Правосуддя на продаж в Ізмаїльському міськрайонному суді: як діяльність судді В’ячеслава Швеця підриває довіру до інституту влади

Кожен українець, який хоч раз стикався з питанням відстоювання своїх прав в суді, знає: якщо його адвокат не має доступу до судді чи прокурора – справа завчасно програна. «Вирішувати» питання за гроші – звичне явище в системі українського судочинства. Адже знаючи, як працює система, правник може затягнути справу, зневілювати докази та свідчення очевидців або просто її «злити». Основоположну роль у таких процесах відіграє саме суддя, який приймає рішення. Тож нікого не дивує, що працівники Феміди з досить середніми офіційними статками зазвичай володіють елітною нерухомістю, автомобілями та чи малими заощадженнями. Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області  Швець В’ячеслав Миколайович не є виключенням. Вже кілька років його діяльність привертає увагу громадськості та журналістів, але не правоохоронних органів, на жаль. Адже дана особа своєю «сумнівно справедливою «діяльністю шкодить не тільки окремим невинним українцям, а і системі правосуддя загалом.

Суддя В’ячеслав Швець потрапив під увагу медіа завдяки досить дивним рішенням, прийнятим щодо резонансних справ. Майже в усіх судових провадженнях, якими головував Швець, об’єктивні винуватці виходили «сухими з води». Показовою є справа так званої «прокурорської ДТП».

26 лютого 2017 року в селі Кислиця Ізмаїльського району Одеської області сталася ДТП, внаслідок якої загинула місцева мешканка.

Обвинуваченим у справі виявився ніхто інший, як перебуваючий на той момент у стані алкогольного сп’яніння прокурор Ізмаїльської прокуратури Євген Чебан.

Незважаючи на те, що спочатку все вказувало на провину прокурора  – свідки, свідчення, речдоки та інше, майже через чотири роки Чебана було повністю виправдано. Ба більше: місцеві ЗМІ, які спочатку були на боці родини померлої, з часом «змінили» своє ставлення до інциденту, почавши виправдовувати прокурора Чебана.

Завдяки планомірній «роботі» судді Швеця щодо затягування розгляду справи, майже через чотири роки після трагедії, 23 грудня 2021 року, прокурор був виправданий. То нібито свідок плутався у свідченнях, то загадковим чином зникли речові докази, то керівник слідчої групи вчасно не погодив лінію звинувачення, то один із свідків не з’явився до суду… З різних причин розгляд справи неодноразово переносився суддею Швецем.

Виправдання п’яних водіїв взагалі можна назвати спеціалізацією Швеця. Показовим є випадок, коли дружину судді, Олену Швець, звинуватили у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.

Подія мала місце минулого року, і справу, звісно за збігом обставин, розглядав Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області, в якому працює чоловік обвинуваченої. Очевидно, що Олена Швець не понесла належної відповідальності за правопорушення…

Іншою резонансною справою у кар’єрі судді Швеця стала історія з різаниною біля льодової ковзанки в Ізмаїлі. У січні 2021 року пара пенсіонерів зробила зауваження місцевому жителю Тарасу Дмитренку, який із малолітньою донькою кидав сніжки у постамент пам’ятника морякам-дунайцям. У відповідь Дмитренко вдарив людину похилого віку, а дружина, намагаючись захистити чоловіка, завдала ножових поранень нападникові.

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області розглядав одразу дві справи. В одній з них Дмитренко фігурував як обвинувачений, в іншій – як постраждалий. Незважаючи на те, що в суді працюють понад десяток суддів, обидві справи вів В’ячеслав Швець.

Як і у випадку зі справою прокурора, обидва судові процеси навмисно затягувалися. Розгляди неодноразово переносилися через клопотання адвокатів, вимоги відведення прокурора, іншого разу адвокат нібито не встиг ознайомитися з матеріалами справи, тощо. Через півтора року з початку слухань один з адвокатів висунув вимогу змінити суддю В’ячеслава Швеця (вочевидь, не безпідставно), звинувативши останнього в корупції, змові з пресою та несправедливих рішеннях. Проте заяву на відведення судді було відхиллено. Рішення суду з обох проваджень досі немає…

Варто зауважити, що завдяки такій «діяльності» суддя Швець нажив чималих статків. За даними декларацій, його родина володіє двома квартирами в Ізмаїлі загальною площею понад 230 кв м. Вартість квартири площею 172 кв.м згідно декларації – 340 тисяч гривень. Але таких привілейованих цін на ринку нерухомості міста Ізмаїл не існує .

В декларації також вказано 2 автомобілі марки Mazda CX-7. Відображена вартість авто – дууууже символічна: 2 тис дол та 2.5 тис дол. І виглядає доволі смішно.

Також суддя Швець задекларував 12 тисяч доларів США готівки. Заробітньої плати отриманої в Ізмаїльскому суді за 2023 р. ні багато ні мало: 1 млн 200 тис.

В свою чергу, донька В`ячеслава Швеця від першого шлюбу, яка наразі проживає в Англії,  на початку повномасштабного вторгнення в соціальній мережі поділилася тим, як мріяла придбати квартиру в одному з елітних районів столиці. Насправді, з таким-то батьком-суддею, мрії дійсно втілюються у життя.

Діяльність та життя Ізмаїльского судді Вʼячеслава Швеця всього-навсього один із прикладів роботи горе-системи українського судочинства, де мають місце і ознаки корупції, і зловживання посадовими повноваженнями, і маніпулювання судовими процесами. І на жаль, суддівська праця як і до великої війни, так і в її розпал, аж ніяк не зразок тріумфу справедливості та верховенства права. А банальне для України джерело власного незаконного збагачення.

Бездіяльність профільних структур веде до зростання корупції, несправедливості та нерівності перед законом. Це створює ситуацію, в якій впливові та заможні можуть уникати відповідальності, а пересічні громадяни залишаються наодинці з системою, яка має їх захищати, проте цього не робить. Як наслідок страждають не лише окремі українці, а й уся громадськість, що загрожує соціальній нестабільності, ослабленню держави та втрати довіри до її інститутів на міжнародній арені.