“У війни немає статі”: про військовий облік жінок і “українську Жанну д’Арк”

Вісім років Збройні Сили України б’ються з російськими окупантами і на фронті, і в тилу. Всі ці роки на війну йдуть не тільки чоловіки – разом з ними пліч-о-пліч воюють жінки.

За оцінками Міністерства оборони, в лавах ЗСУ служать 50 тисяч українок, з них 5 тисяч знаходяться безпосередньо на передовій. Вони керують танками, наводять ракети, забирають поранених з лінії вогню і стріляють в окупантів з автоматів.

Враховуючи введений по всій країні воєнний стан, в Україні оголошена загальна мобілізація. Всі чоловіки призовного віку без протипоказань до несення служби займають свої позиції в лавах ЗСУ, будь це фронт або кадровий резерв.

Жінок в основному, це не стосується, а їх участь у війні носить добровільний характер. Але в жовтні 2022 року в силу вступає наказ Міністерства оборони, згідно з яким Українки певних професій повинні будуть стати на військовий облік.

Чим облік відрізняється від мобілізації, що це за собою тягне і як воюють українські жінки – в матеріалі РБК-Україна.

Не побратим, а конкурент

Боєць ЗСУ Євгенія Емеральд, яку в пресі вже назвали “українською Жанною д’Арк” – снайпер. У розмові з виданням дівчина зізнається, що зброю любила з дитинства. У 9 років вперше натиснула на курок, а, подорослішавши, вже тренувалася на полігонах. З нею ще до війни займалися військові, навчаючи премудростям професійного снайпінгу.

У мирному житті Емеральд займалася бізнесом. Про те, що Росія нападе на Україну 24 лютого, вона, звичайно, не знала, але внутрішнє чуття не обдурило. Послухавши інтуїцію, напередодні нападу дівчина закупила все необхідне, включаючи сигарети і улюблені фрукти. З 24 лютого її будинок став притулком для переселенців. Кілька днів вона займалася організаційними питаннями, налагодила питання з сім’єю, зібрала речі і поїхала до військкомату.

На навчаннях всі стрілки були в однакових умовах, незважаючи на наявність або відсутність своєї зброї і досвіду роботи з нею. Чоловіків і жінок вчили стріляти з автоматів Калашникова і травматичних пістолетів “Форт”. Потім їх розподіляли за професіями: кулеметники, “розрахунок” – люди, які обслуговують техніку, автоматники. Командир вирішив, що вона буде хорошим снайпером.

Євгенія – єдина жінка в своєму підрозділі. З чоловіками доводиться періодично змагатися. “Як у чоловіків? Вони один одного сприймають або як побратима, або як конкурента. Мене не можуть сприймати як побратима, тому що я все-таки жінка. Мене сприймають більше як конкурента”, – пояснює вона.

Страх на війні, за словами Євгенії, це нормально. Його відчувають всі – і чоловіки, і жінки. Головне – не давати йому перерости в паніку, намагатися стабілізувати свої емоції. Саме тому до служби треба бути готовим, перш за все, морально. Кожен повинен вирішити для себе сам, чи може він взяти в руки автомат, чи може націлити його на ворога і натиснути на курок – чи здатний він перейти цю межу.

За словами Євгенії, ті, хто воюють з нею пліч-о-пліч – добровольці. У цьому контексті, на її думку, обов’язкова мобілізація виглядає принизливо для тих, хто пішов захищати країну за покликом серця. Це стосується як чоловіків, так і жінок.

“Уявіть, ось ми тут такі всі патріотичні і до нас приходять 20 осіб, яких мобілізували насильно. Це буде демобілізувати колектив, це буде заважати роботі, я проти такого”, – каже військовослужбовець.

Що ж стосується конфліктів, які періодично спалахують серед мирних жителів про те, чи можна і сьогодні радіти життю, думка Євгенії однозначно – і можна, і треба. Війна – не привід перебувати в цілодобовій жалобі і забороняти собі жити, адже життя – це якраз те, чого українців хочуть позбавити.

Тема жінок на війні для Євгенії цілком проста і зрозуміла – для неї немає поділу бійців за статевою ознакою. І чоловіки, і жінки повинні визначитися в першу чергу для самих себе, де вони принесуть країні велику користь – на передовій або в тилу, вважає військова.

“У війни немає статі. Немає різниці жінка ти або чоловік. Якщо ти можеш захищати свою державу, то чому ні”, – підсумовує Євгенія.

Військовий облік для жінок в законі

У суспільстві ж ця тема сприймається не так однозначно, тим більше, що з 1 жовтня набуває чинності наказ Міноборони (№313) про взяття жінок на військовий облік.

Не всі українки підпадають під дію цього документа – наказом визначено перелік з професій, які або безпосередньо відносяться до військової служби, або вважаються суміжними.

