Зниклі безвісти: як і де шукати військового, з яким втратили зв’язок

13 березня 2022 року рідні втратили зв’язок із військовим Бадрі Лолашвілі. Майже два місяці родина сподівалася на краще і шукала його в російському полоні. Але тіло чоловіка знайшли в окопі у лісі біля села Мощун на Київщині, де він прийняв останній бій.

Павло Лолашвілі після загибелі брата мимоволі став експертом із пошуку безвісти зниклих. Разом із однодумцями він працює над створенням єдиної автоматизованої бази даних, де будуть імена усіх, з ким втрачено зв’язок.

Як має працювати система та що робити зараз, якщо ваша рідна людина зникла, чоловік розказав “УП.Життя”.

“Бадрі не було серед живих, і мертвим його ніхто не бачив”

Бадрі Лолашвілі до повномасштабної війни був директором Освітньої агенції міста Києва. Під його керівництвом компанія створювала програми для вивчення фізики та хімії у віртуальній та доповненій реальностях. Мав родину – маленького сина та дружину.

Коли почалася повномасштабна війна, Бадрі відвіз сім’ю у безпечне місце і долучився до 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців, у якій служив у 2014-2015 роках.

Але 13 березня чоловік перестав виходити на зв’язок. У цей час у Мощуні точилися жорстокі бої. Тож військові отримали наказ відступити. Серед тих, хто вийшов із поля бою, Бадрі не було. Тому рідним повідомили: є велика ймовірність, що він загинув.

Водночас ніхто з побратимів не бачив Бадрі пораненим чи мертвим. Тому брат, мама та дружина сподівалися, що чоловік живий і перебуває в полоні. Вони доклали усіх зусиль, аби його знайти.

“Я на той час працював у силових органах (зараз – радник начальника Чернігівської ОВА з питань безпеки – авт.). Дуже хотів поїхати на місце, де були бої, щоб побачити все на власні очі, пошукати його речі, поговорити з місцевими. Сподівався, може, хтось щось бачив. Але наші позиції у Мощуні тоді зайняли росіяни. Тому дістатися до них було неможливо”, – каже Павло Лолашвілі.

Спочатку рідні обдзвонювали лікарні, куди привозили поранених. Говорили з побратимами, яким вдалося вижити. Але ніхто нічого не знав.

Наступного дня Павло згадав, що перед від’їздом на передову Бадрі придбав новий стартовий пакет. Набравши номер телефону, чоловік почув гудки у відповідь. Зрештою, йому вдалося знайти сумку брата у підсобці однієї з лікарень серед речей інших військових. Виявилося, Бадрі залишив її в автобусі у Пущій Водиці. Її разом із речами інших захисників привезли військові, які забирали тіла.

Не знайшовши Бадрі серед поранених та мертвих, родина почала шукати його серед полонених. На це пішло майже два місяці, багато зусиль, нервів та сліз. Але на жаль, дива не сталося. Тіло Бадрі Лолашвілі знайшли засипаним в окопі 4 травня, коли наші військові працювали на тій території після звільнення півночі України. Там, серед лісу, біля окопу лежала пляшка, а в ній записка: “Тут лежать 2 українські бійці”. Одним із них виявився Бадрі.

На створення єдиної автоматизованої бази підуть роки 

Після похорону минуло кілька місяців. Павло з матір’ю Ларисою заснували благодійний фонд імені Бадрі Лолашвілі. Зараз він займається облаштуванням меморіального комплексу у мощунському лісі, де точилися жорстокі бої за Київ. А гуртує довкола себе родини, які втратили в Мощуні своїх рідних та близьких.

Павло разом з іншими фахівцями та родичами тих, хто зник безвісти, організувалися і створили робочу групу. Вона працює з одним з народних депутатів над тим, аби вдосконалити законодавство та зробити процедуру пошуку безвісти зниклих більш швидкою та організованою. Для цього потрібно щонайменше сформувати єдину базу даних.

“В Україні є закон “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”. Його ухвалили ще в 2018 році. Але він так і не запрацював повноцінно із різних причин. Наразі ми працюємо над тим, щоб вдосконалити прогалини та максимально автоматизувати процес”, – пояснює Павло.

Разом із однодумцями вони хочуть створити щось на кшталт CRM-системи, де буде інформація про всіх тих, хто зник безвісти. Павло каже, що наразі ці дані фіксують у таблицях Excel. Законом мають зобов’язати відповідні служби Міноборони вносити туди інформацію, як тільки із військовим зник зв’язок. Після цього інформація автоматично надходитиме до поліції, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, інших служб, які займаються розшуком.

“Народний депутат консультується з представниками Міністерства цифрової трансформації, щоб дізнатися, наскільки можливо так автоматизувати процес, щоб людина в Дії бачила, на якому етапі проходить розшук її зниклого родича. Якщо його визнають загиблим, то родина так само автоматично отримуватиме виплати”, – каже Павло.

За його словами, робоча група вже створила алгоритм дій: хто і що має робити. Тепер потрібно розробити саму автоматизовану систему, внести відповідні зміни в законодавство, запустити та налагодити процес. Але, на жаль, на це можуть піти роки.

