Голова Арцизької громади Сергій Парпуланський – про особисте, досягнення та невдачі (інтерв’ю)

“Бессарабія INFORM” продовжує серію інтерв’ю з міськими головами громад. Сьогодні спілкуємося з головою Арцизької територіальної громади Сергієм Парпуланським. Про особисте, робоче та духовне очільника Арциза читайте в матеріалі.

Сергій Афанасійович Парпуланський народився 20 серпня 1987 року в селі Виноградівка Арцизького району. Виріс в оточенні етнічних болгар, якими є більшість мешканців рідного села. Першу вищу освіту здобував у 2004-2009 роках в  Київському національному економічному університеті, ставши по закінченню магістром фінансів. Другим вищим навчальним закладом в біографії пана Сергія був Одеській регіональний інститут державного управління при президентові України, в якому майбутній голова Арцизу вчився упродовж 2017-2019 років. Зараз проходить навчання в Київській школі державного управління. Одружений, має доньку.

– Які сімейні цінності для вас важливі? Чому приділяєте більше часу – сім’ї чи роботі?

– Я вважаю, що чоловік має вміти розділяти ці поняття та бути максимально ефективним в обох напрямках. Я не можу собі дозволити надавати перевагу чомусь одному. Але скажу так: в мене є одне важливе правило, що я вечір завжди проводжу в кругу сім’ї. Про яку сім’ю може йти мова, коли дитина не бачить батька?

– Аналізуючи вашу особисту сторінку в соцмережі Фейсбук, можна помітити, що ви усіляко намагаєтесь підтримувати болгарську культуру. Розкажіть про своє ставлення до руху болгарської культури в Бессарабії.

– Для мене важливо розвивати болгарську культуру в регіоні не лише через данину моїм предкам, які приїхали сюди з Болгарії. Безперечно, кожен з нас має знати історію свого роду і нести її наступним поколінням. Але для мене вона дуже близька на ментальному рівні, мені подобається українська музика, але розумієте – я почуваюся добре, коли чую болгарські пісні. Вдома ми з дружиною спілкуємося болгарською мовою, донька нас розуміє, але вона щира українка (сміється – ред.), тому спілкується з нами виключно українською.

– Розкажіть як розвивалася ваша кар’єра від самого початку?

– Перше моє місце роботи – кол-центр банку, потім я став фінансовим аналітиком Національної асоціації кредитних спілок України. Потім пішов працювати головним спеціалістом департаменту інвестиційного банкінгу. Потім був помічником голови області, згодом став головою району, і зараз я тут – на посаді голови громади.

– Ви мали досвід на посаді районного голови та голови громади. Чи є відчутна різниця, та в якій іпостасі комфортніше?

– Різниця колосальна. Раніше голова міста відповідав за ЖКГ, доброустрій і т.д. В зоні відповідальності голови району були культура, освіта, медицина, соціальні послуги та ін. Зараз у підпорядкуванні голови громади ці сфери об’єднались. Тому з упевненістю скажу, що бути головою громади складніше. Ти відповідаєш за все, починаючи з народження людини – за пологовий – і закінчуючи похованням, тобто кладовищем. Всі сфери життєдіяльності 34 тисяч осіб (приблизно) під твоєю відповідальністю. До того ж війна… Був би мирний час, я б, мабуть, сказав, що головою громади бути цікавіше. Зараз я щиро співчуваю очільникам районних та обласних, тепер уже військових адміністрацій, бо це вже зовсім інша структура. Не така, яка була до повномасштабного вторгнення росії.

– Якщо через 10 років вас запитають, яким своїм професійним досягненням ви пишаєтесь, яку відповідь ви дасте?

– Якщо казати в загальному розумінні, то я пишаюсь нашою лікарнею. Я не можу казати лише за себе, адже працювали в цьому напрямку командою. З 2016 року ми мали ціль – вивести нашу медицину на високий рівень. І вважаю, що в цьому питанні ми досягли успіху, адже на сьогодні наша лікарня – одна з найкращих в області. Безумовно, нам ще є до чого прагнути, але і ми ще тут, ми працюємо. Не можна не пишатися тим, що ми значно поліпшили стан наших шкіл, садочків, будинків культури, бібліотеки. Про що казати, якщо коли ми починали працювати не було пластикових вікон в школах. Зараз – спортзали, міні футбольні стадіони, ремонти і т.д. Дуже прикро, що через війну ми не довели до кінця проєкт з нашими очисними спорудами, хоча вже все передувало тому, що все вдасться, адже мали і проєктну документацію, кошторис, пройшли по програмі фінансування державою. Але війна внесла свої корективи. На сьогодні досить важливим є той факт, що 100% учнів наших шкіл мають змогу навчатися очно. Я вважаю, що у воєнному стані це дуже гарний результат.  Найголовніше, що це ще не кінець, і ми продовжуємо працювати та удосконалювати свою громаду.

– Яким був 2023 рік для Арцизької громади?

