На Ізмаїльщині блогерка з технічною освітою вирощує справжній Едемський сад

У селі Матроска Саф’янівської громади Ізмаїльського району майже тринадцять років Анжела Скульниченко та її чоловік Юрій активно перетворюють власний город площею пів гектара на декоративний сад, якому могли б, без сумніву, позаздрити багато ботанічних садів України. Тут подружня пара вирощує хвойні, декоративні, плодові, ягідні та водяні рослини, порахувати які вже важко. Родзинкою саду є власноруч викопані чотири ставки з водяними ліліями, всілякими болотними та злаковими рослинами. Окрім того, пані Анжела на початку війни створила власний Ютуб-канал «Декоративний сад півдня України», де з 16 тисячами підписників зі всієї Україна та навіть з-за кордону ділиться секретами вирощування та догляду за рослинами. Як під час війни родині Скульниченко вдається створювати красу власними руками, як виникла ідея виростити в селі на Ізмаїльщині посеред городу справжній Едемський сад, власниця цієї декоративної окраси Матроски детально розповіла кореспондентці «Бессарабії INFORM».

Про цей декоративний сад «БІ» вдалося дізнатися з соціальних мереж. Пані Анжела радо погодилася нам показати справу свого життя, бо насправді журналісти до неї завітали вперше. В селі Матроска нам довелося проїхати десь пів кілометра по бездоріжжю до будинку нашої співрозмовниці. З вулиці – це звичайний сільський будиночок. Але в палісаднику перед будинком зустрів нас гарно підстрижений ялівець, який пані Анжела висадила майже одним з перших у своєму декоративному саду.

А вже за самим будинком на нас чекала справжня несподіванка – більше пів гектара городу, засадженого всілякими квітами, деревами, кущами з розплідників України та деякими екземплярами навіть з Польщі та Голландії.

Ураган в селі став запорукою створення саду

Анжела Петрівна від народження проживає в рідній Матросці. Зі своїм чоловіком Юрієм зустрічалися ще зі школи та вже 35 років перебувають в щасливому шлюбі, маючи двох дорослих синів та маленьку онучку.

Найцікавіше те, що за фахом пані Анжела – програміст-технолог, бо ще за радянських часів закінчила профільний технікум в Харкові. Має навіть невеличкий досвід роботи в бухгалтерії колишнього Ізмаїльського судноремонтно-механічного заводу. Проте, коли у подружньої пари з’явився перший син, молода мама пішла в декретну відпустку та повністю присвятила своє життя городині. Родина вирощувала цибулю, часник, буряк, капусту, помідори, баклажани, солодкий та гіркий перець, зелень, полуницю, малину та багато іншого. Продукцію з городу пані Анжела продавала на ринку «Росинка» в Ізмаїлі. Однак вже сталий родинний побут кардинально змінив 2012 рік, коли селом пронісся потужний ураган.

Саме тоді весь урожай городини, вирощуванням якої, як зізнається пані Анжела, займалися через потребу заробити гроші, вітер знищив. На городі залишилась суцільна чорна земля, а від сусідів занесло зламані дерева. Тоді жінка перенесла нервовий зрив та на тиждень поїхала до чоловіка в Одесу, котрий на той момент там працював на невеличкій АЗС. Після цієї біди вона вирішила на осінь поперед хатою, де колись росли овочі, посадити квіти.

«Потім я зрозуміла з соціальних мереж, що квітів є дуже багато, про які я взагалі нічого не знаю. Одним з перших у мене в дворі з’явився кущ ялівцю, який ще досі є нашою окрасою», – згадує наша співрозмовниця.

За словами жінки, в її односельця був також маленький садочок. Коли вона побачила в нього хвойні рослини, просто “захворіла” ними.

Також на початку зародження саду жінка купувала японські клени. Вони дуже гарні, але люблять вологий клімат. І спеціально для цих дерев пані Анжела власноруч викопала перший невеликий ставочок, забетонувала його. Хоч клени, на жаль, загинули, подарували їй білу німфею (водяну лілію).

Загалом пані Анжела самостійно викопала та оздобила чотири ставки, що стали справжньою родзинкою саду. Вони прикрашені німфеями та деякими водяними квітами. У найбільшому ставочку жінка навіть розводить карпів та червоних карасів, але, увага, не для їжі, а для краси.

Наша співрозмовниця зазначає, що в найбільшому ставку є купальна зона. Раз на рік родина його миє. Тут є  навіть спеціальні сходинки, де рівень води глибший – до двох метрів.

«Найбільший ставок зі сходинками, куди можна залити приблизно сімдесят тонн води, я сама викопала за зиму. Тачкою вивозила глину на вулицю. Мої односельці її потім порозбирали для власних господарських потреб. За два-три роки купа глини зникла повністю», – констатує жінка.

Ще до війни наша співрозмовниця хотіла тут створити фотозону для наречених і дітей, але цей намір так і зник з початком бойових дій в Україні.

