Хвиля жорстокості до тварин у Бессарабії: за що діти мстять слабшим — від ігор «у владу» до вивороту глибоких психологічних проблем

За останні пів року в Бессарабії зафіксовано майже сотню випадків жорстокого поводження з тваринами — такі офіційні дані надає поліція. Водночас стрічки соцмереж лише останніми місяцями свідчать мало не про епідемію насильства — від масових отруєнь і пострілів із пневматичної зброї до імітації молодиком статевого акту із цуценям. Найрезонансніші з інцидентів — за участі неповнолітніх: спалення живцем півня, катування собаки колючим дротом, скидання чотирилапого зі схилу «заради гри». Усе це — не кадри з фільмів жахів чи міські легенди, а реальні події, за якими стоять конкретні страждання та правові наслідки. Особливе занепокоєння викликає фігурування у таких справах дітей. Адже йдеться не просто про поодинокі епізоди, а про серйозний сигнал для суспільства, який потребує уваги не лише зоозахисників та поліції, а й батьків і фахівців. У матеріалі «Бессарабії INFORM» — статистика від правоохоронців, окремі випадки, зафіксовані очевидцями, а також експертна думка дитячого психолога про можливі причини такої поведінки, як розпізнати тривожні маркери, та поради батькам, як убезпечити дітей і виховати в них емпатію.

Епіцентр звірств. Тривожні сигнали на Ізмаїльщині

На початку цього року регіон сколихнула шокуюча історія з Ізмаїльського району, що стала предметом жвавого обговорення у громаді: в селі Озерне 11-річний підліток жорстоко знущався з домашнього собаки. Спочатку він розкручував тварину по колу на повідку, а потім скинув зі схилу. Поруч із ним стояли його друзі: один фільмував страждання пса, інший — просто спостерігав за цим дійством. Згодом відео з місця події розійшлося мережею, про інцидент дізналися і правоохоронці. На щастя, тварина дивом вижила — на схилі були не круті місця, які пом’якшили падіння. За словами юнака, який катував чотирилапого, він сприймав свої дії, як гру.

Оскільки хлопець не досяг віку, з якого настає відповідальність за скоєне ним правопорушення, поліція склала протокол щодо його матері за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання батьківських обов’язків, що карається штрафом до 1700 гривень. Однак згодом правоохоронці повідомили, що за фактом жорстокого поводження з твариною слідчі розпочали кримінальне провадження за частиною 1 статті 299 Кримінального кодексу України, у межах якого собаку було вилучено з родини та відвезено до ветеринарної клініки, після чого його під свою опіку забрали волонтери.

Наступного дня після розголосу родину цього підлітка відвідали зоозахисники: до них на розмову вийшли його брати, які, за словами ізмаїльського волонтера Романа Таранухіна, відверто сміялися під час спілкування. Хлопці наголосили, що в селі подібні звірства відбуваються постійно.

І, як з’ясувалося згодом, вони не збрехали. Адже невдовзі ці слова знайшли своє підтвердження у черговому ролику, що з’явився в мережі вже через день: на ньому той самий підліток із Саф’янівської громади спалив півня. Оприлюднені кадри (обережно, вони містять насилля!) викликали не менш широкий резонанс серед користувачів. На них видно прив’язаного птаха, який, будучи вже знесиленим від катувань, гине у полум’ї.

Але й на цьому звірства, на жаль, не зупинилися. Невдовзі громаду шокувало ще одне відео, зняте неподалік від будинку фігуранта попередніх інцидентів. На ньому зафіксовано, як діти граються з великими собаками без повідців та намордників, які просто на їхніх очах розривають маленьке кошеня. Після нападу один із підлітків спокійно перевіряв, чи жива ще тварина. За словами волонтера Романа Таранухіна, який оприлюднив кадри, він сумнівається в тому, що це ті ж самі катівники, відповідальні за минулі знущання, проте анонімні джерела запевнили зоозахисника, що до цих «кривавих» розваг причетна саме та, вже багатьом відома, компанія.

