Де на Одещині найбільше поховання жертв комуністичного терору минулого століття

Одеські історики та археологи закликають провести подальші дослідження та встановити меморіали на місці однієї з найбільш трагічних локацій радянського терору на півдні України — спецоб’єкті НКВС «Татарка», розташованого в Одеській області, де поховано кілька тисяч жертв комуністичного режиму. Про це із посиланням на Український інститут національної пам’яті повідомляє “Бессарабія INFORM”.

Місце масових поховань жертв комуністичного терору розташоване на південній околиці Одеси – поблизу шостого кілометра Овідіопольської дороги.

У 1930–1940-х роках тут працювали каральні підрозділи НКВС. Людей звозили сюди після нічних «троєк», розстрілювали й закопували без хреста, без імені, без права на пам’ять.

“Це українська Биківня Одеси — полігон смерті, який москва намагалася стерти з карти пам’яті”, – наголошують історики.

Уперше залишки жертв масових розстрілів 1937–1938 років, а це понад тисяча тіл були знайдені у 2007 році. Вже у 2021, під час досліджень Українського інституту національної пам’яті та волонтерів-істориків, було знайдено 29 могильників із людськими рештками.

За оцінками УІНП та архівних досліджень, загальна кількість похованих — від кількох до восьми тисяч осіб. Серед убитих — селяни, вчителі, військові, священники – поляки, болгари, євреї, українці, всі ті, хто заважав радянській владі розумом, вірою чи просто свободою думки.

«Татарка» — не поодинокий випадок. Така ж трагедія — у Биківні під Києвом, у Вінниці, у Харкові. Але одеське поховання є одним із найбільших на півдні України”, – зазначають науковці.

Щоб повернути імена полеглим свідкам злочину радянської влади, який москва десятиліттями приховувала під грифом “цілком таємно”, археологи, історики та судові експерти закликають провести масштабні ДНК-ідентифікації та створити меморіал.

“Одеса — це місто, що стало свідком найтемніших сторінок тоталітаризму. Тут убивали українців за мову, віру, за те, що не хотіли бути рабами імперії. І сьогодні, коли росія знову несе в Україну терор, ми маємо голосно сказати – ми знаємо своїх катів. І ми знаємо своїх мучеників. Ці місця мусять стати національними меморіалами, місцями історичної освіти та вшанування — не лише для України, а й для світу”, – зазначають на сторінці УІНП.