«Мюзикл «Ліберті» – це символ свободи та віри в себе», – учасниця «Ліги сміху» Тетяна Жужукова про свій режисерський дебют у Болграді

Влітку минулого року переселенка з окупованого Бердянська і на той момент уже завідувачка культмасового відділу Центру культури та дозвілля Болградської міської ради Тетяна Жужукова оголосила кастинг на ролі у мюзиклі «Ліберті», сценаристом та режисером якого виступила сама. Нагадаємо, його прем’єра мала відбутися ще в лютому 2022 року в її рідному Бердянську. Але тому завадила війна.

Як розповідала наприкінці 2023 року Тетяна, учасниця проєкту «Ліга сміху», вона все одно не залишала надії втілити свою творчу ідею та представити на болградській сцені виставу у жанрі бурлеску – театрального мистецтва, що поєднує елементи кабаре, танцю, комедії, драми з акцентом на гламур та елегантну провокацію.

І ось днями стало відомо, що «Ліберті» бути вже за місяць – 14 лютого 2025 року на сцені другого корпусу Центру культури та дозвілля Болградської міської ради. Весь цей час «Бессарабія INFORM» як інформаційний партнер був безпосереднім свідком створення мюзиклу, буваючи на перших репетиціях та спілкуючись із молодими акторами. Про те, як відбувався цей процес, який месседж до публіки через нього хоче донести режисерка, як його розуміють безпосередні учасники дійства, вони розповіли кореспондентці нашого видання. 

«Ліберті» – не просто мюзикл, це закриття мого особистого гештальту»

– Пані Тетяно, в одному з перших наших інтерв’ю Ви побіжно поділилися, що мрієте все ж таки поставити свій мюзикл «Ліберті», нехай уже й у Болграді. Це ваша мета, заради якої Ви навіть встигли перекласти всі написані раніше тексти пісень з російської на українську. Але, щоб було зрозуміліше, пропоную повернутися на кілька років тому до Вашого рідного Бердянська, де вперше і народилася ідея постановки мюзиклу. Що на це спонукало, та чому саме «Ліберті»?

– Ідея виникла спонтанно, але тепер я розумію, що вона просто в мені спала якийсь час, зріла, так би мовити. А «розбудила» її пропозиція створити якийсь унікальний музичний номер від одного зі співзасновників ресторанного комплексу, де я тоді працювала – вела концертні програми, караоке. Я охоче погодилася і вирішила зробити вокальний номер у стилі знаменитого та мною улюбленого фільму «Бурлеск». Якщо хтось не знає, це музична драма в жанрі мюзиклу, в якому поєднуються гламурне шоу, драматичні моменти та класичний бурлеск. У цьому фільмі знялися такі зіркові вокалістки як Христина Агілера та Шер. За сюжетом молода співачка Алі (у виконанні Христини Агілери) приїжджає до Лос-Анджелеса, мріючи про славу. Вона знаходить роботу в бурлеск-клубі, яким керує харизматична власниця Тесс (Шер). Алі поступово розкриває свій талант, стає зіркою сцени й водночас долає труднощі особистого життя. Мені виявилася ця тема близька, але виконанням лише пісні я наважилася не обмежуватись. Адже саме перетягла до нашого закладу свою давню знайому – талановиту хореографиню Дар’ю Онищенко. Мені захотілося зробити свій номер яскравішим, гламурнішим. І я розповіла їй про свою ідею. А саме: офіціанти, які перебувають у залі поруч із клієнтами, несподівано для них також беруть участь у моєму виступі, виконуючи танцювальний номер під мій вокал.

– Але, схоже, і цього вам стало мало…

– Мені хотілося глибше розкрити тему головної героїні, яку я виконувала, і яка в результаті народилася з мого особистого минулого. Адже воно перетинається з минулим багатьох людей, я впевнена… В результаті почалася серйозна підготовка до створення мюзиклу «Ліберті», що в перекладі означає «свобода», – з постановкою танців, яку повністю взяла на себе Дар’я Онищенко, а також написанням текстів пісень на музику зі згаданого американського «Бурлеску». Тільки вже з іншим змістом, близьким мені особисто та особисто мною пережитим… Є серед вокальних номерів й авторські.

– Знаю, Ви навмисно не розкриваєте весь сюжет шоу, щоб змусити глядача осмислити його в процесі перегляду, та все ж таки – про яку саме свободу йдеться у мюзиклі?

