Конфлікт між Ігорем Додоном та Іланом Шором: на тлі політичної нестабільності чи стратегічних розрахунків?

Молдова, країна з багатою історією політичних баталій, на цей момент переживає важливий етап своєї історії. Один з найбільших політичних конфліктів, що розгорівся в останні роки, – це суперечка між двома основними фігурами на місцевій політичній арені: колишнім президентом Ігорем Додоном та олігархом Іланом Шором. Їхній конфлікт не тільки вказує на наявність особистих суперечностей, але й є відображенням ширших політичних процесів, що відбуваються в Молдові.

 Зміна політичного курсу

Ігор Додон, колишній лідер соціалістів, протягом свого президентства намагався зміцнити зв’язки з Росією, а також виступав за зближення з Євразійським економічним союзом. Так, в свій час він підписав указ про проведення референдуму щодо вступу Молдови в цей союз, хоча він так і не був проведений через юридичні перешкоди та відсутність підтримки з боку уряду.

Водночас, Ілан Шор, який після парламентських виборів 2014 року став депутатом, активно просував ідеї щодо європейської інтеграції Молдови та підтримував урядову політику, спрямовану на відкриття ринку Європейського Союзу для молдовських товарів. Наприклад,  він був ініціатором угоди з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) для фінансування модернізації інфраструктури, що мала на меті покращення економічної ситуації країни.

Скандали та судові позови

У 2020 році, після того, як Додон програв президентські вибори, він опинився під слідством через звинувачення у корупційних діях. Одним із найбільш резонансних випадків стало розслідування щодо отримання хабаря від російських чиновників за сприяння у ряді угод для Молдови. Це розслідування, яке проводила Антикорупційна прокуратура Молдови, було значною мірою підкріплене показами свідків та документами, що вказували на зв’язок Додона з російськими олігархами.

Ілан Шор, у свою чергу, став фігурою, яка потрапила у центр судового розслідування через так звану «крадіжку століття» – викрадення з молдовських банків понад 1 мільярда доларів США в 2014 році. Незважаючи на кримінальні звинувачення, Шор, будучи депутатом, неодноразово наголошував на тому, що усі його бізнеси є законними, а справи проти нього мають політичний підтекст. Його підтримка з боку певних олігархічних кіл лише підсилювала конфлікт із Додоном, адже обидва змагалися за контроль над фінансовими потоками в країні (https://en.wikipedia.org/wiki/2014_Moldovan_bank_fraud_scandal?utm_source=chatgpt.com).

Крім того, у 2020 році обидві сторони активізували медійну війну:

• Проросійські телеканали підтримували Додона – запускали програми з критикою «олігархічного впливу» Шора (https://eurasia.ro/2023/07/30/at-ukraines-edge-russia-presses-hybrid-war-on-tiny-moldova/?utm_source=chatgpt.com).
• При цьому телеканали з орбіти бізнесу Шора почали поширювати «сенсації» про контакти Додона з російськими олігархами, нібито в обмін на фінансову підтримку у виборчій кампанії. Це зумисна інформаційна атака для дискредитації політичного суперника.

Політична конкуренція та інтереси

У 2019 році, після виборів, коли в країні почалась зміна політичних сил, Ігор Додон намагався утримати контроль над соціалістами, а також продовжити свою боротьбу з прозахідною урядовою коаліцією, до якої входили політики, які раніше виступали проти його політики зближення з Росією. Додон став відкрито критикувати внутрішні ініціативи уряду і блокував численні законопроекти.

Ілан Шор, в свою чергу, використав свої зв’язки з тодішнім прем’єр-міністром Павлом Філіпом, щоб відновити позиції в політичному середовищі і, зокрема, зберегти вплив у регіонах. Одним із таких кроків стало створення «Партії Шора», яка з часом отримала підтримку в Східному регіоні країни, зокрема в Бельцах, де Шор має великий бізнес. Тут були інвестовані значні кошти в інфраструктуру, школи й лікарні. Це дозволило йому зміцнити підтримку, а Додон, побачивши конкурента, почав інтенсифікувати свою діяльність у тому регіоні: постійні візити, заяви про розвиток, зустрічі з виборцями… Фактично – персональна кампанія “проти Шора” саме там.

