Колодій у Бессарабії: забуті традиції української Масниці

Масниця — традиційне слов’янське свято, яке здавна символізує прощання з зимою та зазивання весни. Воно починається за 56 днів до Великодня, а відзначається упродовж тижня перед Великим постом. Упродовж семи днів люди виконують певні “ритуали”, а в останній – неділю – влаштовують гуляння. Проте варто знати, що звичні млинці, котрі готуються на це свято, замінили собою іншу страву, яка століттями готувалася до них. Про це, а також відмінності святкування у Бессарабії, розповідає “Бессарабія INFORM”.

Вважається, що Масниця зародилася на території України ще за дохристиянських часів, приблизно з 4 ст. н. е. І назву вона тоді мала також іншу – Колодій. Як зазначають історики та етнографи, свято Колодія бере свій початок саме з праслов’янських часів, до хрещення Київської Русі. Саме з нього з’явились назва свята, а також народні гуляння, прив’язування колодки неодруженим парубкам та традиційні страви. Все це влаштовувалося на честь весняного пробудження природи, і було практично передноворічним святом, адже тоді наші предки святкували Новий рік з настанням весни.

Хто ж такий Колодій? Виявляється, це – давній маленький Сонце-Божич, який підріс і отримав силу повертати сонячне коло, тобто став Коло-Дієм. Для українського народу Колодій – це свято продовження роду. І на його честь проводили обряд з колодою. До речі, відомий український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор, родовід якого бере початок з вищої гетьманської адміністрації XVII—XVIII ст., Микола Маркевич у 1850 році, зафіксував обряд “волочіння колодки”. А головною українською стравою на Масницю, на противагу “расійськім блінам”, він чітко назвав… український вареник з сиром.

Повернемося до обряду: тиждень Колодія був останнім, коли можна побратися, оскільки під час посту гуляння не влаштовували. Тому неодруженим хлопцям, які не обрали собі до цього часу пару, дорослі заміжні жінки прив’язували до лівої ноги чи руки колодку – її чіпляли на противагу весільному рушнику, який в’язали на праву руку. Вважали, що зволікання із одруженням призведе до зменшення роду і загрожує добробуту не лише окремої сім’ї, а всього народу. Ще колодку прикрашали червоними стрічками, що теж є весільним атрибутом.

Хлопці мали тягати ту колодку цілий тиждень. Так карали їх за те, що вони не одружилися вчасно, до початку Великого посту. Проте парубки могли відкупитися за це ганебне поліно подарунками, солодощами, грошима (на ці кошти потім святкували так званий день народження колодки).

Як розповідає етнолог, доктор історичних наук ЧНУ ім. Б. Хмельницького Андрій Темченко, святкування Колодія супроводжували обрядовими піснями. Дівчата і хлопці для цього особливо прикрашалися, а ще обмінювалися подарунками – так вони виражали симпатію. Дівчата зазвичай дарували свічки, а хлопці – солодощі.

Основними стравами на Колодія в українців були не млинці, як вже зазначилося вище, а вареники та галушки. Оскільки тиждень був сиропустним, то вареники готували з сиром, часто солодкі, политі вершковим маслом. Це було смачно, вважали, що це по-багатому. Також варили холодець, пригощалися пивом і горілкою, але не впивалися.

Вже у минулому столітті радянська влада докладала багато зусиль, аби стерти з пам’яті чи хоча б замінити українські традиції – саме тому у сучасних українців свято Масниці асоціюється з млинцями, а не варениками. А про обряд “волочіння колодки” більшість взагалі вперше чує.

Ще один важливий момент: Масниця в Україні та в нашого північного сусіда — насправді дві великі різниці. В Україні Масниця — свято, яке символізує прихід весни. Багато хто не знає про це, але його святкували не дуже гучно, на відміну від свята Стрітення. Незадовго до Масниці українці навіть веснянки починали співати, якщо виходило перше тепле сонечко. А ось у росії на Масляну ще стояли міцні морози й гриміли народні гуляння з в’язками бубликів на шиї, самоварами, млинцями та катанням на льодових гірках.

В Україні Масницю почали небувало гучно святкувати саме в радянські довоєнні часи. Комісії з питань культури розсилали клубам та центрам культури сценарії святкування Нового року, весіль, народних свят на кшталт Масниці. Мета — синхронізувати святкування в містах і селах.

Проте українська Масниця – це не лише прощання зими та зустріч сонця. Воно є універсальним закликом до примирення, злагоди та прощення. Саме тому останній день масниці називається Прощеною неділею, коли треба забувати всі образи, просити пробачення у самого себе і у близьких людей. Цієї традиції в Україні дотримуються і донині.

Щодо Бессарабії – то тут про свято Колодія знають мало. Воно й не дивно, адже десятиліття радянізації та русифікації призвели до того, що в Бессарабії українська присутність була значною мірою формальною – донедавна навіть українська мова дуже рідко звучала серед місцевого населення, що вже казати за українські звичаї та обряди.

Проте суспільство не стоїть на місці, воно бажає знати свою справжню історію. Так, наприклад, у минулому році обряд “волочіння колодки” був показаний у місті Рені. А у школах Одещини, як і по всій Україні, підростаючому поколінню розповідається історія свята, його звичаї та обряди.

Кульмінацією Масниці вважається спалювання опудала зими. Це символізує закінчення зими та настання весни. Передують обряду спалення зими ігри, хороводи, пісні і танці.

