До дня народження села Болградського району відтворили образи жінок румунського періоду

Вчора, 8 червня, село Селіогло (Холмське) Арцизької громади Болградського району відсвяткувало своє 195-річчя. Не секрет, що в зв’язку з шаленими темпами урбанізації сучасна молодь не має уявлення про моду своїх предків. З метою виправлення цієї прогалини музейні працівники звернулися до відомого етнографа, колекціонера, реставратора одягу Олександра Полібзи, предки якого теж мають відношення до Селіогло. Про це, із посиланням на Арцизький історико-краєзнавчий музей, повідомляє «Бессарабія INFORM».

Отож, на фото можна помилуватись двома жіночими образами (стрій), характерними для 30-х років минулого століття. Зазначимо, ці речі були отримані колекціонером у дар від місцевих мешканок під час тематичних експедицій.

Перший відповідає класичному образу болгарської жінки, другий – підкреслює “делікатність” мешканок села. На жаль, жінки дуже рано перейняли “міську” моду , що призвело до знищення автентичності.

Образ перший – класичний. Сукня пошита з традиційного домотканого полотна, кобальтового кольору, немов бездонне небо, що, як магніт, притягує погляд оточуючих. Вона зроблена за класичною модою 30-х років румунського періоду.

Для цього періоду характерний “мішкоподібний” крій, що максимально приховує (не підкреслює) як талію, так і фігуру. Характерною особливістю фасону є звивисті елементи, краї яких прикрашали металеві ґудзики у вигляді бджолиних сот. Воріт має глибокий виріз з характерним вугловатим коміром.

Моду домотканого полотна можна відслідкувати за трансформацією: спочатку намагалися виткати з “шаркою” – в клітинку або смужку, згодом надавали перевагу просто однотонному.

Пристилка (болгарською) – наразі більше схожа на фартух, у вдосконаленому (перешитому) вигляді, через що втрачено архаїчний вигляд. Виріб виготовлено з домотканої тканини, яка має назву “пристилчану”.

Шальче (головний убір) в класичному вигляді притаманний для всіх болгарських сіл. Його носили вже без нижньої хустини (частіше за все білого кольору). Характерна особливість: зав’язували на шиї, а не на маківці.

Даний образ прикрашають невід’ємні традиційні елементи: жива квітка за вухом, намисто з великих лефтів (традиційна болгарська прикраса передавалась у спадок по жіночій лінії) і браслет. Великою кількістю аксесуарів місцеві мешканки не могли похизуватись.

Другий образ максимально урбанізований. Про його приналежність до болгарської культури можуть говорити хіба що металеві прикраси.

Автор фото – Олександр Полибза

На фото – Яна Іхтіяр