Одеський перукар отримав 5 років умовно за те, що передав на благодійність кросівки дружини екс-прокурора
Ви можете обрати мову сайту: Українська | Русский (автоперевод)
Історія, яка набула широкого суспільного розголосу і викликала бурхливу реакцію в Одесі, завершилася вироком суду. Волонтер і перукар Ігор Оліферко був засуджений за викрадення вживаного взуття, що належало дружині колишнього прокурора. Про це повідомляє Online Житомир, передає “Бессарабія INFORM”.
Суд визнав Оліферка винним, призначивши покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Однак, згідно з рішенням, його звільнили від відбування покарання з випробувальним терміном на один рік. Це означає, що волонтер не поїде до в’язниці, якщо протягом року дотримуватиметься умов пробації.
Ігор Оліферко, який регулярно збирав речі для дитячих будинків, пояснював свій вчинок бажанням передати знайдене взуття на благодійність. Він стверджував, що побачив кросівки у під’їзді, забрав їх і спокійно пройшов повз охоронця.
Проте суд не погодився з версією про “знахідку”. У вироку зазначено, що в Оліферка виник «злочинний умисел» таємно викрасти чуже майно. Суддя розцінив дії підсудного як крадіжку, оскільки:
- взуття було власністю конкретної особи (дружини експрокурора Євгена Євсюкова);
- воно лежало біля дверей квартири;
- Оліферко взяв його без згоди власниці.
Суд не взяв до уваги докази волонтерської діяльності Оліферка, його спробу повернути взуття власникам до початку обшуку, а також відсутність корисливого мотиву.
Ситуація виглядає дивно: п’ять років умовно за старі кросівки, які хотіли передати на благодійність. Правосуддя в нас інколи працює дуже вибірково.
якщо взуття справді лежало біля дверей і виглядало як непотріб — не дивно, що людина могла подумати, що його залишили для когось. Тут явно не тягне на “злочинний умисел”.
цікаво, чи був би такий самий вирок, якби власницею взуття була не дружина колишнього прокурора. Невже система знову демонструє подвійні стандарти?
добре, що вирок умовний і він не потрапить до в’язниці. Але все одно неприємно, що волонтерська репутація не стала пом’якшувальною обставиною.
якщо людина реально намагалась повернути речі, як зазначає суд — чому це проігнорували? Теж питання до роботи слідства.
дуже показова історія: система покарання швидко знаходить “злочинців”, коли йдеться про дрібниці, але часто мовчить у справжніх корупційних справах.
Не виправдовую крадіжки, але давати такий серйозний вирок за вживані кросівки — це вже крайнощі. Особливо враховуючи контекст.
Оліферко — волонтер, який допомагав дитячим будинкам. А суд так легко відкинув цю інформацію. Сумно, що хороші справи не беруться до уваги.
Мені цікаво, чи не простіше було б мирно владнати ситуацію та розібратися без хайпу і судових тяганин. Розмова між сторонами могла б усе вирішити.
Історія про те, як навіть дрібний вчинок може перетворитися на судову справу з гучним резонансом. Добре, що без реального терміну, але осад лишився.