– Насамперед, про свободу вибору людини. Особливо молодої людини, яка вперше робить вибір свого майбутнього. Я не відкрию великого секрету, якщо скажу, що не одного представника саме радянської епохи цього вибору було позбавлено, і це чимало призводило до життєвих трагедій. А потім ці жертви радянського виховання, коли за тебе вирішують лише дорослі, самі чинили так зі своїми дітьми, хай уже й «несовдепівського» покоління. У моєму житті теж сталося саме так. Коли я, вже випускниця школи, яка з дитинства полюбила виступи на сцені як ведуча, вокалістка, танцівниця, була позбавлена ​​права пов’язати своє майбутнє з творчістю, культурою. Моя мама вважала все це несерйозним і безперспективним, і я змушена була вступити на філфак.

– Але ж все одно творчість залишилася у Вашому житті?

– Я не уявляю себе без нього. Скажу більше – коли моя мама, яка колись за мене вирішила моє професійне майбутнє, побачила, як ми ще в Бердянську готуємося до мюзиклу «Ліберті», на яке яскраве дійство воно перетворюється, вона обняла мене і похвалила за те, що попри всі заборони з її боку я залишилася вірною своєму покликанню, своєму призначенню. Так мій «Ліберті» став своєрідним закриттям мого особистого гештальту – внутрішніх конфліктів, які тяглися з дитинства. Але так виходить далеко не у всіх. Дуже сподіваюся, що своїм мюзиклом я зможу нагадати людям, як важливо їм вірити в себе та йти до своєї мети, до своєї мрії, незалежно від віку та чужих думок. Я хочу надихнути їх на особисті перемоги над обставинами та оточенням, яке не завжди з нами в унісон. Тому що коли починаєш вірити в себе і не впадати у відчай, з’являються і люди, які допомагають швидше прийти до своєї мрії. Наприклад, у Бердянську це був не лише один із засновників ресторану. Як я вже говорила, повністю постановку хореографії взяла на себе Дар’я Онищенко, а з написанням текстів пісень допомогала донька моєї першої вчительки, досидь відома українська поетеса Іюʼ Стихійна, яка з перших моїх слів відчула, що я хочу і як. До того ж – мою мрію не порушила навіть війна. З переїздом до Болграда доля звела мене тут із цікавими творчими людьми, які, дізнавшись про мою нереалізовану ідею поставити «Ліберті», одразу стали наполягати на тому, що я не повинна зупинятися, бо вони готові мені надати всіляку підтримку. Ось такі відбуваються трансформації, коли відмовляєшся слідувати чужим шаблонам і більше не зраджуєш своє справжнє «я». І це, повірте, не магія, а закон життя.

Так відбувалась реінкарнація шоу

– Хто вони – придбані Вами в Болграді друзі-однодумці? Розкажіть про них.

– Із задоволенням. По-перше, це на той час працівниця Центру культури та дозвілля Болградської міської ради Жанна Пундєва, яка мене запросила на роботу, коли я прийшла до ЦКД за гуманітарною допомогою як переселенка. Потім було знайомство з вокалісткою Яною Дулгер, на місці якої я зараз працюю на період її декретної відпустки, і з режисером уже народної театральної студії «ОнгЪл» Серафимом Савченком. В його постановках я встигла зіграти вже не одну роль. Саме Яна та Серафим посіяли в мені впевненість, що «Ліберті» має бути поставлений. І я почала перекладати текст пісень мюзиклу українською. Дізнавшись про це, всебічну підтримку я отримала й від начальниці відділу культури, туризму, молоді та спорту Болградської міської ради Жанни Сусліної, й так було впродовж всього періоду творчого процесу підготовки вистави. А потім було ще одне доленосне знайомство з вогненною талановитою Златою Алачевою, студенткою Київського національного університету культури та мистецтв, випускницею моєї палко коханої Вікторії Алавацької, яка багато років керує зразковим ансамблем танцю «Натхнення» Центру культури та дозвілля Болгарської міської ради. Річ у тому, що через величезну зайнятість Вікторії Володимирівни я не наважувалася залучати її до постановки танців у моєму мюзиклі, зате на це дуже до речі відгукнулася її учениця Злата Алачова. Навіть зламавши цього літа ногу, вона продовжувала проводити з нашими акторами репетиції як за початковими хореографічними номерами, так і запровадивши низку своїх авторських. З далекої Англії прийшла до нас на допомогу по зуму перша хореографиня-постановниця Дар’я Онищенко, давши кілька майстер-класів онлайн з джазфанку. І авжеж, я дуже ціную підтримку мого коханого, який надихає. Загалом, повторюся, коли ти вірний своєму істинному “я”, весь світ, здається, допомагає тобі.

