Сто стільців біля мерії, як нагадування: в Ізмаїлі відбулася наймасштабніша акція в підтримку родин безвісти зниклих і полонених

Сьогодні, 13 грудня, на центральній площі Ізмаїла відбулася наймасштабніша в Україні мирна акція, спрямована на підтримку родин безвісти зниклих і полонених  “Зниклі, але не забуті”. Організаторами заходу виступили ГО Південноукраїнський рух ветеранів та волонтерів «Вулик», донька безвісти зниклого військового Катерина Ханікова, за  підтримки Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Про це розповідає «Бессарабія INFORM».

Головним посиланням заходу стала інсталяція зі ста стільців з військовою формою, які були вишиковані в одну шеренгу, що символізувало кількість військовополонених та безвісти зниклих захисників Ізмаїльського району, про яких пам’ятають і які досі знаходяться у строю.

Захід об’єднав родичів зниклих героїв, волонтерів та небайдужих містян, ставши потужним нагадуванням про те, що боротьба за повернення кожного захисника триває.

Ми намагалися донести, що наші Герої тут, наші Герої з нами, але їх просто не видно. Ми хочемо, щоб люди бачили, не забували і розуміли про те, що є ті, хто прагне повернутися додому, але, на жаль, як кажуть, загубили шлях. Сьогодні це була наймасштабніша акція, тут була максимальна кількість людей. Наша спільнота підтримує один одного, ми поруч. Велике прохання до людей – коли ви бачите такі акції, виходьте, підтримуйте, з будь-яким плакатом, постійте поруч, просто посигнальте з автівки. Коли ми бачимо, що нас підтримують, ми розуміємо, що наші голоси не даремні, їх чують і що поруч є ті, хто розділяє наш біль», – зазначила Катерина Ханікова.

Учасники акції підкреслили, що такі заходи — це не лише можливість розділити спільний біль та підтримати одне одного, але й голос суспільства, який нагадує всьому світу про трагедію, що триває.

«Сьогоднішньою акцією ми хотіли нагадати, що кількість наших хлопців зросла і вона вже понад сто. Ми символічно виставили 100 стільців для того, щоб показати цей об’єм. Багато хто вже понад трьох років знаходиться в полоні або зникли безвісти. Сьогодні акція є підтримкою родин цих захисників. Тому, за кожного хлопця, за кожного військовослужбовця ми маємо боротися, та маємо допомогти й все зробити для того, щоб вони повернулися», – розповіла Наталія Мостовенко членкиня ГО  Південноукраїнський рух ветеранів та волонтерів «Вулик», військовослужбовиця.

За усіх захисників, які вважаються зниклими, або чекають на звільнення з полону помолився військовий капелан отець Володимир Жук. Священнослужитель нагадав, що за кожним ім’ям стоїть людська доля, а кожна родина має право знати правду про свого захисника й отримувати належну підтримку.

Акція стала простором для взаємодії між родинами, які переживають схожі випробування. Представники ГО Південноукраїнський рух ветеранів та волонтерів «Вулик», які опікуються сім’ями військовослужбовців, запевнили у постійній підтримці та готовності надати необхідну допомогу.

«На кожному зі ста стільців сьогодні символічно знаходився той, на кого чекають у його родині. Дуже хочеться закликати містян, навіть якщо у ваших родинах немає зниклих захисників, це не означає, що вони не чекають вашої підтримки. Ці акції проходять кожної другої суботи, приходьте, приділіть час, допоможіть тим, хто наразі перебуває у зоні очікування, адже невідомість найстрашніша. Напередодні свят кожні ваші обійми та добре слово буде для них величезною підтримкою. Дякуємо всім, хто сьогодні тут був і маємо величезну надію, що кожна з цих родин отримає добру звістку і дочекається свого захисника», – зазначила керівниця ГО «Південноукраїнський Рух Ветеранів та Волонтерів «Вулик» Катерина Ізмайлова.

Декілька зворушливих пісень виконав маленький Єгор Боцу, син  безвісти зниклого захисника Антона Боцу.

Доєдналися до акції й мотобайкери міста, які організували мотопробіг на підтримку наших зниклих захисників та їх родин, які живуть у щоденному очікуванні.

Подібні акції є критично важливими для підтримки морального духу родин та нагадування державі й міжнародній спільноті про їхні зобов’язання. Вони демонструють, що поки триває війна, боротьба за повернення полонених і пошук зниклих безвісти не зупиниться ні на мить.

Кожен такий захід — це ще один крок, що показує нашу єдність і небайдужість, а також очікування того дня, коли всі українські захисники повернуться додому.