«Світло, яке залишилося після тебе»: в Ізмаїлі сотні людей простилися з загиблою у ДТП донькою ексмера Кілії Катериною Бойченко

В Ізмаїлі сьогодні попрощалися з 22-річною Катериною Бойченко, яка трагічно загинула 5  вересня у жахливій ДТП на пішохідному переході в центрі Ізмаїла. Її на шаленій швидкості збив 19-річний водій BMW, коли вона вже майже перейшла дорогу. Церемонія відбулася у будівлі церкви “Велика переміна”. Провести дівчину в останню путь прийшла незліченна кількість людей. В останні три дні мережа вибухнула співчуттями родині та спогадами про загиблу, яка, за чисельними твердженнями, була “прекрасною людиною, яких у світі дуже мало”. “Бессарабія INFORM” зібрала найзворушливіші слова про Катерину та торкнулася її життя через творчість та соціальні мережі. 

На “останню зустріч” з Катериною батько Павло Бойченко запросив через її власну пісню “Зустрінемося на небесах”, яку вона кілька місяців назад написала після смерті улюбленого дідуся.

Прощальна зала була заповнена. Біла труна, весільна сукня на загиблій, білі квіти та невтихаючий плач. Життя та загибель Катерини не залишили байдужими ні тих, хто знав її особисто, ні тих, хто почув про трагедію зі сторони.

Біографію дівчини розповіла сестра Кристина.

“Катя народилася 23 квітня 2003 року о 5 ранку у місті Тюмень. Вона була другою дитиною в сім’ї. Спочатку її назвали Євою, але потім батько передумав і назвав її Катею. Напевно, тому особливий зв’язок у неї був саме з батьком. Приблизно в 11 місяців Катерина почала робити свої перші кроки. У 2006 році в віці трьох років Катерина з батьками та старшою сестрою переїхала в Україну. Катя була дуже спокійною дитиною. Вона без проблем засинала сама, закутавшись у своє улюблене покривальце. З дитинства вона полюбляла читати та мала любов до навчання. У вересні 2009 року Катерина пішла у перший клас. Катя вміла дружити та злагоджувала конфлікти, тому однокласники її дуже любили. Каті ніколи не було достатньо тільки вчитися у школі, тому вона дуже багато читала. Особливо вона захоплювалася Клайвом Льюїсом, а також Толкіном. Пізніше її улюбленими книгами стали книги про психологію та богослів’я. Одночасно Катя навчалася у музичній школі та опановувала одразу кілька фахів. Катя була єдиною флейтисткою, тому її дуже цінували. Згодом вона сама опанувала ще й фортепіано. Вокал став її особистим захопленням ще у юності. Вона мріяла співати на сцені і колись стати відомою акторкою. Але все змінилося 5 липня 2017 року, коли Катерина вирішила слідувати за Ісусом та прийняла водне хрещення. З того часу вона вирішила використовувати всі свої таланти для Його слави. З 14 років вона почала співати у групі прославлення Церкви “Великої Переміни” міста Ізмаїл. Катя активно брала участь у заснуванні церкви, не тільки фізично, а й усіляко підтримуючи дух команди. “Велика Переміна” займала в її серці особливе місце. З 15 років вона займалася керуванням групи прославлення, активно брала участь у молодіжному, жіночому медіаслужіннях, організовувала фести, конференції, табори та виїзди для молоді, любила дітей та підлітків. У травні 2018-го Катерина закінчила загальноосвітню стежинку та поступила на онлайн-навчання до 10 класу, щоб звільнити собі більше часу для служіння. У 2020 вона поступила у Міжрегіональну академію управління персоналом на факультет психології. Вона мріяла бути психологом, душеопікуном. Вміти зцілювати серця було її мрією. Вона ніколи не оцінювала людей за зовнішнім виглядом та завжди бачила у кожній особистості більше, ніж просто людину. У 2022 році Катя пройшла тренінг Інституту лідерства, управління та коучингу у Львові та інші. У червні 2024 року вона закінчила МАУП, отримавши бакалавр з психології. Катерина мріяла здобути магістра, для того, щоб стати кваліфікованим психотерапевтом, зцілюючи душі людей після війни. Катерина вивчала психологію не просто як науку, але й поглиблювалась у тонку організацію душі, мріючи створити християнську психологію як окрему галузь. Тому вона одночасно поєднувала навчання у БТС, вивчаючи християнське консультування. Катерина ставилася до кожної людини як до особистості. Вона любила спілкування як і окремо, так і в компанії. Тому залишилося багато особисто підписаних листів від Катерини, які вона адресувала рідним, друзям, знайомим і просто людям. Її доброта, увага та любов до людей ще довго надихатимуть тих, хто її знав. Її улюблений вірш “Знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний за його настановою, все сприяє до добра”. 

Не міг стримати емоцій люблячий батько, з яким в Катерини був особливий духовний звʼязок. Вони багато часу проводили разом, в них були схожі характери, світогляд, думки.

“Ми назвали її Євою. Але через два тижні я поїхав та поміняв документи, бо вона для мене якоюсь особливою була. І в нас був якийсь особливий зв’язок з нею. Вона завжди казала мені: “Тату, я хочу щось зробити велике”. А я завжди стримував. Казав: “Катюша, війна. Будь тут, тут безпечно, я поруч, і тебе вбережу”. І вона вирішила все-таки і вмовила мене. І ми багато говорили з нею. І вона повинна була їхати. Я зараз дивлюсь її телефон, багато перемовин, куди вона планувала поїхати. Але вона не встигла. Катеринко, доцю. Пробач, що я тебе не вберіг, маленька моя. Пробач, будь ласка. Ще, доця: я обирав тобі весільну сукню. Якщо тобі не подобається, вибач. Ти назавжди в моєму серці”, – промовив Павло Бойченко.