В Україні, як пишуть багато джерел, задля цього зазвичай виготовляли велику кумедну та страшну ляльку, що уособлює собою Масницю, робили її з ганчірок та соломи, наряджали в жіночий одяг і залишали на головній вулиці села на час Масляного тижня. В неділю опудало зими урочисто несли за межі селища, де й спалювали. Інколи обряд передбачав втопити опудало в ополонці або просто розірвати на частини. Саме ритуальне спалювання опудала мало глибокий сенс: знищити символ зими необхідно для воскресіння його сили навесні.

Але ось вам ще один історичний факт: такого обряду в Україні насправді ніколи не було. Хоча з минулого століття (з радянських часів) під час Масниці обожнюють щось спалювати. Ця традиція — російська, там дійсно спалювали Зиму, у той час як на Масниці в Україні вже було тепло та безсніжно…

Проте в українців до радянщини була звичка палити Коструба. Це таке опудало, яке під час сніжних зим ставили на роздоріжжях, щоб люди орієнтувались, куди їм іти чи їхати, якщо дорогу засипало снігом. І його насправді дуже поважали — фактично, він виконував місію маяка. Чоловіки, які проїжджали повз Коструба, часто зупинялись, щоб відсипати йому трохи тютюну: «На, закури, Дядьку Кострубатий!». А коли сходив сніг і ці кострубаті дядьки ставали непотрібними — їх палили.

Невелике авторське опитування серед мешканців Бессарабії показало, що про саме свято Колодій знає, як не дивно, молодь. У більшості, завдяки висвітленню цієї теми у публічних просторах в останні роки. А от більш старше покоління (50+) навіть не чули такого слова. Більш того, замість опудала чоловіки та жінки, чия юність прийшлася на 80-90 роки минулого століття, звикли спалювати автомобільні шини.

Трохи цікавинок про свято:

З’їдаючи перший млинець на Масляну, потрібно пом’янути покійних родичів. Ще краще — віднести його тваринам.

На Масницю діти свистіли у свистки, виготовлені у формі птахів. Таким чином вони закликали назад перелітних птахів, які полетіли на час зими в теплі краї.

Перед заходом сонця в неділю ходили на цвинтар, залишали на могилах родичів млинці і кланялися предкам.

На Масляну забороняється ткати і прясти. Вважалася, що такими діями можна потривожити душі померлих предків, які на Масляному тижні находяться з нами поруч.

Масляне багаття – своєрідний поминальний ритуал, який служив свого роду запрошенням душ покійних до вечері.

Заснути в Прощену неділю обов’язково треба до півночі, тоді вранці завжди будеш легко прокидатися

Всю приготовану на свято їжу в неділю треба було доїсти або роздати нужденним.

Існував звичай, згідно з яким в останній день свята тесть запрошував свого зятя в гості «доїсти барана», тобто покуштувати останній раз м’ясні страви перед початком Великого Посту.

Ну і на останок – тиждень святкування вже завершується. І якщо ви ще не встигли приготувати смаколики – то можете скористатися рецептами нижче.

Для поціновувачів вареників, інгредієнти:
– 3,5 ст. борошна;
– 1 яйце + 1 жовток;
– 150 мл теплої води;
– 500 г сиру;
– 50 г цукру;
– сіль за смаком.

Просіяти борошно в глибокій мисці і додати сіль. Збити яйце, додати теплу воду. Поступово вилити суміш у борошно, постійно перемішуючи. Покласти тісто на поверхню, посипану борошном і замісити руками протягом 5-7 хвилин. Помістити тісто в мішок і залишити на 30 хвилин.

Поки тісто доходить, потрібно підготувати начинку. У сир додати жовток, сіль і цукор, перемішати до однорідності. Дістати тісто і залишити на 1-2 хвилини – воно повинно стати однорідним, гладким і щільним. Якщо тісто занадто м’яке, можна додати трохи борошна і добре замісити, розділити на 4 частини.

Посипати поверхню дошки борошном і по черзі розкачувати кожну частину тіста в тонке коло, товщиною близько 4 мм. З тіста вирізати кружечки діаметром 6-7 см за допомогою склянки. Покласти в центр кожного кружечка одну чайну ложечку начинки і щільно защепити краї.

У каструлю налити 2 літри води, додати сіль і довести до кипіння. Покласти частину вареників у окріп, перемішати з дерев’яною ложкою, щоб вареники не прилипали до дна каструлі, і варити до готовності близько 7 хвилин. Готові вареники зверху полити розтопленим вершковим маслом і подати разом зі сметаною.

Для тих, хто більше полюбляє млинці – вам знадобляться такі інгредієнти:

– 0,5 л молока;
– 3 яйця;
– 250 г борошна;
– 1 ст. л. цукру;
– дріпка солі;
– 1 ст. л. масло;
– рослинна олія для змащення сковорідки.

Змішати яйця, сіль, цукор і збити блендером, додати борошно і молоко. Продовжувати збивати суміш, поки вона не стане однорідної. Обов’язково потрібно додати краплю рослинної олії до тіста, щоб млинці під час смаження легко переверталися й не підгоріли.

Розігріти сковорідку і змастити маслом. Налити невелику порцію тіста в центр сковорідки і швидко обернути її по колу, щоб тісто рівномірно розподіляється по всій поверхні. Смажити млинці на середньому вогні з обох боків. Готові млинці можна подавати з будь-якою начинкою, а також можна їсти просто так.