“Привіт, сонечко! Ти мене впізнала?”, – дружина рибалки з Бессарабії дочекалася чоловіка з російського полону

Під час обміну полоненими 6 березня повернувся військовослужбовець, 48-річний  мешканець села Лиман Білгород-Дністровського району Олексій Бєлінський, який провів у російській неволі один рік та дев’ять місяців. Професійний рибалка з багаторічним стажем роботи став на захист України у березні 2023 року, а потрапив у полон в червні 2024 року. У неволі чоловік сильно схуд і фізично виснажився. На фотографії з обміну, де Олексій стояв осторонь за іншими військовими, рідні спершу навіть не впізнали його. Про свої перші враження після повернення коханого та його життєвий шлях кореспондентці «Бессарабії INFORM» розповіла його дружина Софія.

Олексій Бєлінський народився  7 липня 1977 року в селі Глибоке Татарбунарської громади. Закінчив дев’ять класів місцевої школи. Саме з того часу і до повномасштабної війни чоловік працював рибалкою.

Після одруження Олексій перебрався у село Лиман, де до рибальського бізнесу активно приєдналася його друга половинка Софія. Подружжя разом двадцять два роки, мають вже двох дорослих дітей – 19- річну доньку Катерину та 18-річного сина Дмитра.

«Олексій завжди був людиною чуйною, приходив людям на допомогу, був прекрасним батьком та чоловіком», – зізнається Софія.

До великої війни жінка разом із чоловіком ловила рибу за спеціальним дозволом на човні в озері Сасик та Чорному морі. Реалізовували на місцевих базах товстолобів, коропа, оселедця, щоб заробити грошей для родини.

«Рибальство в нас забирало майже весь час. Чоловік самостійно шив снасті, ремонтував човни, тому що треба було піднімати ще маленьких дітей на ноги», – згадує жінка.

Софія з усмішкою розповіла, що колись їм з чоловіком вдалося зловити товстолоба вагою до 12 кілограмів.

«Ми цю рибину по всьому човну ловили. Була така радість від гарного улову», – з посмішкою каже жінка.

Найцікавіше те, що саме Софія отримала права на керування моторним човном у місті Вилкове.

«Я здавала на права, а Олексій їздив на човні, бо в нього багаторічний стаж рибальства. Але по факту  на човні я завжди була капітаном, а чоловік – моїм заступником», – жартує наша співрозмовниця.

Але мирне життя закінчилося, коли нога окупанта ступила на українську землю. Олексія було призвано на військову службу у березні 2023 року. Він  проходив підготовку у Вінниці протягом трьох місяців. Боронив кордони у Харківській та Донецькій областях.

Востаннє Софія чула телефоном голос чоловіка 31 травня 2024 року. Олексій тоді повідомив, що йде на позицію та обов’язково повернеться. Але попередив: якщо не буде виходити на зв’язок протягом двох-трьох днів, то жінці треба буде не сидіти, склавши руки, а дзвонити побратимам та командирові бойового підрозділу. 6 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання біля села Красний Яр Донецької області, він потрапив у ворожий полон.

Приблизно через тиждень після зникнення Софія натрапила у соцмережах на відео, де побачила чоловіка під час допиту вже у російському полоні.

Попри це, змінити офіційний статус чоловіка не вдалося. За словами жінки, їй пояснили, що для цього недостатньо доказів, тому військовий залишався у статусі зниклого безвісти.

Лише два місяці тому російська сторона офіційно підтвердила, що Олексій знаходиться в полоні. Це жінці повідомили в Одеській обласній організації Товариства Червоного Хреста України.

Один рік та дев’ять місяців очікування… Сльози…. Нерви… Іноді зневіра… Постійний моніторинг соціальних мереж в пошуках хоч якоїсь інформації про Олексія. Саме так Софії вдалося дізнатися, що спочатку чоловік перебував у колонії в Луганській області, згодом – на території Башкирії у рф.

І ось нарешті довгоочікуване повернення. Вчора цю інформацію родині надав Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Діти, які дуже сумували за батьком, просто відчували невимовну радість від такої звістки. А ввечері пролунав телефонний дзвоник. «Привіт, сонечко! Ти мене впізнала?» – були перші слова Олексія після довгої розлуки, адресовані дружині.

Наразі військовий проходить реабілітацію у Вінницькій області. Родина ще не бачила свого захисника, але збирається поїхати найближчим часом до нього у лікарню.

Найголовніше, зізнається Софія, вона виконала настанову чоловіка, яку він їй сказав напередодні полону: «Ти у мене мужня, все у тебе вийде». Саме ці слова надали сили жінці, щоб витримати всі негаразди та дочекатися повернення чоловіка з полону.