“Чекали додому зі дня на день”: Кілія прощається з померлим на фронті екс-поліцейським Юрієм Гордієнко

Сьогодні, 31 серпня, в Кілії проводять в останню путь старшого солдата Гордієнко Юрія Володимировича, який помер в районі населеного пункту Слов’янськ Донецької області. Як стало відомо “Бессарабії INFORM” від дружини захисника, смерть настала від серцевого нападу під час візиту до військової частини після тривалої реабілітації внаслідок тяжкого поранення та втрати ноги. 

О дев’ятій ранку траурна процесія рушила від будівлі Кілійської багатопрофільної лікарні. По обидві сторони дороги автівку з труною проводжали місцеві мешканці. У центрі міста традиційно утворився живий коридор. Квіти на асфальті, жовто-блакитні стяги з чорною стрічкою, щирий сум на обличчях кілійців…

Юрія знала велика кількість містян, адже 16 років він пропрацював у правоохоронних органах, 10 з яких – дільничим. Як розповіла “БІ” дружина воїна, за гідну службу в нього є нагорода “Найкращий дільничий”. В останню путь захисника проводжали зокрема колишні колеги – працівники поліції. Ненадовго зупинилася ритуальна автівка біля відділення.

Народився Юрій Гордієнко у місті Кілія. Навчався у Школі №4. У 2002 році пішов до армії, півтора року служив у Білгороді-Дністровському. Після демобілізації влаштувався до міліції, а також вступив до Ізмаїльського технікуму Економіки й права. Далі закінчив Юридичну академію імені Ківалова. Після 16 років служби у міліції та поліції, звільнився та обрав роботу юристом у Кілійському військкоматі. У 2019 році пішов в АТО, захищав Маріуполь у складі 56-ї мотопіхотної маріупольскої бригади. Там і застало його повномасштабне вторгнення. Після виведення з Маріуполя, підрозділ дислокувався на різних напрямках Донеччини.

15 жовтня 2024 року автівка, якою їхав Юрій разом з побратимами, підірвалася на міні, через що захиснику довелося ампутувати ліву ногу. Праву вдалося врятувати. З жовтня по липень перебував на лікуванні та реабілітації у госпіталі, а у серпні поїхав у свою військову частину для звільнення за станом здоров’я. Там, на жаль, у Юрія стався серцевий напад. Врятувати його не вийшло.

Вже під час війни, у травні 2024 року, він знайшов своє особисте щастя – дружину Наталю. Жінка згадує, що вони були знайомі з далекого 2006 року, але тоді доля розпорядилася інакше. Зовсім мало часу було у закоханих на подружнє життя. Служба, лікування від важкого поранення… І от, коли нарешті спільний побут вже був дуже близько, адже за декілька днів Юрій мав повернутися додому, близьким повідомили про те, що його серце зупинилося назавжди.

“Його життєва позиція була – захищати Україну до останнього. Він був найкращим чоловіком, батьком, сином… Він був опорою, другом, вмів вислухати та дати правильну пораду. Про таких чоловіків кажуть: за ним, як за кам’яною стіною. Був дуже добрим, ніколи не відмовляв у допомозі. Завжди був на позитиві”, – розповіла Наталя.

У Юрія залишилися скорботні батьки, молодший брат, 16-річний син від першого шлюбу, а також дев’ятирічна донька Наталії, яку він сприймав як рідну.

О 12:00 почнеться відспівування воїна у Свято-Дмитрівському храмі міста Кілія. Далі його поховають на кладовищі по вул. Кагульська.

Вічна пам’ять Захиснику України! Герої не вмирають!