– У липні минулого року Ви оголосили кастинг на участь у мюзиклі «Ліберті», а вже у серпні розпочалися репетиції. Тобто відбір пройшов так само легко?

– Так, до мюзиклу потрапили вісім молодих учасників вже згаданого мною ансамблю «Натхнення» та водночас театральної студії «ОнгЪл», серед яких один хлопець та кілька дівчат. Це головні актори – Дар’я Марчева, Ксенія Палік, Анна Кочева, Артем Налчаджи, Софія Кацарська, Олександра Узун. Що цікаво, більшість з них прийшли за компанію, але стали частиною нашої однієї дружньої творчої команди. Щоб ввести до мюзиклу Артема Налчаджі, хореограф Злата пішла на те, щоб впровадити в постановку чоловічу хореографію, якої не було спочатку. І Артем таким чином став родзинкою постановки. Всі мої актори – справжні трудяги, хоча для них усіх це абсолютно новий танцювальний жанр. Фішка мюзиклу в тому, що на сцені весь час перебувають одні й ті самі люди, які впродовж сорока хвилин, що триває мюзикл, виконують різні ролі, різних персонажів. І це свого роду челлендж для них. Хоча з вихованням Вікторії Володимирівни, хореографа «Натхнення», я впевнена, у хлопчика та дівчаток все вийде. Як і в будь-якому мюзиклі, звичайно, не обійдеться і без вокальних номерів у моєму виконанні та виконанні моїх колег – Олега Згардана, Яни Дулгер, Ангеліни Балашової та Олени Кальчевої. Буде у шоу і сюрприз від студії «ОнгЪл» та звучання саксофона. Ну і беззмінною актрисою “Ліберті” залишиться моя старша десятирічна донька Анастасія, яка заявила, що свою роль нікому не віддасть, попри те, що вже трохи зросла (посміхається – ред.). Додам лише одне – «Ліберті» виробництва Бердянська разюче відрізняється від версії, створеної в Болграді. Просто в цьому новому складі, природньо, з’явилися нові ідеї. Тому що в процесі постановки в мюзикл впліталися якісь нові фішечки, адже в нього вкраплявся почерк нових людей. І мені подобається, що у цьому плані вони активні. Я даю їм творчу свободу самовираження, а не заганяю у рамки. Більше розповідати не буду. Щоб побачити все на власні очі, особисто оцінити та відчути, переварити, приходьте 14 лютого 2025 року до залу для глядачів головного корпусу Центру культури та дозвілля Болградської міської ради на Інз0вській, 170. Чекаємо всіх з нетерпінням!

Чому «Ліберті» варто краще один раз побачити, ніж сто разів про нього прочитати, – вустами акторів та команди

Ті, хто так чи інакше був залучений у постановці «Ліберті» у Бердянську та Болграді, теж розкривати інтригу не стали, але своїми враженнями від роботи та доводами, чому цей мюзикл варто подивитися, охоче поділилися.

«Коли я дізналася від Тані, що танці у мюзиклі мають бути в стилі кабаре та бурлеску, я не могла відмовитися. Проведення або диво, але це два мої улюблені напрямки в хореографії. Тому ми досить швидко впоралися з цим, адже від процесу постановки кайфувала не лише я, а й усі учасники мюзиклу. А це заводить мене ще більше. Я вдячна Тетяні за таку нагоду і рада була бути корисною. Так, мені як хореографу-постановнику важливо було витримати грань у танцях у стилі кабаре, які, як відомо, відрізняються інтимністю та провокаційністю, бо у нас дівчатка недорослі, а Тьома – взагалі хлопчик. Тому це не мало стати вульгарністю, але при цьому зберегти нотку кабаре та бурлеску. І нам це вдалось. А ще хочу щиро подякувати моїй першій наставниці з хореографії Вікторії Алавацькій, яка посіяла в мені цю любов до танців першою і визначила моє професійне майбутнє. У цьому плані мені дуже пощастило. Приходьте, такого ви точно у Болграді ще не бачили. Впевнена, у кожному персонажі глядач побачить себе. І спектр емоцій та почуттів вам буде гарантований різноманітний. Тому що серед іншого буде і жалість, і розчарування – чому зі мною так чинили чи чинять? І – навіщо я так зробив? У цьому якраз і мета режисерки – змусити людей по-іншому подивитися на себе, своє життя, на свої дії. І почати жити за новими принципами», – поділилася уродженка Болграда, хореографиня-постановниця мюзиклу Злата Алачова.

