Поразка путіна, чи піде Україна на Придністров’я та чому населення Буджака тепер може спати спокійно – підсумки виборів у Молдові

Молдовські вибори – це не лише про внутрішню політику країни. Це своєрідний маркер того, чи зможе ЄС втримати ініціативу в Східній Європі та чи матиме Україна на південному заході союзника, а не загрозу. Це тест на спроможність Європи захищати простір своєї безпеки після початку російської агресії проти України. Адже перемога проросійських сил створює реальні, практичні загрози для стабільності регіону: від підриву євроінтеграції до безпосередніх безпекових ризиків для України. Про те, як завершилися вибори в Молдові, чому їхні результати важливі для ЄС та України та чого чекати далі, – розповідає  OBOZ.UA.

Результати парламентських виборів у Молдові мають значення, яке виходить далеко за межі цієї невеликої держави. Для ЄС Молдова – тест на ефективність політики розширення та здатність захищати країни-сусіди від російського впливу. В умовах війни в Україні Брюссель не може дозволити, щоб біля його кордонів виник ще один проросійський плацдарм. Якщо у владу прийдуть сили, орієнтовані на москву, це означатиме ризик ревізії курсу на євроінтеграцію, зрив реформ, посилення корупційних схем та блокування стратегічних проєктів ЄС у сфері енергетики й безпеки. Для України вибори в Молдові безпосередньо пов’язані з питанням тилу. Кишинів або буде союзником у зміцненні регіональної стабільності, або слабкою ланкою, яку росія використає для дестабілізації. Проросійська перемога могла б сприяти розширенню каналів контрабанди, активізації спецоперацій через Придністров’я, а також створенню нового політичного фронту проти Києва. У випадку перемоги проєвропейських сил Україна отримає партнера, який поділяє спільні цінності та готовий інтегруватися у західні структури, що посилює позиції Києва у відносинах із Брюсселем.

Проєвропейська партія “Дія та солідарність” (PAS) президентки Молдови Маї Санду перемогла на парламентських виборах, що відбулися в країні 28 вересня. За даними підрахунку 100% бюлетенів, PAS отримала 50,2% голосів, тоді як “Патріотичний блок” набрав 24,17%. Молдовська ЦВК прогнозує, що PAS матиме 55 місць у парламенті зі 101. Інші політичні сили отримали від 5% до 8% голосів. Так, вона збереже абсолютну більшість, хоча в складі парламенту, що йде, у неї було 61 місце.

Головний результат виборів, який затьмарює решту підсумків кампанії, – результат партії влади та збереження нею монобільшості в парламенті наступного скликання. Адже опитування до виборів прогнозували запеклу боротьбу, і проблеми для PAS домогтися одноосібної більшості або важких переговорів про коаліцію. Однак, незважаючи на цей результат, Молдова все також сильно поляризована, що залишається великою проблемою для чинної влади і можливістю для кремля далі проводити свої маніпуляції.

Такий результат став можливим, попри активні спроби росії вплинути на результати голосування за допомогою хабарів, протестів, пропаганди та гібридних операцій, аби отримати контроль над місцевим парламентом, який визначить, чи Молдова продовжить прагнення до членства в ЄС, призупинить його або змінить курс.

263 тисячі молдаван проголосували за кордоном. Це є рекордом для парламентських виборів і стало гарною новиною для Маї Санду і PAS, бо діаспора підтримала проєвропейську партію на останніх виборах. За останнє десятиліття діаспора консолідувалась як один із найпослідовніших проєвропейських електоратів, виборча мобілізація якого часто схиляє чашу терезів у запеклих перегонах. Так сталося і цього разу.

Напередодні дня виборів дві основні політичні сили в країні – партія “Дія та солідарність” (PAS) та “Патріотичний виборчий блок” під керівництвом колишнього президента Ігоря Додона – заздалегідь попереджали своїх прихильників про підготовку провокацій і фальсифікацій. У результаті день голосування, як і вся кампанія, справді пройшов у нервовій обстановці. Протягом дня голосування молдовська поліція та служби безпеки затримали кількох осіб, підозрюваних у підготовці масових заворушень після сьогоднішніх виборів. Влада стверджує, що двоє з них – брати, пов’язані зі структурами безпеки Придністров’я, які, як повідомляється, відповідали за координацію та постачання протестних груп. Під час обшуків у затриманих були виявлені різні предмети, зокрема піротехнічні та займисті.

