Переведення годинників: як йому посприяв любитель комах 19 століття

На початку 1880-х років підліток Джордж Гадсон був закоханий у комах. У віці 13 років натураліст-початківець написав свій перший рукопис про комах, яких він зібрав і намалював у деталях. До своєї смерті в 1946 році він написав і проілюстрував сім книг і зібрав одну з найбільших колекцій зразків комах у Новій Зеландії.

Але ця прихильність мала свої перешкоди. Коли Джордж почав працювати на пошті, він зіткнувся з проблемою: комах було більше, ніж у нього було часу, щоб полювати на них.

Але Гадсон був не з тих, хто б дозволив обмежити свою пристрасть, тож він запропонував рішення: протягом літніх місяців переводити годинники на дві години назад – саме ця концепція стала прообразом сучасної системи літнього часу.

Така зміна, стверджував він у виступі перед Філософським товариством Веллінгтона в 1895 і 1898 роках, дозволила б використати вранішнє світло для роботи, а “тривалий період дозвілля” увечері – “для гри в крикет, садівництва, їзди на велосипеді чи будь-якого іншого заняття на природі.

Крім економії на використанні штучного освітлення, таке переведення мало принести особливу користь численним людям, які змушені працювати цілий день у приміщенні, і які, згідно з наявними умовами, отримують мінімум свіжого повітря та сонячного світла, припускав він.

Спочатку його пропозицію зустріли з глузуванням і, хоча вона отримала підтримку в наступні роки, тоді вона так і не просунулася далі. Але Гадсон був не єдиною людиною свого часу, яка висувала таку пропозицію.

Британський будівельник Вільям Віллет дорогою вранці на роботу помітив, що віконниці в домах робітників переважно закриті. Як і Гадсон, він міркував, що якби влітку годинники перевели вперед, люди могли б починати свій день раніше і мати більше часу для відпочинку після роботи.

Початкова пропозиція Віллета передбачала переведення годинників на 20 хвилин вперед кожної неділі у квітні та на 20 хвилин назад щонеділі у вересні, пояснює Емілі Аккерманс, кураторка у Королівській обсерваторії Гринвіча.

Зрештою його прихильники зупинилися на одному годинному переведенні та вперше представили цю пропозицію парламенту в 1908 році. Втім, лише у 1916 році цей захід офіційно прийняла Німеччина – через потребу економії палива під час війни, а потім, через кілька тижнів, і Британія.

Невдовзі цей приклад наслідували численні інші країни, зокрема США в 1918 році. І хоча Віллет не дожив до прийняття його ініціативи, бо помер від грипу, Гадсон став свідком того, як відповідний закон ухвалили у його рідній Новій Зеландії.

Однак до того часу Гадсону доводилось шукати інші варіанти, щоб знаходити час на свою пристрасть. Він спеціально підлаштовував свої робочі зміни так, щоб використовувати денний час для виловлення та малювання жуків – і його пристрасть до ентомології лише посилювалася.

Гадсон зібрав колекцію з кількох тисяч комах, яка зараз розміщена в музеї Те Папа.

Ця колекція не тільки надзвичайно цінна для дослідницьких цілей, але й детально документує ранніх комах Нової Зеландії, пише Каспер.

Однак не всі комахи, задокументовані Гадсоном, існують сьогодні. Гігантський і загадкова комаха, згадана у його роботі 1928 року – Titanomis sisyrota – зараз може бути вимерлою, каже Девід Ліс, куратор комах у Музеї природної історії в Лондоні.

І хоча останнім часом ставлення до переходу на літній час змінюється, Гадсон, який сприяв його запровадженню, залишив свій слід у плині часу – і нагадав нам, що ніхто не в змозі його зупинити.