– Для всієї країни він був важким – це однозначно. Але легшим, ніж 2022-й, адже, по-перше, ми навчились жити в стані війні, по-друге, ми виросли в плані бюджету. Лише матеріальної допомоги ми надали у розмірі дев’яти мільйонів гривень.

– Топ-3 найскладніші задачі, з якими стикнулася громада минулого року?

– Перше – це укриття. Це була найосновніша і найскладніша задача. Друга – ми остаточно затвердили кластерність нашої лікарні. Третя – це розв’язання питання з нашим сміттєзвалищем (про це “БІ” писала раніше).

– Скільки коштів, нервів та сил витратила непогода в кінці листопада минулого року?

– Як і кожна стихія, тогорічна принесла свої труднощі. Нервів, звісно, коштувала великих і мені, й директору “Благоустрою”, сил теж немалих поклали працівники того ж комунального підприємства, за що їм велика шана. Ті умови, в яких працювали люди, – надтяжкі. А от коштів небагато. Але все ж таки нашою найбільшою проблемою є відсутність необхідної техніки. До того ж, маємо ще таку проблему – дороги, які знаходяться між населеними пунктами та не є на балансі громади. Я боровся за них ще з часів Саакашвілі. Служба (обласна, – ред.) не може впоратись з ними за такої негоди, і ми не можемо цього робити, просимо фермерів допомагати, і все ж самі також намагаємось боротися. Для нас пріоритет – врятувати людей в таку негоду. Я розумію, що мешканці хотіли б вийти о сьомій ранку з дому і йти по вже прочищеним стежкам, але це неможливо.

– 2024 рік для Арцизької громади які має перспективи?

– Дуже туманні, якщо чесно. Перша проблема – забрали військовий ПДФО, а це 28 мільйонів гривень. Друга проблема – збільшення мінімальної заробітної плати, яка “з’їдає” 21 мільйон гривень з бюджету. Це важко. У нас є певний резерв, ми над ним працюємо. Але варто не забувати, що ми ще маємо дофінансувати будівництво нового корпусу п’ятої школи, ще близько 20 мільйонів гривень, маємо відкрити реабілітаційний центр в лікарні. До того ж, маємо надію на те, що очисні споруди все ж запустимо в роботу, а це теж співфінансування.

– А якщо говорити про конкретні задачі на цей рік, то які у вас в пріоритеті?

– Ну тут можна повторитись з приводу корпусу п’ятої школи, реабілітаційного центру та очисних споруд – бо це ті плани, які ми налаштовані виконати. Додам також, що стоїть задача завершити будівництво укриття в п’ятій школі, адже це найбільша школа, діти вчаться у дві зміни, але там досі використовується правило двох стін. Минулого року ми почали будівництво підземного укриття площею 800 квадратних метрів. Також важливою задачею на 2024 рік є встановлення бюветів по селах громади. Основна наша проблема в мирний час – відсутність питної води, тому ми пішли шляхом встановлення бюветів по селах. П’ять вже встановили, цьогоріч маємо встановити ще сім. І ще одна обов’язкова задача – місцеві пожежні команди. Ситуація з дорогами кожного року, скажімо так, не покращується. У зв’язку з цим пожежні бригади не встигають вчасно доїхати. Тож ми залучаємо машини з Одеси, робимо місцеві пожежні команди. Обслуговуємо ці машини, заправляємо. Такі пункти ми вже відкрили в Кам’янському та Главанах, також маємо машини в Новоіванівці та Задунаївці. Наша задача – щоб в кожному селі була пожежна машина.

– А що з приводу спеціалістів, які будуть працювати на цих машинах?

– Насправді, дуже тішить, що пожежі в селах – достатньо рідкісне явище, тому ми вирішили піти шляхом навчання співробітників комунальних підприємств в селах, забезпечити їх спецодягом, доплатами за цю працю. Тобто вони займаються своїми прямими обов’язками, а коли пожежа – екстрено їдуть ліквідувати. Розумієте, вони й так це робили, але без техніки, спецодягу та безплатно.

– Таке питання: як проходить комунікація “голова-населення”? Як часто до вас звертаються мешканці та яким чином?

– Приймальний день в Арцизі в мене в понеділок. А по селах робимо виїзди за необхідністю, зазвичай виходить раз у квартал, про що заздалегідь попереджаємо. За минулий рік отримали 2100 звернень через заяви або запис на прийом. Взагалі намагаємось достатньо відкритими бути з населенням, тому активно висвітлюємо всі події, новини в громаді. Звертаємо увагу на відгуки та намагаємось спілкуватися з мешканцями ще й через соціальні мережі, адже наша держава досить розвинена в цифровому плані. Комунікація з населенням для нас досить пріоритетна, ми не закриваємось і завжди готові відповісти на питання та допомогти, якщо це нам до снаги.

– Дякуємо, пане Сергію, за відверту та змістовну розмову!

Нагадаємо, упродовж останніх місяців журналісти “Бессарабії INFORM” спілкувалися з головами Болградської, Кілійської, Білгород-Дністровської громад та продовжуємо наш цикл.