В Ізмаїлі відбулася мирна акція-нагадування про безвісти зниклих та військовополонених

Вчора, 24 травня, в місті Ізмаїл вже втретє від початку повномасштабного вторгнення відбулася акція-нагадування про військовополонених захисників та їх побратимів, які зникли безвісти. На цей раз організаторами заходу стали самі родичі військових. На зазначений час на перетині двох проспектів зібралося чимало людей, більшість з яких тримала у руках портрети, прапори та таблички із закликами повернути їм рідних. Про це повідомляє  “Бессарабія INFORM”.

Учасники акції розтягнулися на узбіччі довгою шеренгою, повернутою обличчям до проспекту Миру. Тож практично кожна автівка, котра проїжджала повз них, сигналила, таким чином виражаючи підтримку родичам захисників.

Як зазначила одна з організаторок акції, мама зниклого безвісти бійця, Ольга Андрієшина, родини, котрі опинилися в однаковому становищі, намагаються підтримувати зв’язок одна з одною. І на заклик організувати таку акцію усі відгукнулися позитивно.

“Ми вирішили зорганізуватися, бо у кожному місті виходять на такі акції. А от у нас це все якось тихо… Таке враження, що нікому немає діла“, – зазначила пані Ольга.

Підтримати акцію та вкотре нагадати про свого чоловіка приїхала до Ізмаїла дружина Віталія Гиренко, прикордонника з острова Зміїний, – він останній військовий зі скелі у Чорному морі, який й досі перебуває у полоні від самого початку повномасштабної війни.

“Мій чоловік захищав острів Зміїний. Їх було на той момент 82 людини. Він один досі залишається в полоні. Чому його й досі не обміняли – невідомо… В нього є син, якого він навіть ще не бачив – вторгнення почалося у лютому, а син народився у квітні. Дуже чекаємо на нього! Віримо, сподіваємося“, – розповідає Альона Гиренко.

Також жінка розповіла, що за три роки й три місяці полону родина Гиренко отримала лише одного листа від свого захисника.

Батьки, дружини, діти – в кожного, хто в цей день зміг приєднатися до акції, в очах, сповнених сліз, світилася нескінченна надія, що їх рідні обов’язково повернуться додому живими.

Одна з учасниць акції, Світлана Буракова розповіла, що її чоловік зник безвісти ще влітку 2023 року на Донеччині. І за увесь час не було жодної звістки, жодного листа чи дзвінка. Але у 2024 році на одному з російських сайтів було викладено фото водійського посвідчення безвісти зниклого чоловіка пані Світлани, Сергія Буракова.

“Ми подали відповідну інформацію у Координаційний штаб та слідчому, але там сказали, що це “інформація така, ні про що”… І попередили, що можливо російська сторона захоче від нас грошей. Але з нами ніхто не зв’язувався…“, – розповідала свою історію Світлана Буракова.

Також на свого родича чекають вдома й рідні Івана Кожухаря.

“Вже понад два роки ми чекаємо хоч якусь звістку… Там окупована територія. Жодних новин немає. Але ж вже два роки і чотири місяці. Хочеться, аби влада посприяла якось… Люди зникають кожного дня, а наших ніби забувають. Вже два роки живемо з цим болем“, – розповідали дружина та сестра військового Івана Кожухаря.

Дуже сильно чекає на тата вдома маленький син Андрія Гордієнко, котрий востаннє бачив його влітку минулого року. Хлопчику лише кілька років, але маленьке дитяче серденько дуже сподівається на чудо та скорішу зустріч з татком.

Військовослужбовець Андрій Зазулін зник у липні 2024 році на Запорізькому напрямку.

“Він парамедик. Пішов за пораненим побратимом, почався артобстріл – і він зник… Так сказав нам військовий, який привіз сповіщення. З того часу жодних звісток. Командування мовчить, ми намагаємося щось дізнатися вже через адвоката. Зверталися ми усюди, навіть до Президента України… Змогли зв’язатися з однією з журналісток з рф, яка їздить по колоніях та спілкується з нашими хлопцями – але вона сказала, що не бачила нашого Андрія там…“, – розповідали родички бійця зі 118 бригади.

Понад годину родичі та близькі простояли під сонцем, під супроводом автомобільних сигналів. І як зазначав фактично кожен з них – вони й надалі будуть приходити на такі акції-нагадування.

Організатори заходу розповіли, що намагатимуться відтепер щотижнево збиратися разом, заздалегідь повідомляючи дату та час, щоб усі охочі могли доєднатися. Обмежень немає за місцем проживання немає – адже біль у всіх спільний, тож приєднатися до участі в акції-нагадуванні можуть як жителі міста так і люди з інших громад, районів, міст та областей.