Ще один інцидент стався у тому ж районі, в селі Броска Саф’янівської громади, за участю 14-річного хлопця — він катував собаку колючим дротом та палицею. Свої діяння юнак зафільмував у Телеграмі. Зі слів самого підлітка, удома на подвір’ї він застав безпритульного собаку, який гриз домашніх курей. Через це неповнолітній і «покарав» пса, після чого відпустив його.

Виявилося, що хлопцем опікується бабуся. Раніше у поле зору правоохоронців родина не потрапляла. За цим фактом, як повідомили тоді в поліції, слідчі також внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за частиною 1 статті 299 Кримінального кодексу України.

Статистика жорстокості та як за неї карають неповнолітніх

За останні шість місяців на території Болградського, Ізмаїльського та Білгород-Дністровського районів зафіксовано 98 випадків жорстокого поводження з тваринами. При цьому, як повідомили «БІ» в обласному управлінні поліції у відповідь на інформаційний запит, з них лише один випадок пов’язаний з неповнолітнім. Варто зазначити, що лише у вищезгаданих нами випадках на Ізмаїльщині поліцейські звітували щонайменше про два відкритих провадження за участі дітей.

За інформацією правоохоронців, з початку поточного року слідчі підрозділи районних відділів поліції зареєстрували 11 справ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 299 Кримінального кодексу України. Наразі один обвинувальний акт вже направлено до суду. Крім того, правоохоронці трьох вищезазначених районів склали 3 адміністративні протоколи за статтею 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Варто зазначити, що мова йде лише про офіційно зафіксовані поліцією випадки. На жаль, далеко не всі інциденти потрапляють у поле зору правоохоронців. Часто через відсутність доказів чи встановлення конкретних осіб, причетних до знущань, очевидці просто не повідомляють про них представникам закону. Та й вже відкриті провадження нерідко закривають через брак доказової бази. І, зрештою, винні залишаються безкарними.

Додамо, що в поліції також нагадали, що випадки жорстокого поводження з тваринами неповнолітніми регулюються законодавством із врахуванням віку та тяжкості вчиненого діяння. Так, якщо дитина не досягла 16-річного віку, адміністративна або кримінальна відповідальність не настає. Натомість застосовуються заходи виховного та профілактичного характеру: постановка на облік, індивідуальні бесіди, психологічна робота, контроль з боку батьків. Останніх можуть притягнути до відповідальності за неналежне виховання дітей (стаття 184 КУпАП).

Підлітки від 16 до 18 років вже можуть нести кримінальну відповідальність: окрім покарання, суд може застосувати й заходи виховного характеру — обмеження дозвілля, застереження, направлення до спеціальних навчально-виховних установ або ж участь у корекційних програмах. Їхньою головною метою є попередження повторних правопорушень та формування
гуманного ставлення до тварин.

Окрім бесід із батьками, правоохоронці також проводять превентивну роботу й у закладах освіти:

«На постійній основі в закладах загальної середньої освіти проводяться заходи щодо протидії жорстокому поводженню з тваринами, під час яких роз’яснюється настання адміністративної та кримінальної відповідальності, здійснюється навчання дітей дбайливому ставленню до тварин», — прокоментували в поліції.

Старше покоління катів тварин

За останні пів року в Бессарабії зафіксовано низку тривожних випадків знущань над тваринами й з боку старшого покоління. Так, цього місяця хвилю катувань підхопили в місті Рені, що на Ізмаїльщині: невідомий покалічив безпритульну собаку, здійснивши постріл із пневматичної зброї у її хребет — після цього тварина вже не змогла встати на задні лапи. Зооволонтери підозрюють у жорстокому поводженні військовослужбовця-кінолога, який раніше погрожував «перестріляти всіх безпритульних тварин». Спочатку поліція відмовила їм у відкритті кримінального провадження —правоохоронці не побачили на рентгенівських знімках підтверджену ветеринаром кулю, проте вже сьогодні стало відомо, що розголос все ж зрушив ситуацію з місця.