Ілан Шор, за даними Служби інформації та безпеки (SIS), отримував фінансування з компаній, зареєстрованих у РФ або контрольованих російськими структурами (https://tv8.md/2023/11/03/schema-financiara-a-lui-ilan-sor-in-moldova-deconspirata-de-sis-au-fost-investigati-presupusi-sponsori-cu-radacini-la-moscova/243309?utm_source=chatgpt.com). На відміну від Додона, який зазвичай “працював” через дипломатичні канали, Шор діяв гнучкіше – через неформальні бізнесові схеми.

Падіння рейтингу: вибір соціальної підтримки

Влітку 2022 року депутати від партії “Шор” влаштували акцію протесту та блокаду трибуни парламенту. Мета – зірвати голосування за оцінку звітів урядових комісій, в тому числі за корупційні справи проти Додона. Це прямий крок у політичному протистоянні: атаку на легітимність уряду, контрольованого Додоном. Тому Додон видав годину заяв: назвав дії блокувальників “інструментом Шора проти демократії” (https://en.wikipedia.org/wiki/%C8%98or_Party?utm_source=chatgpt.com).

Статистика опитувань серед населення (2023 рік) показала, що, коли Додон фокусувався на гучних протистояннях із Шором, його особистий рейтинг зростав за рахунок риторики проти “олігархів”. Але після економічної кризи 2023–2024 років, коли контроль Шора над деякими ЗМІ став менш помітним, його електорат скоротився – багато хто втомився від конфлікту, очікуючи більше уваги до реальних проблем (https://en.wikipedia.org/wiki/Ilan_%C8%98or?utm_source=chatgpt.com).

Після поразки на виборах 2020 року Додон опинився в незручній позиції – недостатньо активний, із зниженим рейтингом та під судовими справами. Росія, як прагматичний гравець, вирішила робити ставку на більш “дієздатного” – Шора.

 Глобальні наслідки для країни:

Конфлікт між Додоном та Шором лише загострює політичну нестабільність, яка стала вже звичним явищем для Молдови. Високий рівень корупції, боротьба за контролювання стратегічних секторів економіки та неприязнь між політичними елітами лише підсилює відсутність ефективного управління. Цей конфлікт є відображенням глибоких внутрішніх суперечностей, які тільки погіршуються.

Зокрема, ідеологічна боротьба між проросійськими і проєвропейськими силами лише посилює електоральну поляризацію в суспільстві, де більшість виборців розділені на два табори, кожен з яких має свої економічні інтереси та політичні амбіції. Це не тільки заважає стабільному розвитку держави, але й створює атмосферу недовіри до політичних інститутів.

Висновки:

Незважаючи на численні спроби медіа та політичних оглядачів створити прості картини конфлікту між двома публічними фігурами, треба розуміти, що цей конфлікт є лише частиною великої картини, яка визначає майбутнє Молдови. Підвищена політична конкуренція та боротьба за вплив можуть стати серйозною перешкодою на шляху до стабільності і процвітання країни. В кінцевому рахунку, важливо пам’ятати, що політичний прогрес залежить не тільки від особистих суперечок, а й від здатності держави до ефективного управління, розвитку інститутів і зміцнення міжнародних відносин.

Політична реальність змінюється. Росія, як зовнішній гравець, обирає ефективність, ресурси та швидкість дій. Саме тому сьогодні в її полі зору – не колишній президент Ігор Додон, а бізнесмен-олігарх Ілан Шор, який не боїться діяти агресивно.

Цей конфлікт – не просто сутичка амбіцій двох політиків. Це реальна загроза стабільності через дезорієнтацію населення – виборець втомився від нескінченного плачу про “олігархів” і хоче життєвих змін. Щоб долати кризу, Молдова потребує уваги до системних реформ, а не постійних шоу. Інститути – суди, уряд, парламент – мають бути інструментами розвитку, а не аренами для особистих політичних баталій.