Політика без політики, вибори без вибору: як проходить «виборча кампанія» в російському анклаві Молдови – Придністров’ї

Вже цієї неділі, 30 листопада, жителі Придністров’я оберуть «депутатів верховної ради» – точніше, їх обере холдинг «Шериф» разом із росією. Сюрпризів ніхто не чекає. Довга виборча кампанія майже повністю позбавлена ​​подій та інфопідстав, дрібна ротація «шерифівських» функціонерів ніяк не позначиться на кризовому становищі лівобережжя, а єдиного позасистемного кандидата на вибори не пустили. Про тотальну нудьгу придністровських виборів читайте у нашому огляді.

«Хочемо чесних виборів»: електоральна вистава пройде у найважчій для регіону ситуації

26 жовтня на футбольному матчі «Мілсамі» (Оргєєв) — «Шериф» (Тираспіль) група людей вивісила прапор самопроголошеного Придністров’я з підписом «Хочемо чесні вибори у Придністров’ї». Це сталося майже за місяць до того, як у регіоні обиратимуть склад «Верховної ради» та «місцевих рад» — неконституційних органів самопроголошеної влади.

Незначна ротація шерифівських функціонерів, яка відбувається раз на п’ять років, тепер розгорнеться на тлі ситуації, що є складною для регіону. У першій половині жовтня через зміну чергового офшору-посередника в російській схемі постачання газу Придністров’ю доводилося перейти в режим економії газу: заборонити продаж газу на автозаправках, відключити в будинках гарячу воду і почекати зі стартом опалювального сезону.

І хоча зараз ситуація нормалізувалася, стабільним та надійним становище Придністров’я назвати ніяк не можна. Регіон все ще повністю залежить від політичної волі Кремля, який, схоже, більше не стурбований гуманітарними потребами жителів лівобережжя Дністра. Газ, який роками поставлявся майже задарма, тепер зумовлений російським кредитом, деталі якого відомі лише сепаратистській адміністрації.

Більше того, в Придністров’ї розгортається гостра бюджетна криза, пов’язана з тим, що місцева влада більше не може продавати вироблену на Молдавській ДРЕС за рахунок дешевого газу електроенергію на правий берег. Друга причина: великі промислові підприємства – такі, як Рибницький металургійний завод (ММЗ) – весь рік працюють із великими паузами та перебоями. МДРЕС та ММЗ до кризи забезпечували 67% промислового виробництва регіону.

У результаті 2025 року в Придністров’ї виникли труднощі з нарахуванням зарплат бюджетникам. Їх то подрібнюють на кілька платежів, то затримують, то виплачують у нормальному режимі – стабільності немає. При цьому, до 2023 року близько 46-48% працюючого населення Придністров’я були зайняті в держсекторі. Вже тоді кількість таких працівників знижувалась, а приватний сектор не встигав створити достатню альтернативну пропозицію. За даними за 2021 рік, 27,6% населення Придністров’я жили на дохід від соціальних виплат – в основному пенсій.

Напередодні чергової електоральної вистави керівництво Придністров’я перебуває у глибокій управлінській кризі. Ніякі реверанси у бік москви, зважаючи на все, не повернуть колишній стан речей. Хоча ми не маємо соціологічних даних про настрої місцевих жителів, очевидно, що навіть лоялістам все складніше захищати владу «Шерифа». Потрібна найсильніша ментальна гімнастика, щоб виправдати 10 місяців перманентної кризи та втрату тієї самої стабільності комунальних тарифів, якою прості люди виправдовували придністровський проект, поки спостерігали подорожчання платіжок на правому березі.

Чиновникам з Тирасполя більше нема на що спертися, окрім ідеологічних постулатів та специфічної політичної ідентичності, що розвинулася у жителів регіону за 30 років роздільного існування. За досвідом спілкування з придністровцями, який, втім, важко екстраполювати на все населення, багато хто готовий лаяти владу, але хвалити росію, що її підтримує, за формулою «Цар хороший, бояри погані». Якщо цей висновок є вірним, то чим більше москва усувається від проблем тутешніх пенсіонерів та робітників, тим менше може залишитися приводів легітимувати і режим «Шерифа», і його кремлівських кураторів. Розуміння того, що сепаратистська адміністрація не робить рівним рахунком нічого для виведення регіону з кризи, лише поширюватиметься в суспільстві.

Як відбувається виборча кампанія

Інтриги перед виборами немає: VIII скликання знову майже повністю складатиметься з членів контрольованої «Шерифом» партії «Оновлення». Нині вони займають 29 із 33 місць у так званій Верховній раді. З 2016 року, тобто після приходу до влади «Шерифа» та Вадима Красносільського, партію очолює Галина Антюфєєва.

Вибори призначено на 30 листопада. Виборча кампанія розпочалася 3 вересня і майже повністю позбавлена ​​політичних подій. У цих авторитарних умовах, що виключають суспільний дискурс, плюралізм, протести, будь-яку громадянську участь, вся місцева «політика» зводиться до закулісної взаємодії еліт, розклеювання агітаційних плакатів та формальної процедури проставлення галочок у бюлетенях.

Побитому півроку тому позасистемному кандидату знову відмовили і вигадали для цього спеціальний закон

Єдиним критичним ставленням до адміністрації регіону у публічному полі зберігав головним чином 42-річний тираспольський активіст Микола Малишев, який висунув свою кандидатуру на виборах у т.зв. Верховна рада. 3 жовтня він здав підписи, але виборча комісія округу №29 «Одеський» Тирасполя відмовила Малишеву на підставі, що раніше йому вже двічі відмовляли в участі. Політик потонув, що формальна причина – новий закон, який розповсюджується заднім числом на події п’ятирічної давності. Згідно з ним, якщо кандидату раніше двічі відмовляли в участі, то автоматично заборонять балотуватися і втретє.

При всьому цьому виборча рада не мала питань до наданих Малишевих документів, підписів і підписних листів.
«Поправку», фактично розраховану лише на Малишева, внесли у другому читанні без обговорення та публікації попереднього тексту. «Я дивився законопроект – цієї норми у ньому не було. У першому читанні утверджується концепція. Якщо в ній чогось немає, а потім з’являється – порушено порядок ухвалення. Цю норму просто вставили на другому читанні. Ніхто поза Верховною радою її не бачив», – каже Малишев.

Раніше, 26 лютого, Малишева побили скляною пляшкою у під’їзді будинку: розсікли лоба, зламали ніс, завдали множинних гематом і порізів. Він пов’язав напад із критикою влади регіону.

У 2020 році Малишев уже балотувався у т.зв. Верховна рада також отримала відмову. 2021 року йому знову відмовили — цього разу у реєстрації на виборах голови тираспольської адміністрації. При цьому кандидат заявляв, що невідомі люди залякували збирачів підписів.

2024 року суд зняв Малишева з додаткових виборів до місцевих органів влади. Малишев відкрито заявляв про корупцію у розподілі бюджету та критикував силові структури. За словами політика, за критику керівництва Придністров’я йому неодноразово загрожували вбивством та розбивали шибки в машині.

За словами Миколи Малишева, перед новими виборами розпочалася перестановка системних фігур. Відходять старі представники, пов’язані з холдингом «Шериф», їхнє місце займуть нові керовані кадри. За словами політика, мешканцям регіону слід ходити на вибори та голосувати «проти всіх».

Підсумовуючи сказане, хочеться наголосити на тому, що ці вибори, як і попередні, – не більше, ніж «ширма» для чергової «перестановки ліжок у борделі», яку планують здійснити кремлівські куратори, а життя простого населення, на жаль, залишиться без покращень, як і без надії на світле майбутнє.