Свято-Успенський храм у селі Котловина – єдиний в країні, де можна почути церковну службу гагаузькою мовою

В жовтні 2019 року в Котловині колишнього Ренійського району відбулась подія, яка вже вписана в літопис села: вперше в історії незалежної України тут відбулась церковна служба гагаузькою мовою. Тоді на особливий захід з’їхались священнослужителі не лише з різних куточків країни, а й з закордону також. Більш того, саме в цей день відбулась ще одна подія, яка також має важливе значення: в залах місцевого музею святі отці в одному з експонатів впізнали річ, яка свого часу була привезена з Єрусалиму та на сьогодні має статус церковної реліквії. Більш детально про незвичайні факти релігійного закладу села розповість “Бессарабія INFORM”.

Насамперед потрібно зазначити, що особливість Свято-Успенського храму полягає в тому, що це єдиний в Україні храм, де частина церковних служб проводиться гагаузькою мовою. Як розповіла директор місцевої школи пані Прасковія Яковлівна Долапчі, сама перша церква в селі була збудована у 1820 році. За спогадами, вона була кам’яною, однак де саме вона була збудована, ким та за який період – відомостей про це, на жаль, немає. А ось церкву, яка є в селі сьогодні, почали будувати у 1914 році. За перший рік будівництва вдалось підняти стіни, однак потім воно було зупинено через початок Першої світової війни. Після закінчення війни ця територія, як відомо з історії, опинилась під владою румунів. Однак продовжити будування церкви вдалось, і у 1938 році відбулось її офіційне відкриття.

“В нашому музеї є фото, що підтверджує факт відкриття церкви, яке було зроблено в той день. Більш того, є навіть одяг церковнослужителя, який керував відкриттям“, – підкреслила Прасковія Долапчі.

Як розповів “БІ” місцевий священник, настоятель Свято-Успенського храму села Котловина протоієрей Андрій Капсамун, який керує храмом з 2001 року, сама церква була збудована з червоної цегли. Ширина її стін нині сягає не менш ніж 1,30 м. А у підсобних приміщеннях храму можна навіть побачити стару, саму першу кладку. До речі, за словами панотця, в ті часи кладка була зроблена на замісі з вапнякової суміші та яйцях. Наголосимо, що самій церкві на сьогодні вже понад вісім десятків років, і завдяки капітальному ремонту вона має привабливий вигляд як зовні, так і всередині.

Однак були в її житті й важкі часи. У сорокових роках минулого століття в Бессарабії відбувся чималий землетрус. Через нього перші куполи, які стояли на верхівці храму, просто впали.

“Виявилось, що найперші побудови храму були неміцними. Верхні забудови, які повинні були тримати на собі вагу купола, робили лише на половину цегли. Через це стіни не витримали підземних поштовхів, і купола завалились. Коли ми у 2007 році відкрили для реставрації дах, то побачили, що там було просто порожньо, не було основи для утримання. Тож ми почали  відновлювати дах святої будівлі, і робили це вже надійно, будуючи за всіма правилами. А ззовні реставрували так, як було зображено на старих фотографіях“, – додав протоієрей.

Цікава деталь: свого часу один з учнів місцевої школи Ігор Дейнеко написав роботу з МАН на тему “Правила золотого січення”, у якій в якості прикладу використав історію церкви свого рідного села. Ще додамо, що в 1944 році за радянської влади храм був закритий. Але жителі села не дали його підірвати й навіть змогли зберегти деякі реліквії…

Отже, повертаючись до початку нашої розповіді: у 2019 році в Котловину приїздять дуже багато – 70 – шанованих церковнослужителів, щоб особисто бути присутніми на першій в історії незалежної України церковній службі гагаузькою мовою. Богослужіння тоді провів благочинний Комратського округу (Республіки Молдова) протоієрей Петро Келеш у співслужінні представників духовенства Автономної територіальної освіти Гагаузія (Республіка Молдова). Ініціатором же проведення служби гагаузькою мовою, яка є рідною для більшості жителів Котловини, став сам настоятель Свято-Успенського храму села протоієрей Андрій Капсамун. Гагаузькою мовою пройшло як саме богослужіння, так і всі піснеспіви, які були виконані церковними хорами з Чадир-Лунги та Копчака.

Після завершення святкового заходу гості були запрошені на екскурсію до місцевого музею. Окрему увагу вони приділили церковному куточку, який розташований в одній з зал музею. Там, серед одягу та інших предметів, маючих відношення до релігії, святі отці побачили річ, яка справила на них дуже велике враження.

“Я була присутня тоді. Коли панотці роздивлялись наші експонати, в якийсь момент вони взяли до рук один з них, дерев’яний хрест. І раптом почали його цілувати! Вони підкликали мене й сказали: “Це хрест зцілення! Його місце не в музеї, а в храмі. Бо це церковна реліквія, і люди можуть їй поклонятися“, – згадала Прасковія Долапчі.

А хрест й справді є незвичайним. Тому що він на кожному кінці має невелику виїмку, в які свого часу були вкладені шматочки дерев чотирьох порід, і не простих, а тих, з яких було виготовлено хрест для розп’яття Ісуса Хреста! В тому числі – й шматок маврикійського дуба… На наступний день після надзвичайного відкриття директор школи разом з працівниками музею та школярами віднесли незвичайний хрест до церкви та віддали його священнослужителю. Той, своєю чергою, замовив для хреста спеціальний футляр, і тепер, у неділю ця реліквія виставляється для людей, які бажають доторкнутись до неї та помолитись поруч.

“Він привезений з Єрусалиму. В ці ямки вкладались шматочки дерев’яного хреста, на якому був розіп’ятий Ісус… Ймовірно, його з далекої країни у не менш далеку Бессарабію привіз хтось із гагаузьких паломників. А ви ж знаєте, що гагаузи насправді є дуже набожними людьми. Й у минулому столітті багато хто з жителів села був у паломних мандрах… Цей хрест після привезення у наші краї зберігався вдома, передавався з покоління в покоління. Потім його передали до музею, й нарешті, декілька років тому – до церкви. Ми не поставили його під скляну охорону, як це часто можна спостерігати у других храмах. Адже люди мають доторкатись до хреста, аби мати більшу віру та надію“, – розповів священнослужитель Свято-Успенського храму.

Однак хрест – не єдина реліквія у гагаузькій церкві. Тут також є дуже старі ікони, одна з них привезена з самого Афону. А ще є мощі святих Петра та Февронії, та Луки Кримського. Є ікона, вишита бісером, та багато інших цікавих речей.