На вулиці Веселій було не до сміху: будинок родини військового з Рені постраждав під час нічної атаки

Цієї ночі багатодітній родині Бутузових з міста Рені, котра мешкає в приватному будинку по вулиці Веселій, було не до сміху. Впритул до їхньої оселі двічі влучили російські дрони в енергетичний об’єкт. Ударною хвилею в будинку пошкодило велике металопластикове вікно, вхідні двері, посипалася штукатурка зі стін та обвалився чималий шматок стелі. Добре, що сім’я з трьома дітьми під час звуку першого безпілотника, який низько пролетів над їхньою домівкою, встигла вчасно поїхати до бабусі в більш безпечне місце. Про те, що родина пережила цієї ночі, коли російські «шахеди» вперше так близько вдарили біля їхнього будинку, кореспондентці «Бессарабії INFORM» розповіла багатодітна мама Марина.

Як зізнається жінка, ця ніч для неї і її дітей морально була чи не найскладнішою з початку війни, хоча місто Рені вже пережило багато атак. Коли родина вдома одна без чоловіка Олександра, бо він військовий, для Марини приходить розуміння того, що вона повністю відповідальна за життя своїх дітей, бо поруч енергетичний об’єкт, а ворог останнім часом прицільно б’є саме по енергетиці.

«Близько 23.30 я почула перший «шахед», який пролетів низько над нашим будинком. Старша донька Катерина, яка моніторила соціальні мережі, попросила мене терміново викликати таксі та їхати до бабусі в центр міста, де більш безпечно. Зазвичай останнім часом ми так і рятуємося від атак», – каже Марина.

Але під час перших прольотів безпілотників у Рені вже була комендантська година, тому за таксі було думати вже пізно. Добре, що голова родини Олександр, який служить прикордонником, тільки змінився після наряду та зміг забрати Марину з дітьми.

«Під час гучного звуку першого «шахеду» мій маленький син Олександр міцно спав. Я була у розпачі, тому накрила його своїм тілом, аби вберегти від можливих наслідків атаки», – згадує жінка.

Вже у бабусі знервовані діти трохи заспокоїлися та лягли спати. Але Марині не спалося. І вже через вікно вона побачила червону заграву в районі, де розташований її будинок, та почула чималий вибух. Одразу ж старшій дочці та Марині почали дзвонити друзі, знайомі та сусіди, аби дізнатися про стан родини.

«П’ять хвилин буквально нас вберегли від катастрофи, бо в мене немає надійного місця в будинку, де сховатися. Є невеличке приміщення, де є дві стіни, але після сьогоднішньої атаки я знайшла там розбите скло», – констатує багатодітна мати.

Вже на ранок Марину приголомшила картина побаченого в будинку – купа битого скла, пошкоджені вхідні двері, стіни, з яких сиплеться штукатурка, шматок стелі, шо впав на нові меблі.

Взагалі атаки на Рені діти та Марина переживають важко. Чотирнадцятирічна Катерина та одинадцятирічна Тетяна дуже лякаються та нервують. З оптимізмом на це дивиться лише шестирічний Сашко.

«Син дуже цікаво мені якось сказав: «Мамо, я знаю, що тато сьогодні на службі. Він всі бляшанки зіб’є. Так що я не боюсь». Це Сашко вчергове пишається тим, що тато в нього військовий», – розповідає Марина.

Жінка зазначає, що навіть попри те, що її чоловік з початком війни добровольцем став до лав ЗСУ та побачив всі жахи війни, його родина в далекому тилу теж змушена бачити наслідки «русского міра».

«Від чого мене росіяни вирішили звільнити – від старенького будинку? Але я ненавиджу окупантів не тільки через це. Ми стільки вже родичів та друзів поховали через цю кляту війну!» – зі сльозами в голосі каже Марина.

Але, незважаючи на пережитий нічний жах, Марина вдячна Богу, що всі члени її родини залишилися неушкодженими. Більш того, попри пекучий біль втрат, вона вірить в перемогу України у війні, бо за останні роки українці довели, що вони – незламні.