“Ізмаїл з вами!”: місто висловило підтримку ЗСУ патріотичним автозаїздом

Вчора, 12 квітня, в Ізмаїлі відбувся патріотичний автозаїзд, анонс якого “БІ” нещодавно публікувала. Відмінністю від попереднього, першого заїзду, стала  чимала кількість учасників, а ще – яскрава погода та позитивний фідбек з боку містян, які спостерігали за цим заходом. Взяла участь й “Бессарабія INFORM”.

Місцем зустрічі та старту, як і минулого разу, стала стела на в’їзді у місто. Чимала стоянка поступово заповнювалася автівками і врешті-решт навіть у щільні 4 ряди вмістилися не усі охочі – деяким водіям довелося навіть чекати обабіч дороги. На кожному авто був прикріплений державний прапор України, у деяких учасників – навіть по кілька маленьких та великих. Окрім жовто-блакитних, також були помічені прапори різних бригад ЗСУ та УПА. Серед учасників були не тільки прості жителі міста, а й військовослужбовці та чимало дітей різного віку.

Перед початком у присутності представників патрульної поліції України організаторка заїзду Ірина Хіміч детально пояснила усім маршрут, за яким мала рухатися колона, нагадала основні правила поводження учасників колони та заспокоїла тих, хто хвилювався, що відстане або розірве колону через світлофори чи необачних пішоходів.

“Під час руху колони усі, хто бажає, можуть доєднуватись на своїх автівках. Якщо якась частина машин відстане, розірветься колона тощо, – нервувати не варто, ми всіх дочекаємося. Наша мета – підтримати ЗСУ та вшанувати полеглих, а не створити аварійні ситуації у місті“, – наголошувала під час інструктажу молода дівчина (до речі, так і було: в одного з учасників колони під час руху сильним поривом вітру зірвало з автівки прапор. Але інші учасники не нервували – вони чекали, поки стяг буде підібрано та прикріплено на місце знову, і лише після цього рушили усі разом далі).

Після цього усі вшанували хвилиною мовчання тих, хто через війну вже ніколи не зможе зустріти весну… А після згуртувавшись, величезна автоколона з яскравими прапорами у супроводі автомобільних сигналів рушила містом. У першій автівці знаходилася ініціаторка заходу, студентка Ірина Хіміч.

Колона рухалася заздалегідь узгодженим маршрутом: в’їзна стела – технікум (перетин двох проспектів) – кільце – залізничний вокзал – вул. Європейська – Діорама,  “Таврія-В” – вул. Болградська – проспект Незалежності – Собор – міськрада – велика “Таврія-В” – стела.

Зауважимо, що зі старту участь взяли понад 80 автівок! Окрім цього, пересічні водії доєднувались до колони та певний час їхали разом з усіма, тож сміливо можна стверджувати, що у другому патріотичному автозаїзді в місті Ізмаїл узяла участь майже сотня авто. Величезна колона автівок пересувалася містом понад дві години! З деяких салонів авто при цьому лунали сучасні українські треки, а більшість водіїв постійно натискала на клаксон, привертаючи увагу містян ще й у такий спосіб.

Варто зауважити, що на багатьох машинах були прикріплені фото військовослужбовців, які загинули на полі бою, захищаючи Україну. Адже цей заїзд був також і на їхню честь… І таких автівок у другому автозаїзді було більше, ніж минулого разу – війна ще не закінчилася, на жаль…

На що хочеться звернути особливу увагу – так це на реакцію містян. Якщо у минулий раз деякі люди виражали відверту агресію у бік учасників колони, то цього разу таких випадків помічено не було. Навпаки – багато перехожих махали руками автівкам, чимало людей ставали на коліна або прикладали руку до серця. Школярі молодшого шкільного віку вигукували гасла “Слава Україні!”, а підлітки всі, як один, фільмували на телефони яскраву подію міста. Хоча чимало дорослих також тяглися чимшвидше до мобільника, аби зняти коротке відео.

Завершився захід там, де й починався, ще однією хвилиною мовчання та зверненням від Ірини Хіміч до усіх присутнім.

“Приблизно за тиждень до автозаїзду мені наснився сон: ми їдемо величезною колоною, рухаємося з Діорами по Європейській вулиці. Ми під’їжджаємо до залізничного вокзалу, і я бачу попереду велику машину, яку потрібно об’їхати, бо вона затуляє усю проїзну частину. Ми об’їжджаємо її, і за нею я бачу колону захисників, які стоять на колінах! Коли ми порівнялися з ними, то я чітко побачила, що усі вони стоять на колінах разом зі своїми родинами, а ще – вони тримають величезний український стяг і плачуть… Лише коли ми упритул наблизилися до них – захисники тоді лише піднялися з колін та почали нам аплодувати… І коли я сьогодні під час руху колони побачила, як військові ставали теж на коліна – я побачила збіг зі своїм сном і впевнилася – дійсно, військові віддають шану своїм загиблим побратимам, пам’ятають їх…“, – розповіла дівчина.

Наостанок патріотична студентка подякувала усім, хто відклав усі свої справи у вихідний день та приєднався до важливого заходу, після чого присутні зробили спільну світлину на згадку про важливу для міста подію.

В окремому для “БІ” коментарі Ірина Хіміч поділилася враженнями від заходу та наголосила, що важливий кожен, хто свідомо бере участь у подібних заходах.

“Я максимально вражена кількістю небайдужих містян! Я думала, що їх багато було у минулому році, але коли я побачила кількість у цей раз… Знаєте, я не хочу насправді порівнювати перший та другий автозаїзд, говорити, де було чутливіше чи емоційніше. Бо йде війна… А я пишаюся небайдужими людьми! Якщо на перший автозаїзд люди їхали, особливо не уявляючи, що це (бо ніхто не започатковував таких ідей) – то тут люди свідомо підключалися. Ті, хто були минулого року – вони взагалі без слів доєднувалися. Було дуже багато незнайомих людей, а знайомі брали з собою ще своїх знайомих – я максимально в захваті, я пишаюся такими людьми, чесно! Пишаюся тими, хто не байдужий до такої ситуації“, – зазначила дівчина.

Також вона додала, – люди мають пам’ятати, що в країні йде війна. І за рахунок чого вони п’ють каву, зранку снідають, а ввечері лягають спати.

Ще раз підкреслимо – для міста Ізмаїл на четвертому році повномасштабної війни це був другий патріотичний автозаїзд. Вік учасників був різний – від дошкільнят до бабусь з дідусями. Та найбільше, звісно, було молоді, яка точно знає, що хоче жити у вільній країні, а не під тиском ворожого прицілу.  Занадто велику ціну вже сплатило місто за війну: Аллея Слави, яка й досі продовжує збільшуватися – тому яскравий приклад…