«Такого Болград точно не бачив, це яскрава новинка у культурному житті не лише міста, а й громади. Вже тому варто прийти на прем’єру 14 лютого. Я радий, що завдяки запрошенню Тетяни зміг повернутися до таких жанрів, якими востаннє захоплювався у роки мого вже давнього студентства», – зізнався вокаліст Центру культури та дозвілля Болградської міської ради Олег Згардан.

«Знаєте, я з раннього дитинства танцюю в ансамблі «Натхнення», багато бував на виступах із колективом по Україні, за кордоном, але нічого подібного не бачив. А тут прийшов за компанію зі знайомою на кастинг і, так сталося, отримав роль. Дякую за це Тетяні та Златі. Це новий для мене досвід, нові відчуття, емоції, які, я сподіваюся, зможу передати за допомогою танцю», – зазначив учасник зразкового ансамблю танцю «Натхнення» та актор студії «ОнгЪл Артем Налчаджі.

«Я прийшла на цей кастинг зі своїм саксофоном після того, як прочитала оголошення. І мене взяли на головну роль. Вже перші репетиції стали для мене відкриттям. Адже я понад десять років займаюся з Вікторією Володимирівною народними, бальними, класичними танцями, закінчила її хореографічну школу. Так ось я звикла бути стриманою на сцені, тому що у перелічених і відомих мені хореографічних жанрах потрібно триматися на сцені, не дертися, все по класиці. А тут, у мюзиклі, навпаки, ти повинен відпустити себе, як каже Злата, як тіло відчує, так і буде. Відчуття, що не передаються», – каже виконавиця головної ролі Олександра Узун.

«Попри, здавалося б, такий розважальний жанр, у цій постановці відкривається дуже соціальна, дуже актуальна тема. І я думаю, що коли глядачі побачать «Ліберті», дуже багато з них переставлять свої пріоритети. Мені б хотілося, щоб після цього мюзиклу люди змінили багато у своєму житті – у сімейних відносинах, поглядах, вихованні своїх дітей, тому що це потрібно і для них самих, і для нашого соціуму, для нашого мирного вільного та здорового майбутнього», – зазначила вокалістка Яна Дулгер.

«Коли я побачила, що Таня переробляє цей мюзикл в українській версії, у мене спочатку виникли побоювання, що в такий спосіб зміниться його основна ідея. Але, побачивши відео з уривками нової постановки, прийшла до думки, що ідея залишилася незмінною. І мені дуже подобається, що Тетяна залишилася їй вірною. Тому що це дуже важливо говорити про те, як нас роблять добрими дівчатками. Жодні нав’язані репутаційні стереотипи не варті того, щоб жертвувати власними мріями. Я пишаюся тим, що Тетяна це хоче донести до людей – інших дівчаток, інших батьків, і сподіваюся, що ця робота буде гідно оцінена і матиме успіх. Дуже цього бажаю», – поділилася телефоном автор текстів пісень бета-версії мюзиклу «Ліберті» українська поетеса Ію’ Стихійна.

«Мені дуже хочеться, щоб після прем’єри моєї постановки глядач асоціював її не зі мною особисто, а з людьми, які так чи інакше причетні до реалізації моєї ідеї. Адже мало її просто мати, вона оживає лише завдяки тим, хто вдихає в неї життя. Це – актори, хореографи, вокалісти та авторка текстів. Дякую за всебічну підтримку: Болградська міська рада, Відділ культури туризму молоді та спорту Болградської міської ради , Центр культури та дозвілля Болградської міської ради, а також спонсорам проєкту: ліцензійна фірма з працевлаштування за кордоном ТОВ “ЄВРОЛАЙН-2018”, партнерам проєкту: MASON CLUB м.Болград,  Квітковий магазин DAILY flo  та нашому інформаційному партнеру «Бессарабія INFORM», – додала творець мюзиклу «Ліберті» Тетяна Жужукова.