В Ізмаїлі відбулася акція на підтримку родин безвісти зниклих

Вчора, 30 серпня,  Україна відзначала День зниклих безвісти. Цей день про тих, кого силоміць вирвали з життя, а їхні родини залишилися в болючому очікуванні та надії, про тисячі українців чия доля досі невідома. Чергова акція підтримки родин безвісти зниклих пройшла вчора й в Ізмаїлі біля міської ради. Про це розповідає “Бессарабія INFORM”.

Організаторкою заходу виступила громадська діячка Ізмаїла Оксана Оргірова. Ініціатива має на меті підтримати родини військових, які зникли безвісти, та привернути увагу до цієї важливої проблеми.

Мета акції:

• надати психологічну та емоційну підтримку родинам зниклих;
• зібрати інформацію про зниклих осіб та поширити їхні фото та опис;
• об’єднати зусилля волонтерів, громадських організацій та місцевої влади для ефективного розшуку.

Десятки людей вийшли на проспект міста зі світлинами зниклих безвісти рідних та друзів, щоб мати змогу розповісти про своїх захисників.

«Я розшукую свого чоловіка Урун Євгена, він зник 25 травня 2025 року на Покровському напрямку Донеччини поблизу села Надіївка. Наша донечка наразі йде в перший клас, а чоловік обіцяв бути на лінійці першого вересня. Ми віримо та дуже його чекаємо. Ми стоїмо за всіх зниклих хлопців з 59-ї бригади. Лише з травня нас об’єдналося близька двохсот родин», – відмітила Тетяна Урун.

Рідні військових сподіваються в такий спосіб привернути увагу громадськості та отримати хоч якусь інформацію щодо своїх зниклих синів, чоловіків та батьків.

«Ми чекаємо на нашу дитину Чуріша Радомира, він зник 8 січня 2025 року в селі Надія Луганської області. Про нього досі нічого не відомо. Ми молимося та чекаємо його щохвилини, благаємо кожного, хто має хоч якусь звісточку про нього, сповістити родині», – розповіла мати зниклого військового.

Родини хлопців рахують кожен день очікування та невідомості, вони надіються та вірять в повернення своїх захисників.

«Мій чоловік Олексій Вєхов зник 17 липня минулого року – це рік, місяць та три дні… Населений пункт Невельське Покровського напрямку. Я зверталася куди тільки можна – мені озвучили декілька версій, які відрізняються. Я вірю, що чоловік повернеться, адже він ще не бачив свого маленького сина. Він обіцяв, що виживе, я в це вірю», – зазначила дружини захисника Олена.

В очах близьких превеликий біль тяжкого очікування та невідомості. Але в їх серцях живе надія, що надає сили кожного разу виходити на  проспект міста з прапорами та портретами своїх найрідніших та сподіватися, чекати і вірити.

«Мій син Антон Загнойко. 79 бригада, зник безвісти 8 березня 2025 року на Донецькому напрямку, село Костянтинопіль. Чекаємо новин та надіємося, що він повернеться. Я писала у всі інстанції – звісток немає», – зауважила мати хлопця.

До родин безвісти зниклих військових звернулися фахівчиня з супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Ізмаїльського міського центру соціальних служб Лариса Колісніченко та представниця ГО «Південноукраїнський Рух Ветеранів та Волонтерів «Вулик» Неля Мілько. Спеціалістки ще раз нагадали про надання ними усіх видів допомоги у розшуку зниклих захисників та супроводі й підтримки їх родин.