«Вона»: історія любові, очікування і сили — у Болграді відбувся допрем’єрний показ фільму про дружин морпіхів

Вчора, У Болграді відбувся анонсований раніше спеціальний допрем’єрний показ документальної кінострічки «Вона» режисерки та уродженки Болградщини Тетяни Станєвої, яка протягом чотирьох років фільмувала життя трьох дружин військовослужбовців  88-го  окремого батальйону морської піхоти — жінок, які з перших днів повномасштабної війни живуть між очікуванням, вірою і щоденною боротьбою за своїх рідних. На кіноподії побувала й кореcпондентка “Бессарабії  INFORM”.

Зазначимо, зала другого корпусу Центру культури та дозвілля Болградської міської ради давно не бачила такої кількості глядачів. Попри відключення світла, холод, люди приходили, щоб разом пережити цю історію — подивитися на війну очима тих, хто не просто чекає, а допомагає наблизити Перемогу.

Героїні фільму — Олена Лисак, Ніна Биковська та Ольга Атанасова — на перший погляд нічим не відрізняються від інших жінок Болграда. Вони працюють, займаються домашніми справами, виховують дітей. Але разом із тим несуть у собі величезну силу, любов і віру.

Протягом 1 години 40 хвилин фільм веде глядача крізь емоції — від сліз до надії та віри. У стрічці показано, як жінки різного віку об’єдналися, щоб допомагати батальйону: збирали посилки, продукти, одяг, засоби гігієни, робили окопні свічки. Поки їхні чоловіки боронять країну на фронті.

На жаль, деяких військових, які з’являються у фільмі, сьогодні вже немає серед живих.

Відкриваючи кіноподію, Болградський міський голова Сергій Димитрієв подякував режисерці та військовим, які також завітали на показ:

«Дякую всім, хто сьогодні знайшов час бути тут. Це важливо для нашої громади, для міста — для тих, хто в тилу тримає свій фронт. Дякую Тетяні за її енергію і наполегливість, за те, що вона показує світу правду про те, що переживає наша країна. І особлива подяка нашим військовим — за те, що ви є і бороните нас. Бажаю, щоб ви поверталися додому живими і здоровими».

Перед показом до глядачів звернулася і сама режисерка.

«Друзі, нарешті ця історія повернулася додому — на Болградщину. Коли ми показували фільм у Болгарії, наші земляки підходили зі сльозами — бо впізнавали рідні вулиці і будівлі. Цей фільм — не тільки про війну. Він про любов. Любов жінок до своїх чоловіків, любов військових до свого дому і любов до рідної землі. Саме вона об’єднує нас усіх», — сказала Тетяна Станєва.

Вона зізналася, що працювала над стрічкою чотири роки, і це був найважчий фільм у її кар’єрі.

«Я просто спостерігала за трьома історіями, за трьома родинами. У фільмі війна ніби трохи осторонь — але вона присутня в кожному кадрі. І я дуже хочу, щоб після перегляду ви поїхали додому з надією», — додала режисерка.

До сцени вона запросила героїнь фільму Ніну Биковську та Олену Лисак (Ольга Атанасова не змогла бути присутньою).

«Вони не акторки і не знали, як працювати перед камерою. Але вони мали сміливість поділитися своєю історією», — сказала Тетяна Станєва.

Після перегляду зал підвівся — глядачі аплодували стоячи. Оплески адресували і режисерці, і героям фільму.

Представник 88 батальйону морської піхоти передав Тетяні Станєвій відзнаку «Разом до Перемоги» від командира батальйону. Також відзначили Ніну Биковську — дружину військового психолога батальйону Сергія Биковського.

«Дякую, що прийшли подивитися цей фільм, щоб хоча б трохи зрозуміти, чим ми живемо на фронті і як це переживають наші дружини. Дуже важко дивитися на хлопців на екрані — багатьох із них уже немає… Але повірте, інколи нашим дружинам тут не легше, ніж нам там. Дякую всім, хто допомагає і підтримує нас», – зазначив Сергій Биковський.

Його дружина, героїня фільму Ніна згадала, як починалося їхнє волонтерство.

«На початку було дуже важко і було багато сліз. Але ми почали допомагати батальйону. І за це я дуже вдячна своїй доньці Лілії — саме вона надихнула нас почати. Дякую всім, хто донатить. Ми будемо продовжувати робити свою справу до Перемоги», – розповіла жінка.

Її донька Лілія Биковська також поділилася емоціями:

«Це історія про кохання і про те, як волонтерство об’єднало нас і дало сили. У перші дні війни без цього ми б просто не витримали. Серед тих, хто допомагав нам носити важкі коробки, є хлопці, яких сьогодні вже немає… Тому не переставайте донатити».

Зворушливим був і виступ Олени Лисак, яка пережила за ці роки особисті втрати.

«Я молила Бога, щоб він послав мені людину, яка допоможе пережити все це на початку війни. І так у моєму житті з’явилися Ліля, Ніна, Оля. Ми втратили багато, але знайшли цілу родину — це 88 батальйон. Я люблю кожного з них. І дуже вдячна Тані, що вона зберегла частинку нашого життя в цьому фільмі».

Своїми враженнями поділився і один з операторів стрічки Юрій Слободянний, який сьогодні служить у Збройних силах України:

«Я звик бути по інший бік камери. Але коли почалася війна, я бачив, як багато людей допомагали нашим військовим. І знав, що колись ці історії мають побачити інші. Дякую Тетяні, що цей фільм відбувся».

Попри складні умови — показ проходив на генераторі, вечір став особливим для всіх присутніх.

«Ми були світлом і теплом один для одного», — згодом написала режисерка у соцмережах.

Глядачі активно підтримали і збір для батальйону — під час показу вдалося зібрати 8360 гривень на батареї для дронів.

Тетяна Станєва також повідомила, що у березні заплановано показ фільму в Києві. Він відбудеться як спеціальна подія для представників медіа та кінематографічної спільноти, після якої заплановано обговорення стрічки.

А у Болграді цей вечір став не просто кінопоказом — а ще одним доказом того, що навіть під час війни люди можуть об’єднуватися, підтримувати одне одного і зберігати віру.

Бо історія «Вона» — передусім про любов. Ту, що допомагає вистояти.