“Не можу дочекатися, аби обійняти сина”: мама звільненого воїна з Сарати Дмитра Шалара, який мав відбувати довічне у росії

П’ятого лютого понад 150 українських сімей почули у телефонній слухавці довгоочікуване: “Вітаємо, ваша рідна людина нарешті вдома”. Одними з тих, для кого ці слова були найбільш омріяними та бажаними, стала сім’я Валерія та Марії Шалар з Сарати, які чекали на повернення з полону свого сина Дмитра. Морпіх 36-ї ОбрМп потрапив до рук ворога у квітні 2022-го і був “засуджений” до довічного. Про пережите за цей час кореспондентці “Бессарабії INFORM” розповіла мама захисника Марія Федорівна.

За словами пані Марії, Дмитро Шалар підписав контракт з 36-ю окремою бригадою морської піхоти імені Михайла Білинського. Повномасштабне вторгнення разом з побратимами молодий воїн зустрів у Маріуполі, який згодом окупували росіяни, поступово захоплюючи українських військових у полон.

Дмитро Шалар став бранцем ворога 12 квітня. Рідні захисника дізналися про це у травні, коли побачили його у списках полонених на російському сайті. Відтоді батьки воїна почали писати до усіх можливих організацій та просити про допомогу.

Однак головне випробовування було попереду – окупаційна влада так званої ДНР звинуватила Дмитра у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вбивстві двох осіб, вчиненому організованою групою, за мотивами політичної та ідеологічної ненависті.

Вперше Дмитро вийшов на зв’язок з родиною наприкінці літа, коли перебував під слідством на Донеччині, – розказала нам Марія Федорівна.

“У серпні 2022 року я отримала перший лист від нього, він написав пару рядків. Він написав, що живий-здоровий, що не був поранений. «Мамо, я живий». Я передавала листи через адвоката, якого нам надали у Координаційному штабі. Від сина я отримувала листи, поки він був у Донецьку, де чекав на вирок у СІЗО. Я могла навіть йому туди передати посилочку. Тоді ще ми листувалися. А коли його перевели до тюрми у росії, то тоді тільки через адвоката я могла передати листи”, – поділилася з нами пані Марія.

У повідомленні слідчого комітету рф, який системно вигадує кримінальні справи проти українських військових, було оприлюднено версію подій, що лягла в основу звинувачень проти Дмитра Шалара. Зокрема, російські слідчі заявили:

“Слідством і судом встановлено, що в березні 2022 року Шалар спільно з товаришами по службі за наказом вищого керівництва перебували на бойовій позиції, обладнаній на вулиці Карпінського в місті Маріуполі. Там вони виявили мікроавтобус і легковий автомобіль з білими стрічками на дзеркалах, що рухалися. Шалар, вважаючи, що особи, які перебували в транспортних засобах, можуть займати проросійську позицію, а також діючи згідно зі злочинним планом щодо насильницького утримання влади на підконтрольній київському режиму території ДНР, виконуючи наказ, відкрив разом із товаришами по службі по них вогонь з автоматів. В результаті отриманих поранень 4 людини, які перебували в автомобілях, померли на місці”, – йдеться у повідомленні слідчого комітету рф.

Дмитра засудили до довічного ув’язнення з відбуванням терміну у колонії суворого режиму. Воїн встиг попередити рідних про переведення до російської в’язниці.

“Коли його переводили з Донецька, то Дмитро передав через дружину одного хлопця, що він звідти їде. Він поїхав звідти, і знову зв’язок перервався. Ми знову стали його шукати: по групах, де тільки можна було. Дякую нашому адвокатові, вона дізналася, де він. Виявилося, що його перевезли до Мордовії”, – розказала мати захисника. 

Весь час родина жила від вісточки до вісточки. Хлопці, які поверталися з полону, говорили, що бачили Дмитра, і давали рідним надію.

“Ці чотири роки було дуже тяжко. Я дякую всім, хто нам допомагав. Дякую всім, хто підтримував нас, ми зверталися, і нам допомагали і з Координаційного штабу, і з Червоного Хреста. Дай Боже, щоб всі повернулися хлопці, щоб кожна мама, кожна дружина відчула цю радість, яку відчула я. Наша сім’я вся чекала на нього, і ми дочекалися нарешті. Я дуже дякую всім, хто нас підтримував, дзвонив, переживав”, – розказала Марія Федорівна.

За словами матері Дмитра, сім’я Шалар підтримувала зв’язок з рідними тих військовослужбовців з 36-ї бригади, які потрапили у полон.

“Це була сім’я, і ми нею і залишимося, і будемо чекати інших. Будемо молитися за них, щоб все у них було добре, щоб всі повернулися додому”, – говорить жінка.

День, на який родина чекала майже чотири роки, настав раптово. Незнайомий голос з невідомого номера повідомив Марії Федорівні найголовнішу новину. Емоції матері, яка майже чотири роки не бачила сина, годі й уявити.

“Нам подзвонили з невідомого номера та повідомили: «Маріє Федорівно, вітаємо, ваш син уже вдома». А я кажу: «Як, коли?!», знаєте, почути таке… Потім вже ввечері син сам мені подзвонив. Він сказав: «Мамо, не переживай, я вже вдома»… Коли майже 4 роки не знаєш, що з твоїм сином, де він і як, це дуже тяжко… Я розумію цих батьків. Дай Боже, щоб всі мами отримали таку звістку, як я”.

Як розповіла пані Марія, зараз Дмитро знаходиться на реабілітації на Вінниччині. Мама з татом, напевне, вже б давно були поряд з сином, але наразі є певні обмеження.

“У телефонній розмові Дмитро сказав: «Мамочка, ще не варто, ще трохи потерпи. Я скажу, коли можна буде приїхати». Я вже не можу дочекатися тих моментів, щоб якнайскоріше його обійняти”.

“Бессарабія INFORM” вітає сім’ю Шалар з поверненням Дмитра на рідну землю та зичить Захиснику якомога швидшого відновлення. Нехай всі українські родини, які живуть надією обійняти своїх близьких, якнайскоріше дочекаються цієї миті й слів “Я вдома”.