Вшанування пам’яті загиблих військових по-ізмаїльськи: активісти та міська влада продовжують шукати компроміс

Вчора, 13 травня, на площі перед Ізмаїльською міськрадою відбулася вже третя зустріч військових, волонтерів та активістів з представниками місцевої влади. На ній продовжували обговорювати питання вшанування пам’яті загиблих ізмаїльців. До людей вдруге вийшов міський голова Андрій Абрамченко, і тепер вже не з пустими руками – він представив присутнім свій варіант тимчасової Алеї Слави, поки триватиме будівництво постійного меморіалу. Чи сподобався вигляд Алеї військовим, спостерігала “Бессарабія INFORM”.

Як вже зазначала “БІ”, минулої суботи на одній з клумб навпроти міськради активісти встановили імпровізовану Алею Слави, до чого запропонували доєднатися усіх, хто втратив на війні близьку людину.

Зважаючи на ситуацію, міський голова запропонував організаторам зустрічей встановити тут хоч і тимчасову, але достойну композицію у вигляді інформаційної дошки, на якій будуть зображені світлини загиблих захисників міста Ізмаїл. До неї, мовляв, можна буде підійти та роздивитися портрети Героїв, а також покласти квіти.

Пропозиція була прийнята більше негативно, ніж позитивно – лунали навіть порівняння з радянською “дошкою пошани”. Своєю чергою активісти показували меру свої варіанти бачення Алеї, взявши за приклад меморіальні дошки інших міст України – у більшості звичайні банери, встановлені на металеві каркаси.

До речі, на запитання, чи залишиться ця тимчасова Алея після завершення будівництва Меморіалу, була надана така відповідь.

“Моя думка: вона, напевне, залишиться. Ну хто підійме свою руку зняти її? А взагалі – коли буде закінчено Меморіал, тоді ми усі разом зберемося і вирішимо це запитання“, – лаконічно відповів Андрій Абрамченко.

Цікава відповідь була озвучена міським головою й на запитання, чому все ж таки Ізмаїл не зупинився на виборі звичайних дешевих банерів.

“Ми банери не розглядали взагалі, тому що вони – тимчасові конструкції. Кожен банер потрібно змінювати через 4-6 місяців. Ті громади, які їх зараз використовують – вони потім планують також створювати Меморіали. Ми вже зараз працюємо над створенням достойного Меморіалу. Чому ні? Чому ми повинні наслідувати когось іншого, коли ми можемо створити щось своє і постійне, а не тимчасове? З якісних композицій, з якісними фото“, – зауважив мер.

На зустрічі очільнику міста періодично задавалося одне й те ж запитання стосовно розміщення на Алеї не тільки світлин загиблих містян, а й захисників району. Річ у тому, що деякі родини вже написали звернення до міськради з таким проханням. Аргумент доволі простий: “в окопах ніхто не ділився на міських та сільських хлопців, ми всі захищаємо там не тільки своє село, а й район, область, країну врешті-решт”.

“Поховання відбуваються за місцем прописки/проживання. І ми вже обговорювали це питання також. В нас навіть був приклад: родина загиблого Героя з села Дунайське офіційно звернулася з проханням дозволити поховати його на міській Алеї Слави. Було звернення й від військової частини. Ми змогли виконати це прохання. Але ви також повинні зрозуміти наступне: у кожної громади є свої повноваження, і громада відповідає за свою територію, а не за сусідню. Але, якщо, приміром, село Кислиця звернеться до Ізмаїлу і скаже: “Ми не можемо виконувати свої повноваження. Будь ласка, розмістіть наших загиблих Героїв у вас”.  Або, приміром, родина переїхала до Ізмаїлу, діти ходять у міські школи, садочки – будь ласка, зверніться до нас, до мене – і ми будемо вирішувати це питання. Зрозумійте, є повноваження у кожної громади. І ми повинні діяти по закону“, – пояснював Андрій В’ячеславович.

Ще одне болюче для військових та рідних захисників запитання стосувалося того, щоб поруч зі світлинами офіційно підтверджених загиблих Героїв були розташовані ті, хто вважається безвісти зниклими, але при цьому його побратими точно знають, що захисник доєднався до Небесного війська.

“Орієнтовно в нашому місті – приблизно 200 безвісти зниклих хлопців. Ми всі віримо і сподіваємося, що вони повернуться живими до нас. Але є такі, і таких дуже багато, про яких ми точно знаємо: вони загиблі Герої… Чому вони не мають права бути на Алеї? Адже вони теж захищали нас. І віддали найцінніше – своє життя…“, – приводили свої аргументи військові, які були присутні на зустрічі.

На це Андрій Абрамченко відповідав, що міська громада має право додати світлину до Алеї лише після того, як отримає офіційне підтвердження загибелі воїна від місцевого ТЦК та СП.

“Ми все розуміємо. Але вкотре повторюся: влада повинна діяти по закону“, – відповідав міський голова.

Також присутні військові запитували Абрамченко про те, хто саме вибирав локації для розміщення Меморіалу, яким чином відсіювалися інші варіанти (на початку їх було 9, а вже на голосування було винесено 3). Закидували меру й те, що під час опису локацій не було чітко зрозуміло, що на площі Перемоги буде відведена під Меморіал саме кругла клумба у північній частині цієї площі (дозволимо собі нагадати читачу, що на першій зустрічі багато хто з присутніх військових та цивільних стверджували, що взагалі не знали про будівництво Меморіалу, допоки воно не розпочалося).

Люди сміливо виказували свої пропозиції, вислуховували відповіді міського голови, подекуди дискутували з ним – але все відбувалося у досить спокійному тоні.

Окремо Андрій Абрамченко повідомив, що вже від 14 травня в місті офіційно запрацює хвилина вшанування пам’яті щоденно, о 9:00. Оповіщення відбуватиметься за допомогою систем оголошення повітряної тривоги. Зауважимо, що сьогодні зранку дійсно по місту рівно о 9 ранку залунав відлік часу, який змінився на гімн України. Активісти на двох проспектах у ці хвилини стояли на пішохідних переходах з прапорами, а напроти них зупинялися автівки. Проте так було не усюди – на другорядних вулицях міста, за спостереженнями “БІ”, зупинялася лише частина авто, інші продовжували свій рух. Так само ситуація виглядала й з пішоходами – хтось виділяв хвилину свого часу на вшанування пам’яті, інші ж – поспішали у справах далі…

Стосовно міського транспорту: мер пояснив, що він також повинен зупинятися під час вшанування пам’яті загиблих.

Розмова тривала півтори години. Завершилася вона тим, що присутні пообіцяли обдумати пропозицію міського голови стосовно тимчасової Алеї Слави і також надати свої варіанти її бачення. Наступна зустріч, де, попередньо, буде досягнуто згоди, – вечір четверга, у День вишиванки.