов’ю та через любов».
Також священнослужитель зазначив, що наразі багато людей перейшло у православну церкву України. Але є й ті, хто взагалі перестав ходити, бо конфлікт двох церков відштовхує людей від Бога.
«Те, що вони моляться руською, аж вуха ріже, то хай буде на їхній совісті. Я людей проти не налаштовую, на проповіді говорю про любов більше, про людей, про Боже, а там вже Господь розсудить», – додав капелан.
А ось щодо впливу росії на деяких священників УПЦ капелан переконаний безперечно.
«Те, що багато з московського патріархату підтримують руський мир, це є таке. Коли я служив в Новотроїцьку, то там був такий монастир, де навіть СБУ знаходили зброю, і це не єдиний такий випадок в їх монастирях та храмах. Це вже не Боже. Також всі знають, що нещодавно затримали в Одесі священника, який наводив ракети на місто. Священник має служити Богу і людям, він має об’єднувати людей, він має мирити людей, а не займатися беззаконням», – резюмував ігумен Макарій.
Капелан суворо засуджує висловлювання патріарха МП щодо «священної війни», адже заклик до вбивства людей та дітей є великим гріхом, за який буде суд Божий.
А ось усім парафіянам, які ще вагаються щодо переходу до Православної церкви України, ігумен Макарій бажає мудрості, сили та терпіння.
«Я сподіваюся, що коли буде мир душевний, то буде мир і в державі, а люди будуть йти до Бога. Щоб були очі зрячі, щоб бачили вони, де більш благодатні, де більш благочисті».
Наразі парафії офіційно виділено земельну ділянку під будівництво повноцінного храму. Ця подія дає потужний поштовх для розвитку парафії. Наявність власної землі дозволить архітекторам та громаді розпочати проєктування майбутньої церкви, яка стане не лише духовним осередком, а й справжньою архітектурною окрасою Ізмаїла.
Сьогодні кожен охочий має унікальну можливість залишити свій слід в історії та збудувати новий храм Православної Церкви України. Парафія офіційно відкрила благодійний рахунок для збору коштів на будівництво. Кожна гривня, внесена з вірою та чистою душею, стане тією міцною цеглиною, з якої виростуть стіни майбутньої святині. Переказати пожертву можна за вказаними реквізитами: UA973052990000026005014942981
Раніше ми повідомляли: Греція заявила про готовність відбудовувати Одесу
Залишити коментар