Катерина начебто відчувала, що 2025 рік може стати останнім роком в її житті, адже зазначила про це у традиційному щорічному листі самій собі. Текст після її загибелі оприлюднив батько та зауважив: “Наше янголятко мало особисту традицію. На початку кожного року вона сама собі писала листа. Як дороговказ від Небесного Батька на рік… Читаю ці листи… вони відкривають мені мою Катюшу… її глибину, її віру, її сутність…“.

Текст листа мовою оригіналу:

Ты классная, потому что Он – Твой Создатель и Бог”, – написала дівчина.

З її листа та чисельних спогадів про Катерину стає зрозумілим, що вона була глибоко віруючою людиною. Тож багато хто припустив, що хоч її життя було коротким, вона була готова до зустрічі з тим, кого прославляла при житті – Господом.

Насправді за свої короткі 22 роки дівчина встигла багато чого, залишивши після себе безліч добра та світла.

“Вона була дуже соціально активною, працювала у Прихистку для переселенців. Допомагала у прифронтових територіях, займалася з дітками, писала пісні. Музикант. Молодіжний лідер. Займалася соціальним напрямком. Постійно навчалася новому. Пробувала себе у журналістиці – записувала онлайн-інтерв’ю з цікавими для неї яскравими особистостями. Проводила збори на різні потреби армії та для допомоги нужденним”, – згадує Катерину у коментарі для “БІ” Кілійський міський голова Вячеслав Чернявський, який особисто знав її дуже добре.

Про одне зі згаданих інтерв’ю у своєму дописі на Facebook згадав військовий капелан Ігор Плохой.

“Пішла з земного життя дивовижна, світла, благословенна дитина Катерина Бойченко, донька мого друга та колеги. Знав її як дуже щиру, чуйну, добру, обдаровану, розумну, люблячу Бога й Україну дівчину. Катерина була справжньою християнкою, такою, коли Бог проявляється не лише в словах пісень чи життєвої мудрості, які звучали з її вуст, а й в способі життя! Катерина служила Богу і на церковному подіумі, і поза стінами церкви, як волонтерка, просвітниця, громадська активістка…
Катерина робила і впевнені кроки в журналістиці. Пам’ятаю, як вона організувала зі мною довге і глибоке інтерв’ю. Задавала питання непрості і правдиві, які допомогли донести необхідні посили для її молодої аудиторії.
Впевненний, що з земного життя вона перейшла в Життя Вічне! Царство Небесне!
Батькам – найщиріші співчуття! Плачемо разом з вами. Хай Бог втішить у цей страшний і надважкий час!
Подяка вам за доньку, яка за невеликий Богом відведений вік встигла прославити Творця та щиро й багато послужити людям.
Вічна Пам’ять!”.

Спогадами про одну зі своїх найкращих студенток поділилася викладачка Придунайської філій Міжрегіональної Академії управління в Ізмаїлі Тамара Гуменнікова.

“Кажуть, викладачам болить, коли студенти не вчаться чи сперечаються?
Ні. Найбільший біль — коли вони відлітають на Небеса у нелепій, несправедливій смерті.

Катюша Бойченко… Світла, мудра не по роках, весела й водночас вдумлива. Завжди стримана та вихована, відповідальна й уважна. Вона навчалася у Придунайській філії Міжрегіональної Академії управління в Ізмаїлі на психолога — і після завершення навчання працювала тим, ким і мріяла бути: психологом.
Хорошим, глибоким, справжнім фахівцем, якого любили й поважали колеги, діти та їхні батьки.

Учорашній вечір обірвав життя 22-річної Катюші…
Вона прийшла у світ, щоб допомагати людям, зцілювати душі, бути люблячою донькою, сестрою, онукою.

Сьогодні ми гортаємо фото, де вона усміхнена й щира. І кожне фото пронизує біль і невіра. Як важко прийняти цю страшну звістку…
Катю, ти була Ангелом на землі. І залишишся ним у наших серцях.

Щирі співчуття рідним, друзям і всім, хто знав і любив Катюшу.
Ми з викладачами поділяємо ваш невимовний біль і схиляємо голови у скорботі. Не можу накласти чорну стрічку на твоє фото, вибач! Ти живеш у моєму серці…..”, – присвятила Катерині викладачка.

Розмова про те, що Господь забирає найкращих, декілька днів тому виникла між Катериною та її тіткою Любов’ю.

“Катюша – неземна, мудра, світла, глибока.
Не можу писати про тебе в минулому часі. Ти була і залишися в моєму серці любимою племінничкою. Дуже боляче, але тішить те, що ти у обіймах Того, Кого любила, Кому служила.
Мабуть, Господь забирає готових до Себе. Тільки пару днів назад ми говорили з тобою про те, що Він забирає найкращих. І, мабуть, тому Він забрав тебе так швидко. Тобі зараз неймовірно добре поряд з Ним, а мені страшенно боляче… до зустрічі, моя Кетті”, – зауважила родичка.

Особиста сторінка Катерини в Instagram наповнена дописами, в яких вона з особливою чуйністю висловлювала свою любов до Бога та до ближніх. Нечасто можна зустріти стільки віри та щирості в образі життя сучасної молоді.

Катерина переймалася долею тих, чиє життя змінила війна.