Старовинний обряд з Болградського району готується до внесення до Національного переліку нематеріальної спадщини України

У селі Баннівка Василівської громади Болградського району до внесення до Національного реєстру готується обряд Кукерів. Це святкування Масляної, де зима зустрічається з весною. Складність у тому, що в Національному переліку нематеріальної спадщини України раніше не було елементів з перерваною традицією. Кукери ж з Баннівки згадувалися до певного часу, а потім обряд перервався. Лише двадцять років тому обряд поновився та прижився. Про це розповіла заступниця директора департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації – начальник управління культури, національностей та релігій Ярослава Різникова, передає «Бессарабія INFORM».

Згідно даних Одеського обласного центру української культури, обряд «Сирни Заговезни» є елементом нематеріальної культурної спадщини села Баннівка, який історично побутує там вже понад 150 років. Це болгарське село, й відповідно обряд відноситься до традиційної народної культури місцевої громади болгар. Певний період часу традиція не відтворювалась. Але були живі носії та старожили села (Дар’я Чилібійська – 1932-2017 р.р., Нєнова Катерина – 1942 р.н,  Яков Стоянов – 1933 – 2019 р.р., Михайло Каражеков – 1931 – 2021 р.р.), й завдяки їх спогадам обряд був відновлений нащадками.

Це щорічне свято, яке проводиться за 40 днів до Великодня на Масляну неділю і триває один тиждень, коли виконуються різні обряди та звичаї.  Болгари називають цей час «на кукрите». Головними дійовими особами є група чоловіків, одягнених в традиційні народні костюми з дуже виразним атрибутом – масками. Їх називають «кукерами».

Звичай «кукерство» символізує відхід зими і настання весни – повернення нового життя. А термін “кукери” означає “високі, замасковані люди”.

У цьому звичаї беруть участь тільки чоловіки та неодружені хлопці. Колектив кукерів одягається в традиційні маски та святкові костюми – обов’язково це суміш жіночого та чоловічого одягу. На пояс чіпляють великі дзвони (з болг. «хлопки» та «звънци»), а в руках несуть великі палки. Всі виконувані ритуальні дії та атрибутика свята незмінно протягом років зберігають один і той же сенс – відганяти злі сили. Таким чином громада відзначає зміну пір року – відхід зими та зустріч весни, яка символізує собою родючість і процвітання на весь наступний рік.

Вбрання кукерів готується заздалегідь. Особливу увагу приділяють виготовленню масок головних героїв дійства. Майструють дерев’яний каркас, який повинен вміщатись на чоловічі плечі та трохи підвищуватись над рівнем голови. Це додає героям зросту. Спереду каркас оздоблюють шкірами тварин, хутром, пір’ям домашньої птиці й формують обличчя маски, виділяючи очі, ніс, рот, язик, брови, волосся, прилаштовують роги, заплетені довгі коси. Ззаду маску обтягують темною тканиною чорного або коричневого кольорів, оздоблюють бахромою. Маска повинна мати «страшний» вигляд (аби лякати злі сили), хоча зовні вона виготовлена дуже охайно та майстерно.

Основними персонажами в іграх  «кукерської групи» є господар і господиня, «кукерська» наречена і наречений, ведмідь, цигани, лікар, дід і баба та діти. Всі герої виконують веселі ритуальні танці та грають у шумні ігри, залучаючи до дійства глядачів.

Перший ритуал у кукерському звичаї – це обходження всіх будинків села з побажаннями здоров’я, гарного врожаю та добробуту, збираючи подарунки від господарів.  У кожному будинку «кукери» виконують різні соціальні та комічні сцени.

Потім всі збираються  на околиці села, де розгортаються «Кукерські ігри». Кукери виконують ритуальні танці (з болг. «хоро»), розмахують та гучно бринять дзвонами. Танці, за повір’ями місцевих жителів, несуть магічне навантаження  – навіки налякати злих духів та отримати багатий врожай у наступному робочому році.

Другим основним  моментом у кукерському звичаї  є обрядове орання  та засівання,  де центральними фігурами є «наречена та наречений». «Кукерська» наречена водить за собою запряжених у плуг кукерів, які умовно орють три борозни по колу, а наречений засіває землю зерном. Наречена несе в руці маленьку торбинку, в яку кожен бажаючий опускає гроші.

В давніші часи замість пари наречених був «цар». Царем вибирали дуже гарного господаря, щоб був рік плодовитим.  Для “царя” розміщували стіл на околиці села, де він випивав вино за  здоров’я, благополуччя  та родючість й орав та засівав землю.

Також відбувається ритуал «Хамкане», який проводиться серед дітей. Яйце або халву кріплять до довгої нитки. Діти повинні намагатися схопити яйце, не торкаючись його руками. Вважалося, що просто торкаючись його зубами – ти будеш насолоджуватися гарним здоров’ям цілий рік, а залучення до ритуалу дітей символізує народження нового життя.

Завершується обряд  розпалюванням  магічного вогню, щоб вогонь спопелив старе  і відкрив місце для нового.

Кукери своїми страшними масками та шумними дзвонами проганяють все зло та очищують шлях для добра, дають людям здоров’я, а землі – родючість. Наречений та наречена благословлять  на щастя та добробут всіх жителів села, веселі персонажі «кукерської групи» створюють атмосферу радості та гарного настрою всім присутнім.

Обряд «Сирни Заговезни» дає початок Великому посту. Окрім «кукерських ігор» з ним пов’язують і Прощену неділю, яка також є складовою свята. Це час, коли молодші представники родин ходять у гості до старших родичів (до свекрухи, тещі,  тестя, кумів, старших братів і сестер) і просять вибачення, цілують руку господарів  та вимовляють традиційні слова вибачення: «Прости», у відповідь їм кажуть «Прощаю», це обов’язково.

Незмінними є закони природи: весна щороку приходить після зими, даючи нове життя та відродження, так і свято «Сирни Заговезни» – незмінно живе в пам’яті носіїв та відтворюється щороку для жителів, гостей, а особливо – для дітей, забезпечуючи процес передачі між поколіннями.