“Мета кремля була зрозуміла: захопити Молдову через виборчі скриньки, використовувати нас проти України і перетворити на плацдарм для гібридних атак на Європейський Союз, але ця ідея провалилася”, – зазначила Мая Санду.

Та, здається, кремль не змирився з поразкою. Лідер проросійського “Патріотичного блоку” Ігор Додон після поразки закликав усі опозиційні партії вийти на акцію протесту біля будівлі парламенту.

“Для нас очевидно, що партія влади програла вибори. Опозиція виграла, і ми маємо разом захистити перемогу”, – сказав Додон.

Він наголосив, що політичні організації мають взяти участь у маніфестації без партійних прапорів та атрибутики, щоб об’єднатися та разом “відстояти перемогу”.

Додон також додав, що правляча партія PAS “перебуває в паніці”, оскільки вона розраховувала на більшу кількість голосів на виборчих дільницях за кордоном. Також політик зазначив, що його партія зафіксувала низку порушень під час голосування, зокрема, “блокування виборчого права” громадян з лівобережжя Дністра. На цьому фоні національна поліція Молдови вже заявила, що має інформацію про те, що “агресивні угруповання планують провести дестабілізуючі дії” у столиці Молдови протягом наступних днів.

Чому результати виборів у Молдові важливі?

Прихід проросійських сил до влади в Молдові – це не просто внутрішня політична зміна, а можливість докорінного перегляду балансу сил у Східній Європі. Для москви Республіка Молдова є ще одним елементом стратегії реваншу: відновлення сфер впливу на пострадянському просторі та створення додаткових точок тиску на Україну й ЄС.

Втрата проєвропейського курсу РМ одразу матиме кілька наслідків. По-перше, буде підірвана логістика: Молдова є важливим транзитним вузлом між Чорним морем, Україною та Балканами. По-друге, зростуть ризики у сфері безпеки – від розширення російського впливу до військових провокацій на кордоні з Україною. По-третє, політична стабільність регіону опиниться під ударом, адже зміна курсу в Кишиневі стане сигналом для проросійських сил у інших країнах регіону.

Для сусідніх Румунії та України наслідки будуть найбільш відчутними. Бухарест ризикує втратити свого ключового партнера в регіоні, а Київ може отримати на південному заході новий плацдарм російського впливу. Аналітики вже неодноразово попереджали: за сценарію “проросійського реваншу” москва здатна використати Молдову для гібридних дій проти України – від інформаційних атак до організації каналів контрабанди й диверсій.

Вибори підживлюють проросійські настрої в Гагаузії та Придністров’ї. В останньому, де досі дислоковані російські війська, потенціал для провокацій особливо високий. Це може призвести до активізації сепаратизму й створити для Кишинева багатовекторну кризу.

Не менш важливий фактор – економіка. москва традиційно використовує газ та енергетику як інструмент шантажу. Варто нагадати, що ще кілька років тому понад 70% газу Молдова отримувала з росії, і лише завдяки підтримці Румунії та ЄС країна поступово почала диверсифікувати постачання. Якщо проросійські партії повернуть залежність від “Газпрому”, це стане прямим ударом по енергетичній безпеці Молдови та Європи.

Хто контролює парламент, той контролює уряд – і москва розглядає це як шлях до дестабілізації не лише Молдови, а й України та ЄС. Загалом прагнення путіна щодо Молдови зводяться до кількох стратегічних цілей, які накладаються одна на одну. Насамперед кремль розглядає Молдову як частину свого “природного” геополітичного простору, який не має остаточно перейти під контроль ЄС та НАТО. Втрата України вже виявилася для москви ударом, тому будь-який рух Кишинева у напрямку інтеграції до Євросоюзу сприймається як виклик і як чергова поразка російського впливу.