Тривожний випадок зафіксували й у Білгород-Дністровському районі: у центрі села Шабо, просто біля школи, молодик бив цуценя об дорогу та імітував із твариною статевий акт. Свої дії він супроводжував історіями про те, що його батько чинить так само. Про цинічну поведінку хлопця на своїй Facebook-сторінці повідомила місцева зооволонтерка Лора Нафігова:

«Була викликана поліція. Ну і як це водиться — побалакали (сіли та заплакали), та й відпустили. Через кілька годин його знову помітили в центрі, у стані, що мав ознаки можливого наркотичного сп’яніння, і знову з нав’язливою поведінкою щодо тварин, які були на вулиці. Питання вже не лише в собаках. Людина, яка демонструє неконтрольовану й тривожну поведінку біля школи — це потенційна небезпека для дітей. Ми ж не маємо чекати, поки станеться щось гірше???», — написала зоозахисниця.

Також у лютому в Аккермані діти знайшли чотирилапу з ознаками отруєння, проте рентген показав більш страшну картину — у тілі тварини знайшли кулю від пневматичної зброї. Паралельно в районі повідомляли про прицільну стрілянину по безпритульним собакам, яку відкрили невідомі на велосипедах. Варто додати, що у коментарях до цих новин користувачі в мережі повідомляли про схожі інциденти і з домашніми тваринами.

Січень також позначився спалахом жорстокості одразу в кількох містах Бессарабії. Так, у Болграді господар навмисно нацькував своїх собак на тримісячне цуценя — у маленької Лейли ветлікарі діагностували велику рвану рану й важкий перелом. На жаль, через значний некроз врятувати лапку не вдалося — її довелося ампутувати, — повідомив зооволонтер Роман Таранухін.

У тому ж місті були зафільмовані численні факти побиття чоловіком безпритульної чотирилапої Хайки, а в Ізмаїлі місцеві волонтери повідомляли про масові отруєння тварин. І йдеться не про поодинокі випадки, а про десятки вбитих догхантерами вуличних собак.

У листопаді минулого року в Татарбунарах чоловік викинув із багажника свого автомобіля цуценят, після чого поїхав геть, за що згодом відбувся штрафом у розмірі 5100 гривень. Свої дії житель громади пояснив тим, що не спроможний годувати собак.

У вересні ж того року «БІ» окремо висвітлювала історію, що сталася в Шабо Білгород-Дністровського району, де власниця кота знайшла улюбленця родини повішеним на паркані: у катуванні чотирилапого Лева жінка підозрює свого сусіда, який неодноразово демонстрував до неї свою ворожість.

І хоча ці історії різні за часом, місцем, учасниками і обставинами, але всі вони відбуваються в одному соціальному просторі. І це далеко не поодинокі інциденти, а важливий сигнал для кожного з нас: слід звернути увагу на дітей, їхнє виховання, середовище, у якому вони ростуть, та водночас на тих, хто не може постояти за себе. Захист слабших — не лише про тварин. Це про формування гуманності, емпатії та здатності протистояти насильству у будь-яких його проявах. Яким буде суспільство завтра — залежить від того, чому ми вчимо наступне покоління вже сьогодні.

Що може стояти за жорстокістю дітей до тварин?

Дитячий психолог Сергій Чуднявцев на прохання кореспондентки “БІ” пояснює: не кожен прояв грубості щодо тварини автоматично є усвідомленою жорстокістю. У різному віці мотиви можуть суттєво відрізнятися. Так, коли діти тільки починають взаємодіяти з навколишнім середовищем, вони ще не мислять категоріями добра, зла чи милосердя — вони досліджують оточення і експериментують як з живими істотами, так і з різними предметами. Тож якщо дворічне маля штовхає собаку або тягне котика за хвіст, таку поведінку не можна назвати справжньою жорстокістю — це радже прояв цікавості та спосіб взаємодії та пізнавання світу:

«Це доволі природно, тому що в дитини, як просто в живому людському організмі, закладено весь спектр емоцій, бажань, намірів. Вона має все і поки що не відрізняє, що таке жорстокість і що таке доброта. І тому ми можемо бачити, як маленька дитинка, один-два рочки, може штовхнути, чимось кинути у тваринку, якось потягнути невдало і навіть сміятися при цьому. Але більшості людей зрозуміло, що це не прояв жорстокості, що це ще дитина не розуміє — не розуміє того, що можна, що не можна робити з точки зору людяності», — прокоментував «БІ» фахівець.