Водночас кожен військовослужбовець має сам подбати про деякі речі, перш ніж іти на війну. Павло радить здати ДНК. У випадку трагедії це полегшить пошуки.

А ще – написати так званий “останній лист”, де чітко вказати, хто саме у разі його смерті отримає виплати.

“Звісно, це дуже неприглядна тема. Але ми ще матимемо багато проблем із цими виплатами у майбутньому. Адже хтось не розлучився, але вже багато років жив із іншою жінкою у цивільному шлюбі. Так само є багато інших спірних моментів щодо цього. Тому людина сама має вирішити, хто отримає гроші”, – вважає Павло.

Якщо втратили зв’язок із військовослужбовцем

Павло Лолашвілі розповів про порядок дій, які варто зробити рідним чи близьким людини, яка зникла без сліду.

Написати заяву в поліцію

Це потрібно зробити, як тільки з людиною втрачено зв’язок, навіть якщо не минуло трьох діб. Павло каже, що це допоможе оперативно почати пошуки: взяти рішення суду про знаходження маячка мобільного телефону, викликати свідків – інших військових або цивільних тощо.

Станом на кінець листопада 2022 року безвісти зниклими вважається понад 15 тисяч людей. Але насправді їх кількість порахувати важко, оскільки є ще тимчасово окуповані території, до яких немає доступу.

Павло радить бути активному самому і допомагати поліції у пошуках. Можна зв’язатися з командиром військового, дізнатися прізвища людей, які потенційно можуть щось знати, і надати цю інформацію слідчому, аби той допитав їх.

Отримати ДНК

Потрібно простежити, аби слідчий виніс постанову на отримання ДНК матері чи іншого родича, якщо ДНК самого віськового чи військової немає в базі даних. Також для аналізу підійдуть особисті речі зниклої людини, як-от зубна щітка чи одяг. На жаль, через велику завантаженість лабораторій на отримання результату тесту можуть піти місяці.

Наразі в Україні дві бази з ДНК – у Нацполіції та при МОЗ. Згодом їх мають об’єднати.

Звернутися до Національного інформаційного бюро за телефоном 1648 або (044) 287-81-65

А також до Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин – 0 800-339-247. Також цим займається Міжнародний Комітет Червоного Хреста в Україні – 0800-300-155.

Шукати самостійно через інтернет

За словами Павла, багато інформації є на російських каналах у Telegram та Tiktok. Знайти їх можна  за ключовими словами “пленные ВСУ”.

Росіяни знімають полонених, вбитих українських військових і викладають це все у мережу. Звісно, такий пошук вимагатиме багато емоційних сил. Але поліція рідко переглядає такий контент, а він може бути цінним.

НЕ ВАРТО публікувати дані та фото зниклого військовослужбовця в мережі, повідомляти про нього в чат-боти чи якимось іншим чином. Це може завдати полоненому непоправної шкоди.

Якщо відомо, що військовий зник на полі бою, потрібно обдзвонити лікарні та морги, куди привозили поранених та загиблих

“Пройшовши весь цей шлях, сьогодні я рекомендую людям шукати своїх рідних і серед загиблих. Більшість, як і ми, вірить у краще і обдзвонює тільки лікарні та шукає серед полонених. Але тіло може бути в морзі серед неопізнаних або ж під завалами чи похованим на місці подій. Бадрі знайшли з документами, тому ми одразу дізналися про це. Але від деяких хлопців у Мощуні залишилися лише рештки”, – каже Павло.

За можливості приїхати на місце події і поговорити з місцевими мешканцями. Вони можуть упізнати людину по фото і розповісти якісь деталі

“Звісно, після звільнення території там працюватиме і поліція, і СБУ, і військові. Але кожен буде цікавитися своєю інформацією. А якщо людина прийде з фотокарткою свого родича, то хтось із місцевих може щось згадати і розповісти. Коли ми поставили пам’ятну дошку з фото Бадрі у Мощуні, то декілька людей до нас підійшло і розказали, що бачили мого брата в селі”, – пояснює Павло.

Бути завжди на зв’язку. У будь-який момент може зателефонувати сам військовий або ті, хто його утримує

“Я знаю про випадки, коли вагнерівці брали наших у полон, дзвонили рідним і вимагали гроші за повернення. Звісно, про такий обмін ніхто ніколи офіційно не зізнається. До того ж варто розуміти, що у такому випадку немає жодних гарантій”, – каже Павло.

Якщо з вами встановили контакт вороги, потрібно звернутися до місцевого управління СБУ з офіційним листом. Під час контакту з ворогом, за можливості, записати розмову, зробити скріншот чи сфотографувати переписку, якщо чат закритий.

Відстежувати у месенджерах, чи з’явився номер зниклого у мережі

Часто російські військові користуються телефонами наших захисників у побуті, навіть не змінивши акаунту. Можна написати щось чи подзвонити. До того ж, маючи відповідний дозвіл, наші спецслужби зможуть відслідкувати, де знаходиться телефон.