По-друге, путін прагне зберегти важелі тиску на Молдову через Придністров’я. Це заморожений конфлікт, який у потрібний момент можна “розморозити”, щоб дестабілізувати уряд, зірвати вибори чи заблокувати реформи. Фактично Придністров’є для кремля – це гарантія, що Молдова не зможе швидко інтегруватися в європейську систему безпеки.

Третя мета – утримання проросійських політичних сил у внутрішній політиці країни. кремль активно інвестує у медіа-пропаганду, підтримує партії й рухи, які виступають проти євроінтеграції, апелюють до “традиційних цінностей” і просувають ідею нейтралітету як ширму для російського впливу.

Нарешті, Молдова для путіна – це тест на здатність Заходу захищати маленькі країни. Якщо ЄС не зможе гарантувати безпеку Кишинева, це стане сигналом слабкості й для інших пострадянських держав. Тому стратегічна мета кремля – залишити Молдову в “сірій зоні”, розколювати її політично та економічно, утримуючи як поле постійної нестабільності й важіль тиску на Європу.

Окрім того, нікуди не ділися стратегічні цілі росії, озвучені ще у 2022 році, – взяти під контроль південь України і “пробити коридор до Придністровʼя”. Тобто йдеться не тільки про поглинання України, але й про поглинання Молдови, а для цього путіну був би потрібен у Кишиневі промосковський режим. Тому з тактичної позиції росія хотіла б, щоб сьогодні на кордоні з Україною була б якщо не дружня кремлю, так хоча б “нейтральна” країна, яка б не підтримувала б Україну і не намагалася б приєднатися до Євросоюзу. Все це Санду відмовляється робити.

росія розробила та реалізовувала план втручання у вибори в Молдові та зрив зусиль уряду щодо підтримки курсу країни на вступ до Європейського Союзу. Мета полягала в тому, щоб підірвати шанси партії “Дія та солідарність” Маї Санду на виборах 28 вересня і зрештою домогтися її усунення від влади.

москва застосувала широке поєднання інструментів “м’якої” та “гібридної” сили. Фінансування та підтримка проросійських структур – гроші (офіційні й тіньові), мережі впливу через діаспору та олігархічні канали; також використання колишніх бізнес-фігур і шансів повернення на політичну арену. Дезінформація й медіа – проксі-канали: російські та проросійські ЗМІ, бот-мережі та “контент-ферми”, які створюють наративи про “зрадницьку” євроінтеграцію, корупцію у правлячих колах, загрозу мовній ідентичності.

Тактика включала вербування молдаван за кордоном, зокрема в росії, для голосування на виборчих дільницях у ЄС та інших країнах, а також залучення інших осіб для організації деструктивних протестів та широкомасштабної кампанії дезінформації у соціальних мережах.

Крім того, до планів входила дезінформаційна кампанія в Telegram, TikTok та Facebook, а також через більш традиційні канали та кол-центри. Повідомлення румунською, офіційною мовою Молдови, і російською мовою звинувачують Санду в тому, що вона є іноземною маріонеткою, яка вкидає країну в бідність і війну.

Влада Молдови затримала понад 100 осіб під час 250 рейдів у межах розслідування підтримуваного москвою плану з організації “масових заворушень” та дестабілізації ситуації в країні напередодні парламентських виборів. За даними поліції, більшість підозрюваних у віці від 19 до 45 років “систематично їздили” в Сербію, де проходили навчання. Також у поліції стверджують, що змова мала на меті організацію заворушень, “координувалася з російської федерації через злочинні елементи”.