До таких професій віднесли медичну справу, маркетинг, інженерію, Харчові технології, журналістику – всього 14 спеціальностей і 7 суміжних з ними професій. При цьому ті жінки, чиї сфери діяльності не входять до переліку необхідного українській армії ремесла, можуть стати на військовий облік добровільно.

Спочатку планувалося, що для жінок, чиї спеціальності увійшли до переліку, постановка на облік буде обов’язковою. Але в Генштабі ще в середині липня заявляли, що поки все буде відбуватися за бажанням, ніяких зобов’язань.

“Досвід розгортання військових частин Збройних Сил України та інших військових формувань у повні штати воєнного часу доводить, що в державі на сьогоднішній день немає гострої необхідності суттєво збільшувати кількість жінок на військовому обліку”, – зазначили в Генштабі.

Тоді ж військові заявили про ідею розпочати військовий облік жінок не раніше ніж через місяць після завершення особливого періоду в державі, тобто після скасування воєнного стану. Але тут не все залежить від Генштабу.

Заступник Міністра оборони Ганна Маляр пояснила, що обов’язковість постановки жінок на військовий облік, які мають певні військово-облікові спеціальності, є нормою закону, який ні Міноборони, ні Генштаб змінити не можуть.

“Якщо буде змінена ця норма, Міноборони і Генштаб її виконає. Від себе ми підготували пропозиції щодо цих змін у бік добровільності і наш варіант законопроекту знаходиться зараз на узгодженні в інших міністерствах – такий порядок. Але приймати рішення буде парламент”, – написала Маляр у Facebook нагадавши, що з 2014 року жодна жінка “примусово на фронт не потрапила”.

Чи збереглася потреба в певних фахівцях на сьогоднішній день і які у Міністерства оборони плани з цього приводу, виданню дізнатися не вдалося – у відомстві не відповіли на запит до моменту виходу публікації.

Що ж стосується самого наказу, необхідно чітко розмежовувати поняття “військовий облік” і “мобілізація”. Те, що жінку сьогодні внесли в резерв ЗСУ, не означає, що завтра її закличуть на передову. Існує величезний список “тилових” професій, які необхідні для забезпечення безперебійних поставок воїнам всього необхідного і їх ефективної боротьби з окупантами. Крім того, військова служба для жінок носить добровільний характер.

Технічно це виглядає наступним чином – жінка приходить в територіальний центр комплектування, проходить медкомісію і, в залежності від рішення лікарів, зараховується в кадровий резерв Збройних Сил, Національної гвардії або інших військових формувань.

З цього моменту українка, яка встала на облік, зобов’язана буде з’являтися за викликом в центр комплектування, а також повідомляти про зміну місця проживання або від’їзду за сім днів до. При цьому обмежень щодо виїзду жінок за кордон немає, пояснив РБК-Україна голова комітету Ради з нацбезпеки і оборони Олександр Завітневич.

“Станом на сьогоднішній день ніякого рішення щодо обмеження на виїзд немає і не передбачається для жінок, які з 1 жовтня стануть на військовий облік”, – запевняє Завітневич.

Наказ ще не набув чинності, а вже викликав широкий резонанс серед українців. Нардепи, реагуючи на запит суспільства, намагаються прийти до спільного знаменника з Міністерством оборони і зробити документ максимально “добровільним”. Як розповів виданню ще один член профільного парламентського комітету – Ігор Копитін, він разом з колегами попросив Генштаб внести до наказу певні зміни.

Наприклад, депутати запропонували скоротити перелік спеціальностей, які необхідні ЗСУ. Ті ж українки, чиї професії потраплять в остаточний список, на думку парламентарів, не повинні ставати на військовий облік примусово – все повинно залежати від їх власного бажання.

При цьому організація військового обліку для жінок, як пояснюють нардепи, має розпочатися не раніше ніж через місяць після закінчення “особливого періоду” в Україні, про що і говорили в Генштабі.

І Завітневич, і Копитін погоджуються з думкою бійця Євгенії Емеральд про те, що служба для жінок повинна носити добровільний характер.

“Війна змусила не одну тисячу добровольців і волонтерів йти захищати незалежність і територіальну цілісність України. На мою думку, у військових діях жінки повинні брати участь тільки за власним бажанням, якщо вони готові і хочуть служити в Збройних Силах”, – говорить Завітневич.

Зміни, які пропонують депутати, мають бути розглянуті до набрання чинності наказом Міноборони, тобто до 1 жовтня. Проте вже зараз можна говорити про те, що битися з ворогом на передовій жінок ніхто не примусить – все залежатиме виключно від їхнього бажання. А про те, чи є це бажання, красномовно говорить кількість українок у лавах Збройних Сил.