І навіть якщо дитина у цьому віці вже чула від дорослих, що шкодити тваринам неприпустимо, але все одно продовжує такі дії, то це також ще не свідчить про жорстокість й навмисне завдання страждань, — додає психолог. Таку поведінку варто трактувати як намагання проявити свою силу та наполегливість, відстояти власні бажання і не підкорюватися вказівкам дорослих, — пояснює Сергій Чуднявцев. За його словами, у такому ранньому віці маля не відчуває задоволення від заподіяння комусь болю:

«Це просто поки що бажання зробити так, як я хочу, а не так, як мені кажуть», — пояснює Сергій Чуднявцев.

Однак з часом, приблизно з трьох-чотирьох років, ситуація змінюється: за словами психолога, у цьому віці дитина вже досягає того рівня свідомості, коли здатна розпізнавати страждання інших — для неї це стає нормальним і зрозумілим: вона усвідомлює, що тварині боляче чи неприємно. Якщо ж попри це малюк продовжує знущатися над живою істотою, тут ми вже говоримо про справжню жорстокість. І тоді постає головне питання — навіщо?

«Взагалі це завжди чи в більшості випадків — намагання помститися. Часто це підсвідомо, таке бажання помститися за якусь несправедливість, якусь байдужість до цієї дитини, страждань з боку інших людей. І насамперед йдеться про батьків, але це можуть бути і вихователі у дитячому садку, бабусі, дяді, тьоті. Може, коли вони її примушують щось робити неприємне: їсти те, що вона не хоче їсти, одягати те, що вона не хоче одягати. Може, і більш жорстокі речі, як, наприклад, коли дитину шльопають — це, по суті, коли її б’ють, але ми можемо не сприймати це як побиття. Але те, що ми можемо називати “шльопками”, — це насильство. Тобто ми говоримо про фізичне чи психологічне насильство в бік дитини. І дитина засвоює такий урок: той, хто більш сильний, хто більш наполегливий, такий нахабний, — той може і завдавати шкоди тому, хто слабше. Тобто дитина може пройти шлях від цікавості і прояву агресії як нормального стану до вже навмисного прояву своєї влади», — пояснює спеціаліст.

Тож, за словами психолога, жорстокість до тварин — це часто своєрідна компенсація внутрішніх проблем. Викликане почуття образи, принижування, пригнічена злість чи гнів, які дитині забороняють виявляти вдома, — усі ці емоції та відчуття шукають вихід та можуть призводити до агресії в бік тих, хто не може дати відсіч. За словами Сергія Чуднявцева, за такою поведінкою майже завжди стоїть жорстокий прояв влади над кимось слабшим — як «відплата» за ту шкоду, яку дитині заподіяло домінування над нею самою:

«Можна це припустити, що просто якісь є проблеми з якимись пригніченими емоціями, тобто заборона на ту ж злість, на гнів. Дитина чує від батьків, що злитися не можна, особливо на батьків: “Як ти гнівишся на маму? Це неправильно, не можна на маму гнівитись!”. Чи на батька. Тоді це може перейти на агресію до тварин. Чи там соціальна адаптація? Так, якщо тебе ображають у школі чи у дитячому садочку, ти об’єкт булінгу — на тебе нападають, тебе ображають, тебе принижують, цькують. Тоді так, напевно, це може бути таким проявом, як агресія до тварин. Тому що вони трохи нижче за тебе стоять на цих ієрархічних сходах», — припускає фахівець. 

Як реагувати батькам і коли потрібно звертатися до фахівця?

