Деградація дамб у Бессарабії загрожує водній безпеці регіону

Стан та функціональність дамб в Одеській області є наріжним каменем для забезпечення життєво важливих потреб регіону: іригації сільськогосподарських полів та доступу населення до чистої питної води. Ці гідротехнічні споруди, що є частиною великого басейну річки Дунай, відіграють критичну роль у підтримці аграрного сектору Української Бессарабії та здоров’я сотен тисяч людей Однак їхній поточний незадовільний стан створює каскад ризиків, що загрожують як економічній стабільності, так і екологічній безпеці регіону. Про це розповіли в Асоціації органів місцевого самоврядування «Стратегія Європейського Союзу для Дунайського регіону», передає «Бессарабія INFORM».

Для аграрного сектору Одещини, особливо в умовах глобального потепління та зростання площ сухих зон, функціональні іригаційні системи є стратегічним імперативом для економічного зростання. Історично, багато зрошувальних мереж, побудованих ще за радянських часів, прийшли в непридатність через значний знос насосних станцій, трубопроводів та каналів, що експлуатувалися без належного обслуговування. Це призвело до різкого скорочення зрошуваних земель на Одещині: з 243 тис. га у 1991 р. до менше 40 тис. га земель на сьогодні. Зменшення – понад 200 тис. га!

Сумним прикладом згубних наслідків є Сасикське водосховище, яке, попри початкові плани, не вдалося опріснити. Його постійно солона вода спричинила засолення та деградацію бессарабських чорноземів, що призвело до втрати родючості та невикористання Дунайсько-Дністровської іригаційної системи з кінця 1990-х років.

Крім того, потенційне руйнування таких дамб, як дамба каналу Скунда, безпосередньо загрожує затопленням до 1000 гектарів сільськогосподарських угідь, що спричинить значні економічні збитки. Таким чином, стан дамб та іригаційних систем безпосередньо визначає продуктивність аграрного сектору, впливаючи на продовольчу безпеку та добробут місцевих фермерів.

Водночас, дамби та пов’язані з ними водні об’єкти є критично важливими для забезпечення населення чистою питною водою. Річка Дунай та 10 Придунайських озер (Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик, Кагул, Картал, Алібей, Бурнас, Шагани) є основними джерелами питного водопостачання для Придунайських населених пунктів Одеської області. Однак, ситуація з доступом до якісної води є вкрай складною: лише 57% сільських населених пунктів мають централізоване водопостачання, і з цієї частки 83% поданої води не відповідає вимогам державного стандарту “питна вода”. Загалом 182 населені пункти області не мають надійного водопостачання, покладаючись на привізну або неякісну воду з шахтних колодязів.

Аварійний стан гідротехнічних споруд, таких як захисна дамба на 97-му кілометрі Дунаю (шлюз Репіда), створює пряму загрозу затоплення свердловин, що забезпечують питною водою близько 100 тисяч осіб. Крім того, якість води в Дунаї страждає від значного транскордонного забруднення (понад 200 тисяч тонн нафтопродуктів, 12 тисяч тонн цинку та 80 тонн ртуті щорічно скидається в Чорне море), а також від гострих локальних інцидентів, як-от перевищення амонійного азоту в каналі Желявський у 66 разів. Ці забруднення безпосередньо впливають на безпеку питної води та створюють ризики для громадського здоров’я.

Поточний стан значної частини дамб та гідротехнічних споруд у басейні Дунаю на Одещині є жахливим. З 410 гідротехнічних споруд, 85 (або 285,14 кілометрів) перебувають в аварійному або незадовільному стані. Це створює катастрофічний ризик широкомасштабних повеней, що можуть призвести до відселення десятків тисяч людей та мільярдних збитків. Ситуація ускладнюється критичною відсутністю даних щодо стійкості багатьох гребель та дамб, що унеможливлює ефективне прогнозування та проактивне управління ризиками. Незважаючи на підготовлену проектно-кошторисну документацію для ремонту, реалізація цих проектів стикається з гострим браком фінансування та інституційними перешкодами, про що свідчить провал тендеру на ремонт дамби Репіда через відсутність пропозицій.

Взаємозв’язок між станом дамб, іригацією та доступом до води є очевидним і створює порочне коло деградації. Занедбані дамби підвищують ризик повеней, які знищують сільськогосподарські угіддя та забруднюють джерела води. Неефективні іригаційні системи призводять до дефіциту води для аграрного сектору та деградації ґрунтів, що, своєю чергою, зменшує економічний потенціал регіону. Забруднення води, як транскордонне, так і локальне, робить її непридатною для пиття та зрошення, посилюючи проблеми зі здоров’ям населення та продуктивністю сільського господарства. Цей цикл посилюється системними проблемами фінансування, фрагментацією відповідальності між відомствами та складними умовами міжнародних грантів, що перешкоджає комплексним та своєчасним втручанням.

Стан та функціональність дамб в Одеській області є критично важливими для життєдіяльності регіону. Їхня деградація не лише загрожує сільськогосподарському виробництву та доступу до чистої питної води, але й створює значні ризики для безпеки та добробуту населення. Вирішення цих проблем вимагає невідкладних, комплексних та скоординованих дій, включаючи значні інвестиції, інституційні реформи та посилення міжнародної співпраці, щоб забезпечити сталий розвиток та безпеку Придунайського регіону.