В Болграді вшанували пам’ять Героя Владислава Ільчука: його єдиній доньці вручено орден «За мужність»

Сьогодні у Болграді відбулася зворушлива подія. Очільник Болградської районної державної (військової) адміністрації Михайло Шарафаненко передав орден «За мужність III ступеня» Вікторії Кунєвій (Ільчук) – доньці загиблого Захисника України, капітана Владислава Ільчука. На церемонії побувала й кореспондентка «Бессарабії INFORM».

Зазначимо, нагороду вручено посмертно згідно з Указом Президента України від 30 травня 2025 року.

Разом із керівництвом району у церемонії взяли участь представник Болградського РЦТК і СП Віталій Невечеря та секретар Болградської міської ради Віра Ніколаєнко. Вона передала вдові Героя Лист пошани від Болградського міського голови Сергія Димитрієва, у якому, зокрема, йдеться:

«Для Болградської громади та всієї України ім’я Владислава Ільчука назавжди буде символом честі, гідності та самопожертви. Його подвиг наближає нашу Перемогу. Ми завжди пам’ятатимемо Владислава. Його ім’я навіки вписане в історію нашої громади й України».

«Ви завжди можете звернутися по допомогу, з будь-якими питаннями», – зауважив Михайло Шарафаненко, звертаючись до Вікторії.

«Ваш батько був справжнім воїном, мені довелося служити з ним, і для мене це честь», – додав Віталій Невечеря.

Нагадаємо, Владислав Ільчук народився 28 травня 1973 року у місті Дебальцеве Донецької області. Своє життя він пов’язав із військовою службою, 10 років віддавши службі у 25-й аеромобільній дивізії, яка дислокувалася колись у Болграді. Саме тут він зустрів свою майбутню дружину Альону – уродженку села Виноградівка Болградської громади.

Після закінчення контракту молода родина переїхала до міста Бахмут, де Владислав працював дільничним поліціянтом.

На момент повномасштабного вторгнення росії в Україну чоловік перебував вже на пенсії, але добровільно повернувся до лав Збройних Сил України, щоб боронити Батьківщину від ворога.

В Бахмуті на той час ставало все небезпечніше. Тому дружина захисника разом зі свекрухою та донькою Вікторією були змушені залишити рідне місто. Вони переїхали у Болградську громаду. А згодом придбали у селі Табаки будинок, де почали будувати нове життя та чекати на свого сина, чоловіка та батька, що перебував на самій передовій на Донеччині.

Донька Героя Вікторія Кунєва-Ільчук стала викладачкою Болградської дитячої музичної школи ім. Д. Крижанівського, а його дружина Альона очолила Раду внутрішньо переміщених осіб при Болградській районній військовій адміністрації, допомагаючи іншим переселенцям адаптуватися в новому середовищі. Але наразі проходить лікування.

Останній раз Владислав виходив на зв’язок 22 лютого 2025 року. Того ж дня він загинув під час ворожого обстрілу. Йому було п’ятдесят один…

Редакція «Бессарабії INFORM» висловлює щирі співчуття родині Героя та дякує за неоціненний внесок Владислава Ільчука у захист України.