“Декоративний сад півдня України” – гордість родини

Саме таку назву пані Анжела дала своєму унікальному садочку. Каже, що рослини з півдня  через клімат та особливості ґрунту дуже відрізняються від рослин півночі своїм видовим складом. Наприклад, дуже багато хвої, яка наразі росте на городі нашої співрозмовниці, завезено з Польщі. На очі «БІ» під час прогулянки садом попалися чудернацька плакуча ялинка та справжня струнка блакитна ялинка.

Також чимало ялинок та ялівців жінка купує з розплідників України.

«Наприклад, в кліматичних умовах Бессарабії через спеку погано ростуть модрини, але добре почувають себе кедри, які добре приживаються на півдні України. Туї теж останні роки стали горіти, а краще пристосовані до нашого клімату ялинки, сосни та ялівці», – розповідає наша співрозмовниця.

Про тонкощі вирощування багатьох рослин пані Анжела спочатку не знала через відсутність фахової освіти. Досвід приходив завдяки інтернету. Багато дерев та кущів вона власноруч охайно підстригає, надаючи рослинам прекрасні форми. Зазвичай жінка, перш за все, сама формує «стрижку» для дерев та кущів, а її чоловік Юрій потім це підтримує. Кинути напризволяще сад не можна, бо він занадто розростеться, – зауважує пані Анжела.

«Коли тільки починала цим займатися, багато рослин просто закопувала в землю», – зізнається жінка.

А зараз по-справжньому Едемський сад в глибині Ізмаїльського району представлений безліччю хвойних, декоративних, плодових, ягідних та водяних рослин, які самі господарі просто не можуть порахувати. Всі види рослин, окрім фруктових дерев, подружжя продає. А от фруктові дерева вирощують для себе. Тут є багато сортів груш, яблук, абрикос. До речі, вразили нас декілька видів декоративних яблук.

Останнім часом пані Анжела все більше шукає екзотичні рослини. Окрім того, що в неї добре прижилися гранат, хурма, інжир, жінка вже експериментує з вирощуванням банану, ананасу, фейхоа, пальми та оливки.

Селекціонує власні сіянці

Пані Анжела вирощує на своєму городі понад сто сортів злакових рослин. Наприклад, в її саду можна зустріти пенісеттум, міскантус, куничнику, молінію, ковилу тощо. До речі, оздоблення територій багаторічними злаками – наразі дуже модний тренд. У пані Анжели злакові рослини замовляють навіть для облаштування алей слави по свій Україні. З Ізмаїльщини, до речі, подібних замовлень ще не було. Тим паче жінка передає саджанці для місць вшанування пам’яті полеглих воїнів безкоштовно.

Варто відзначити, що пані Анжела вже вивела три власні сіянці міскантусу, які ще офіційно не зареєстровані, проте мають дуже оригінальні назви – Рожевий серпанок, Рожевий поні та Кокосик.

«У нас було два кота Кокосика. Одного збила машина, другого – потравили. В пам’ять про цих котів ми назвали сіянець Кокосиком», – коментує останню назву сіянця наша співрозмовниця.

Власний Ютуб-канал

Окрім захоплення садівництвом та селекцією, пані Анжела за роки війни стала активною блогеркою, створивши власний Ютуб-канал «Декоративний сад півдня України», маючи вже більше 16 тисяч підписників зі всієї країни та навіть з-за кордону.

Розвивати свій канал пані Анжела почала з початком війни.

«З перших днів війни, майбуть, у всіх опустилися руки. Ми з чоловіком тиждень не виходили на город, постійно слідкуючи за тривожними новинами.

Але потім ми зрозуміли, що війна швидко не закінчиться, та необхідно працювати.

Я також вирішила, що треба якось підтримувати людей, рухатися далі, працювати, аби допомагати нашим захисникам.

У своєму каналі я демонструю, що можна навіть під час війни створювати красу власними руками. Рослини – це психологічна підтримка, віддушина. Тут я ділюся своїм досвідом їхнього вирощування, який набула самостійно», – зазначає наша співрозмовниця.

Мрія про справжній екзотичний парк в селі

У кінці нашої прогулянки садом пані Анжела додала, що садівництво – це, безсумнівно, сімейний бізнес, але не для збагачення, а для прожиття. У родини дуже лояльні ціни на рослини, бо в людей під час  війни не так багато грошей, але мати вдома красу все ж хочеться.

Для пані Анжела кожна рослина – як маленька дитина, до якої треба особливий підхід. Ось тому, можливо, так добре розростається “Декоративний сад півдня України” на простому сільському городі. Для жінки садівництво – справа її життя, віддушина, неймовірна окраса, яку вона хоче винести за межі свого городу.

«Напроти нашого будинку є пустир площею десь гектар. Цю земельну ділянку орендує фермер, але багато років не засіває її. Земля просто пустує.

Дуже мрію тут створити справжній екзотичний парк, куди б могли приходити відпочивати цілі родини. Рослин в мене вдосталь засадити його. Хочу бачити там фонтан, ставок, але потрібен спонсор, аби туди провести воду зі свердловини», – ділиться своєю мрією наша співрозмовниця.

Пані Анжела хоче створити справжню екзотичну зону відпочинку для своїх односельців, бо ж недарма кажуть, що краса рятує світ.