“Додому повернулися сотні захисників для належного поховання”: одеські пошуковці розповіли, як ексгумують тіла військових
Ви можете обрати мову сайту: Українська | Русский (автоперевод)
Після широкомасштабного вторгнення РФ одесити з воєнно-історичного центру “Пам’ять і Слава” шукають тіла загиблих в боях військових. Пошуковці працювали у Київській, Херсонській Миколаївській, Харківській та Донецькій областях. Про результати своє роботи волонтери розповіли під час брифінгу в Ukraine Media Center Odesa, передає Суспільне.
У команді пошукової групи 14 людей. Зараз вони працюють в межах місії “На щиті”. Як зазначив заступник голови воєнно-історичного центру “Пам’ять і Слава” Сергій Суднік, їхньою головною метою є повернення тіл загиблих військових родинам, аби їх могли поховати з почестями:
“Загиблі солдати не повинні лежати в полях, лісосмугах, на бойових позиціях та мати статус безвісти зниклих”.
Також Сергій Суднік додав, що вони не можуть розголошувати точну цифру тіл, які знайшли за час роботи, але зазначив, що “додому повернулися сотні захисників для належного поховання у колі близьких”.
Він розповів, що пошукова група не завжди знає, кого саме знайде: тіло українського чи російського військового. Однак, за словами Сергія, процедури при цьому не відрізняються. Також зазначили під час брифінгу, що тіл українських солдатів знаходять менше, ніж російських.
Але тіла українських військових знаходили й зі слідами катувань, зазначив голова воєнно-історичного центру “Пам’ять і слава” Леонід Ігнатьєв:
“З досвіду, ті хлопці, яких знаходили, вони були не просто загиблі на полях, були навіть хлопці зі слідами катувань, які були застрелені в потилицю й у деяких були навіть сліди скотчу”.
Також пошуковці розповіли, що коли приїхали з місією на ізюмський напрям, то побачили величезну кількість спаленої техніки.
“Такої кількості розбитої техніки, яка там була, і кинутої техніки, ми не бучили ніде й ніколи. Ми там з хлопцями спілкувалися, вони як мурахи, розтягували ту, яка була на ходу, але злегка підбита. Уже були зроблені пункти, “перевзували”, переробляли. Але навіть з їх слів, такого “ленд-лізу” для нас ще не було. Нам навіть розповіли, що в одному селі вони так швидко втікали, що наші прийшли, а стоять шість танків у повному обсязі підготовлені й нікого нема. Всі пішли”, — поділився Леонід Ігнатьєв.
Одна з пошуковиць Катерина Ротаренко, розповіла, що саме їй частіше доводиться спілкуватися з родичами загиблих, що морально важко. Також, за її словами, під час роботи часто доводиться говорити з місцевими жителями. Вони розповідають, в яких точках можна знайти тіла, навіть іноді малюють карти.
“Вони не завжди розуміють, навіщо ми шукаємо російських солдатів. Але коли ти пояснюєш, що вони йдуть на обмін і навіщо вони вам тут, в селі або на городі, щоб вони вам лежали, тобто, якщо ми звільняємо нашу землю від окупанта, то треба звільняти навіть від них мертвих. Тобто не треба, щоб до вас потім приїхали онуки й бігали на город дивитися, що там лежали мертві росіяни”, — пояснила Катерина.
Позаштатний кореспондент Бессарабії ІНФОРМ у місті Білгород-Дністровський