«Хто він нам?»  – у Болграді зірвали перейменування вулиці на честь загиблого Героя Дениса Проданова

Вчора, 27 листопада, відбулась 105-та сесія Болградської міської ради, на розгляд якої першім було винесено питання про перейменування вулиці Садова у селі Залізничне Болградської громади на честь загиблого військовослужбовця, молодшого сержанта, Почесного громадянина Арцизької громади  та Почесного громадянина села Залізничне Дениса Проданова. Попри результати громадського обговорення, де більшість мешканців підтримала перейменування, рішення не було ухвалене на неприховану радість групи жителів вулиці Садова, які спеціально завітали на пленарне засідання.  Як все відбувалося та які емоційні аргументи свого «проти» наводили представники Залізничного, бачила та чула кореспондентка «Бессарабії INFORM».

Першою перед присутніми по цьому питанню виступила Віра Ніколаєнко, секретар Болградської міської ради, а також голова комісії з питань перейменування (найменування) об’єктів топоніміки, вулиць, провулків, площ, розташованих на території Болградської територіальної громади (далі – комісія).

Вона звернула увагу, що з пропозицією перейменування вулиці Садова в селі Залізничне на вулицю Дениса Проданова до міськради звернулися Спілка ветеранів АТО та побратими полеглого військовослужбовця. Далі все відбувалося за встановленим порядком. Заяву було розглянуто на комісії та визначена дата та терміни проведення громадських обговорень стосовно цього питання серед  мешканців села Залізничне, які мешкають по  вулиці Садова.

«За результатами голосування шляхом листами-опитуваннями та звернень до міської ради, старостату села Залізничне всього надійшло 77  пропозицій. З них за перейменування проголосували – 56, проти – 21. Що стало підставою для рішення виконкому Болградської міської ради «Про формування Подання про перейменування (найменування) об’єкту топоніміки, вулиці Садова в селі Залізничне Болградської територіальної громади Одеської області на ім’я фізичної особи Дениса ПРОДАНОВА» та винесення відповідного проєкту рішення на сьогоднішню сесію», – зазначила Віра Ніколаєнко.

«Ми проти», – тут же донеслося з зали, де сиділа група противників перейменування – мешканців вулиці Садова з Залізничного.

Але спочатку слово було надано ініціаторам перейменування – голові ГО «Болградська районна спілка ветеранів АТО» Івану Бодлєву та побратиму Дениса Проданову, я ким вони боронили Україну у найгарячіших точках в лавах тероборони, Євген Кальчев.

Обидва чоловіки наголошували: Денис був взірцем для інших воїнів — відповідальний, добрий, надійний.

«Денис пішов добровольцем першим днем після вторгнення. Пройшов Бахмут у найважчі місяці. Воював на Сумщині та Запорізькому напрямку. Загинув, виконуючи бойове завдання. Так, він не народився у Залізничному, але жив там з 2011 року, там, по вулиці Садовій, наразі живуть його вдова та діти, які повинні знати – їхній батько був важливий для громади. Тому прошу депутатів підтримати перейменування вулиці на честь Дениса Проданова», – звернувся побратим Героя до обранців.

Однак, ці виступи ніяк вплинули на представників вулиці Садова. Напроти – ще більше підігріли їхню категоричну позицію, коли їм дозволили виразити свою думку. Ось декілька аргументів «проти», що вони озвучили, причому ні разу не назвав полеглого Дениса Проданова на ім’я.

«Хто він нам? Він у нас на вулиці не жив, він жив на іншій вулиці в селі, нехай ту вулицю перейменовують, де він женився та народив дітей»

«Він переночував у нас на вулиці тільки одну добу — у гробу»

«Ніхто його туди не посилав. Він добровольцем пішов. У нього така доля»

«На цій вулиці колись жили ветерани великої вітчизняної війни, і чомусь на їхню честь вулицю не перейменовували»

«Йому і так у нашому селі вже надали почесті – пам’ятник поставили (малась на увазі меморіальна дошка – авт.). Нехай на його честь в Арцизькій громаді вулицю називають»

«Ми будували цю вулицю самі. Нам не треба міняти її назву».

Спроба однієї з депутаток присоромити представників Садової та зупинити потік їхніх аргументів, успіхом не увінчався.

Зате залізничненці гучними оплесками зустріли пропозицію іншого депутата відкласти це питання до наступної сесії:

«Тому, що відчувається, що Герой – це Герой, ми визнаємо, що він Герой, але ми повинні також рахуватися з думкою людей. Пропоную створити комісію, виїхати на місце, вивчати думки та повернутися до цього питання».

І, як показали результати голосування, такої думки був не лише один обранець. Проєкт рішення  підтримали лише 8 депутатів, ще 8 – утрималися та 1 – взагалі не голосував.

Мешканці, що виступали проти, сприйняли це як перемогу. Зала знову вибухнула оплесками.

Замість післямови

Ця історія — не про топоніміку. І навіть не про перейменування.

Це історія про те, як далеко може зайти байдужість, якщо ракети не летять у твоє вікно, якщо війна не стояла у твоєму домі, якщо твою дитину не привезли у закритій труні.

Поки одні хлопці кладуть життя, інші міряють пам’ять «незручностями».

Поки одні сім’ї втрачають назавжди, інші радіють тому, що «вулиця залишиться як була».

Поки одні стоять під кулями, інші вважають, що воїну не достатньо «доби в гробу» у будинку, який він придбав незадовго до своєї загибелі.

Та є речі, які сильніші за чиїсь оплески.

Ім’я молодшого сержанта Дениса Проданова — одне з них.

Бо свобода, яку ми маємо, оплачена не комфортом і не зручністю.

Вона оплачена кров’ю.

І запитання тепер лише одне: чи вистачить нам сміливості бути людьми, а не байдужими статистами чужої жертви?