Переможець Зеленський чи… Зеленський?

Якби вибори в України відбувалися сьогодні, то в першому турі перемогу отримав би Володимир Зеленський, якщо вибори будуть відбуватися завтра, то перемогу отримає Володимир Зеленський… А якщо вибори будуть післязавтра?

В одному з матеріалів я аналізував ситуацію щодо лідерства Володимира Зеленського серед політиків світу і наголошував: якщо Зеленський вчасно піде з посади (по завершенні війни) і не піддасться на «умовляння» балотуватися на другий термін Президенства в Україні (а вибори він виграє у будь-кого), то він стає людиною-легендою (ще при житті) – під його орудою Україна виграла наймасштабнішу війну з часів Другої світової. У нього є шанс стати тим, хто може об’єднати навколо України (і самого себе) не тільки всю Європу, а й частину світу. Мій аналіз підтвердило міжнародне видання Euronews.

Днями було оприлюднено результати соціологічного опитування, яке проводили у 18 країнах ЄС. Відповідно до результатів 47% європейців мають позитивну думку щодо президента України Володимира Зеленського (кількість позитивних оцінок перевищила рейтинги лідерів інших країн ЄС, таких як Еммануель Макрон, Олаф Шольц та Дональд Туск).

Такий варіант я так само оцінював і говорив, що саме це [лідерство Зеленського] налякало більшість політиків у ЄС та світі: Зеленський може об’єднати країни і почати будувати новий «СОЮЗ» який може бути цілком альтернативним як діючому ЄС так і іншим формуванням. Зеленський став «загрозою» для провідних лідерів світу.

Якщо Зеленський не розміняє себе на дріб’язок «другого терміну» в Україні, а зосередиться на політичній перспективі в Європі, то він без проблем обереться у Європарламент, а далі стає лідером «революційних змін» у Європі.

Результати опитування «боляче» вдарили по себелюбному Емманюєлю Макрону (Президент Франції, у нього близько 41%) який докладає максиму зусиль аби вибороти пальму першості «лідера» Європи. Боляче результат сприйняв і не менш «переконаний» у тому, що він справжній лідер Європи Олаф Шольц (канцлер Німеччини, у якого 38% схвалення).

Найвищі показники позитивних відгуків про Зеленського зафіксовано у країнах Скандинавії та на Піренейському півострові. Натомість більше половини респондентів в Угорщині (60%), Греції (57%) та Болгарії (56%) мають «негативну» думку про українського президента. Якщо з Угорщиною все зрозуміло без пояснень, то таке ставлення до Зеленського у Болгарії – викликає подив. Втім, тільки на перший погляд. Відповідь щодо несприйняття шукати далеко не треба. Достатньо не складного аналізу, аби зрозуміти, що тут є пряма відповідь на питання щодо впливу росії (результати підтверджують, що вона має вплив на ці країни і непогано почуває себе в їх інформаційному просторі).

Що ж стосується України, то тут перспективи не райдужні, майбутнє вкрито сутінками – рейтинг Зеленського падає. За результатами всеукраїнського опитування (17 – 21 лютого цього року, українська соціологічна група Рейтинг від імені Центру аналізу та соціологічних досліджень Міжнародного республіканського інституту) рівень схвалення українцями діяльності Зеленського складає 63% (рік тому 91%).

Результати підтверджують висновки, які я робив у попередніх роботах: якщо Зеленський піде на вибори – він їх виграє, але, скоріш за все, вже після року перебування на посаді на поствійськовому фоні його рейтинг впаде до нуля, і він не те що не «досидить» наступну каденцію, а з ганьбою покине крісло на Банковій (під тиском вулиці піде у відставку), а якщо ні, то стане каталізатором політичних хвилювань які матимуть негативні наслідки аж до нового збройного конфлікту, який вже не матиме будь-якої підтримки з боку зовнішніх союзників, що стане кінцем Незалежної України. Тоді вже питання не буде стосуватися тільки «сходу», тоді активізуються ті, хто й сьогодні не проти «відірвати» від України від південного-заходу до північного-сходу, і тоді Україна залишиться у рамках територій, яку мала два століття тому. Якщо Зеленський все це зрозуміє, то він повинен скористатися ситуацією і стати тією людиною, яка об’єднає Європу навколо України.

Будь-який Президент який буде обраний одразу по завершенні війни буде приречений на короткій термін перебування при владі від 1 до 2 років (так само як і нова ВРУ – вони будуть «перехідними»).

Повоєнна ситуацію буде надскладною – відбудова не буде задовольняти будь-кого. Проблеми протистояння: захід – схід вирішити за 1 – 2 місяці не вдасться, так само як і проблеми Криму.

Мешканці кожного регіону будуть вимагати особливого ставлення до себе, а грошей вистачати не буде. Почнуться чвари між «справжніми» і «несправжніми» українцями. Політики будуть провокувати зіткнення, які будуть виходити далеко за межі політичної риторики.

Крім того, виникнуть питання, що й як роботи із тими, хто буде повертатися з Європи (там не будуть більше утримувати Українців, як це відбувається зараз), а більшість із тих, хто непогано себе почуває зараз «там» не захочуть повертатися «сюди» – аби почати працювати. Питання вже зараз є чутливим. Ті, хто влаштувалися там на роботу, хто працює, хто офіційно сплачує податки, ті навряд чи кинуться повертатися сюди (вони вже адаптувалися там і непогано себе почувають). За яким дідьком їхати сюди: слухати звинувачення у тому, що вони «відсиджувалися» «там», поки «справжні» Українці «воювали» тут (при цьому звинувачувати будуть ті, хто нічого не робить тут окрім як розповідає, які вони «активісти» і які вони «справжні»).

Навіщо тим хто працює повертатися у проблемні географічні точки: Харківська, Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська області. Особлива проблема буде з сільським населенням Херсонщина.

Ще більше буде проблем з Херсоном, Харковом, Сумами які сьогодні щодня знаходяться під обстрілами, і які день від дня все більше зазнають руйнувань.

Якщо Харків був і залишиться містом з розвиненою промисловістю, то що говорити про Херсон, де сьогодні залишилося не більше 1/5 – 1/6 від довоєнного  населення, де немає «живого» місця, де немає промисловості? Чи буде Херсон пріоритетом на відродження після війни? Навряд чи. Заявляти будуть, а що робитимуть? Гроші підуть туди, де є промисловість.

Скільки громадян Україна втратить після війни (тих, хто не повернеться)? За різними підрахунками від 2,5 до 5 мільйонів осіб. І це працездатне населення, а не пенсіонери, які будуть вимагати підтримки та уваги…

Саме тому посади Президента та депутатів ВРУ будуть незавидними. Ті, хто прийдуть, будуть розуміти: вони тимчасові, у них короткий відрізок часу. На що вони його витратять: на єднання держави навколо нової ідеї величності Нації чи на крадіжки з державного бюджету грошей, які будуть виділені на відродження?