Як зазначає психолог, у ситуаціях, коли дитина стала свідком жорстокого поводження з твариною чи навіть учасником такого інциденту, батьки повинні передусім упевнитися в тому, що вона точно чула від них про те, що такі речі робити не можна, і кожне таке діяння має свої наслідки:

«Чому не можна? Тому що люди колись вирішили разом, між собою, що вони будуть захищати тварин. І не тільки тварин, а тих, хто слабший, тих, хто не може себе захистити самотужки. Ми говоримо про те, що люди так домовились — це ми так транслюємо загальну людську цінність захисту слабкого, захисту тварин. Вони слабші не стільки фізично — бо це може бути дуже великий пес, який дуже класно може за себе постояти, — але все ж таки він слабший в плані розуміння, психології і розвитку. Тому ми й кажемо, що це “брати наші менші”, що ми так домовились: люди так вирішили, що всі будуть поважати тварин і не завдаватимуть їм шкоди, не робитимуть їм боляче. Тому що тварини не можуть поговорити, тварини не можуть нам розповісти про те, що їм подобається, а що не подобається, вони не можуть поскаржитись комусь. А люди все це можуть розуміти, і ми бережемо їхні відчуття, їхнє життя, їхнє здоров’я. Тому це вкрай важливо — виконувати таке правило, яке є у всього людства. І ми кажемо про те, що є покарання за те, що людина знає, що це не можна робити, але робить», — пояснює Сергій Чуднявцев.

При цьому, якщо дитина ніколи не знущалася з тварин, то розмова має бути спокійною, але твердою, — додає фахівець. Однак якщо ж такі дії все ж повторюються, то вона має понести озвучене їй покарання як міру відповідальності за свій вчинок — це може бути певний особистий штраф та нагадування про важливість дотримування правила. Втім, у випадку, якщо проблема дійсно набуває системного характеру, варто вже звертатися до фахівця:

«Але якщо це вже починає набувати системного такого стану, тоді треба звертатися до дитячого психолога — обов’язково. Тому що це не просто якісь такі ігри у владу, в те, що “я вас не слухаю”. Це дійсно якісь такі дуже сховані мотиви, проблеми психологічні, які треба вирішувати у фахівця», — коментує психолог. 

Як виховати в своєї дитини емпатію

Психолог впевнений: емпатію варто обов’язково виховувати в дитини, і починається це з самих батьків. Адже часто дорослі самі несвідомо закладають фундамент майбутньої агресії через власний страх та тривожність:

«Коли, наприклад, якась мама починає лякати дитину твариною, собакою: і нормальний собака, який на повідцю, намагається понюхати і познайомитись з дитиною на вулиці, під наглядом господаря. А мама налякана каже: «Не чіпай! Не підходь до собаки!”. Це вже те, що точно не буде виховувати емпатію до тварин, тому що тварина тут виступає як ворожа істота. І тут вже яка може бути емпатія? Тут буде тільки намір захищатися, боятися, а може і помститися за цей страх — коли зможе щось кинути, якийсь там камінь в собаку, — “тому що я її боюся, я хочу з нею так от позмагатися, повоювати, що я тебе зможу перемогти”, — пояснює психолог.

Тож у таких випадках фахівець передусім радить самим батькам прибрати в собі цей страх або хоча б не переводити його в якісь заборони щодо контактів з тваринами:

«Найкраще — це взагалі мати якусь тварину вдома: хоча б кішку, собаку, хом’ячка — когось, до кого ми можемо отак от наочно проявляти повагу, увагу, якось піклуватися про цю тварину. Це завжди тільки через власний приклад: “Я отак роблю, я отак ставлюсь, я так бережу і здоров’я, і почуття, і емоції тваринки” — і тоді дитина нас копіює», — додає спеціаліст. 

Як уже зазначав психолог, діти часто наслідують поведінку дорослих, зокрема й спостерігаючи за тим, як ті ставляться до тварин. Тож середовище, у якому росте малеча, безпосередньо впливає на те, що вона вважає для себе нормою.