Маємо дві надзвичайно важливі речі. По-перше – більшість громадян Молдови, включно з тими, хто живе за кордоном, сьогодні чітко й однозначно підтримують європейську інтеграцію країни. По-друге – ми побачили дуже якісну й організовану роботу виборчих дільниць і Центральної виборчої комісії: результати стали відомі вже вночі та остаточно зранку, а не через три, п’ять чи десять днів, як це часто буває. І обидва ці фактори мають для України велике значення. Загалом підсумок виборів для України дуже позитивний. Ми маємо надійний тил на південному заході. Ми бачимо, що суспільство Молдови здатне робити стратегічний вибір. А мешканці Буджаку, південної Одещини та Ізмаїла можуть спати спокійно – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив дипломат, надзвичайний і повноважний посол України, представник України при ЄС у 2008-2010 роках Андрій Веселовський.

На думку дипломата, Україна отримує надійний тил на південному заході – понад тисячу кілометрів спокійного кордону: адже якби владу взяли проросійські сили, ми б отримали дестабілізований кордон і величезні проблеми.

“Ключове – більшість у Молдові усвідомила, що європейський курс вигідніший економічно й цивілізаційно. Понад мільйон громадян Молдови сьогодні офіційно працює в країнах ЄС, насамперед у Румунії, але не тільки. Цей мільйон фактично утримує всю країну: будує будинки, надсилає гроші, наповнює ринки. І ці люди прекрасно розуміють: якщо владу візьмуть проросійські сили, вони позбудуться всього. Тому кремлівська пропаганда, попри шалені зусилля, змогла зачепити лише чверть електорату. Так, ще близько 25% розподілили між собою інші партії, які також не є відверто проєвропейськими, і це створює картину приблизно 55 на 45. Це не абсолютна перевага, але все ж перевага. Вона ситуативна, і головною причиною стало усвідомлення загрози від війни росії проти України. Люди в Молдові зрозуміли: прихід проросійських сил означатиме диверсії, логістичну блокаду, шантаж, перетворення країни на Грузію-2”, – вважає Андрій Веселовський.

Чи можливе повернення проросійського сценарію? Дипломат вважає, що теоретично так. Прикладів достатньо: Румунія ледь не опинилася на межі проросійського перевороту під час президентських виборів. Якби там переміг інший кандидат, ми мали б “Угорщину в квадраті”. Але румуни зупинили цей сценарій. І молдавани теж показали, що можуть зробити цивілізаційний вибір, незважаючи на московські маніпуляції.

“Щодо протестів – вони навряд чи матимуть успіх. кремль очікував щонайменше 35–37% підтримки, а отримав лише 25%. Причому значна частина цього електорату – це старші люди, які через кілька років просто перестануть брати участь у виборах. Для путіна це приголомшлива поразка й втрата шансу здобути контроль над Молдовою через парламент. А що таке Молдова для кремля? Це “природний політичний простір”, плацдарм для дестабілізації України та ЄС, точка опори для впливу на Балкани. москва вкотре помилилася в оцінці настроїв: вони формували картинку через політтехнологів і фінансові схеми, але не достукалися до серця. А Санду сказала просто: “Ми йдемо в Європу. Ми друзі України. У нас будуть зарплати, пенсії, відкриті кордони. Ми не будемо чиїмись маріонетками”. І цього виявилося достатньо, щоб виграти”, – констатує Веселовський.

Що стосується Придністров’я і потенційного походу української армії щодо вирішення цього питання, про що пишуть зараз активно росіяни, то, на думку Веселовського, в України зараз є купа власних питань, які потребують вирішення. Це і питання Дніпропетровської області, Лимана, Покровська тощо. Це перше, чому ніякого питання Придністров’я ми вирішувати не будемо, це було б просто помилкою.

“До того ж це питання поступово втрачає актуальність. Насправді там живе значно менше людей, ніж фігурує в офіційних звітах. Молодь масово виїжджає, отримує молдавські паспорти, навчається і працює в ЄС. Люди середнього віку замість москви тепер їздять працювати до Одеської області. Кількість населення, на яке спирається проросійський анклав, об’єктивно скорочується. Припливу нових військових практично немає, ресурси тануть. Анклав деградує, заростає павутиною. Ба більше – понад 70% експорту йде до ЄС. Це поступове інтегрування економіки у європейський простір послаблює спротив Придністров’я ще більше”, – зазначає Андрій Веселовський.