Врятував понад 50 людей, але, на жаль, загинув: історія військовослужбовця з Бессарабії Віталія Терзі

У серпні 2025 року, під час виконання бойового завдання загинув військовослужбовець Віталій Терзі, який народився та довгий час проживав у Болграді. Штаб-сержант 122-ї окремої бригади територіальної оборони воював на найпекельніших напрямках фронту і врятував понад 50 людських життів. Історію мужності, братерства та безмежної любові до людей і своєї країни розповів його син Євгеній. Про це повідомляє регіональне управління Сил територіальної оборони “Південь”, передає “Бессарабія INFORM”.

“Мій батько не міг не рятувати побратимів — це був його вибір і справа всього життя”, – зазначає Євгеній Терзі також військовослужбовець.

До війни Віталій Терзі був майстром на всі руки.

“Він умів працювати і з деревом, і з металом, будувати й ремонтувати. У його руках оживала будь-яка техніка — все починало працювати знову. Він дуже мене любив та постійно дарував подарунки. Коли я підріс — привіз у ящиках кросовий мотоцикл на 250 кубиків і квадроцикл на 150. Ми разом їх збирали — це були наші справжні чоловічі уроки. Також тато обожнював риболовлю. На останній день народження я подарував йому сигналізатори клювання. На жаль, скористатися ними батько вже не встиг”, – згадує батька син.

Окрім того, Віталій вчив сина бути справжнім чоловіком — відповідальним, сильним, здатним покладатися на себе й берегти свою родину, тому одразу коли почалося повномасштабне вторгнення, Євгеній евакуював родину й уже 5 березня вступив до лав Збройних Сил України.

“Повістка батькові прийшла через рік — у лютому 2023-го. Його батальйон 122-ї окремої бригади територіальної оборони сформували в Болграді — місті, де він жив. Воював на Донбасі, у зруйнованих містах, зокрема в Бахмуті, він знаходив виснажених тварин і забирав із собою. Коли Бахмут уже майже опинився в оточенні, він продовжував їздити «дорогою смерті» — Часів Яр — Хромове — Бахмут, доставляючи боєприпаси й людей. Якось, виїжджаючи звідти, він зустрів бійців із розірваним міною «пелюсткою» колесом. Над дорогою вже кружляли ворожі дрони, але він зупинився й допоміг їм — і, найімовірніше, врятував життя трьом незнайомим солдатам”, – згадує Євген.

Останній раз син із батьком спілкувалися 5 серпня 2025 року. Віталій говорив, що ситуація дуже важка, але він усе одно вирушив — були вкрай потрібні помпові рушниці й звичайна провізія.

8 серпня 2025 року, після проведення чергової ротації особового складу в населеному пункті Новоданилівка Запорізької області, автомобіль штаб-сержанта зазнав атаки ворожих FPV-дронів. Внаслідок влучання Віталій Терзі загинув.

“Тато вважав, що війна — це його обов’язок. Він був на своєму місці. Горів своєю справою й завжди вірив у перемогу. Я пишаюся ним. Він зробив усе, щоб зберегти свободу нашої рідної України. Його життя — це історія мужності, братерства й безмежної любові до людей і своєї держави”, – резюмує син полеглого Героя.

Поховали військовослужбовця 16 серпня у селищі Катлабуг Ізмаїльського району.

Вічна пам’ять оборонцю України.