Жертвоприношення із молитвою: як мешканці півдня Одещини кров’ю позбавляються від нещастя

Ведучий програми “Світ навиворіт” Дмитро Комаров продовжує подорожувати Україною та знайомити глядачів із найцікавішими місцями нашої країни та людьми, які зберігають стародавні традиції та обряди. Черговий випуск відомого мандрівника присвячений Одещині та, зокрема, Бессарабії. Мешканці села Городнє Болградського району, не зважаючи на християнське віросповідання, щороку влаштовують свято жертвоприношення під назвою “Курбан”. Чому присвячений язичницький обряд та як проходить, передає “Бессарабія INFORM”.

Нагадаємо, у попередніх випусках журналіст завітав у село Криничне Болградського району та вивчав побут найбільшої національної меншини України – болгар – та традиції збирання врожаю винограду.

Свято “Курбан” мешканці села Городнє влаштовують прямо посеред вулиці.

“Колись у нас у селі часто траплялися різні нещасні випадки – то хтось потоне, то блискавка когось вб’є. Старіші мешканці зібралися та знайшли вихід із цієї ситуації – вирішили давати обітницю, пожертвування. Щороку городнянці готують курбан для всього села, щоб уникнути чергової біди, та щоб ми жили мирно та спокійно”, – розповіла жителька села Анна Константинова.

За словами місцевих мешканців, свято “Курбан” влаштовували їхні дідусі та бабусі, а вони, не зважаючи на християнське віросповідання, зберігають традиції та обряди пращурів, які довгий час знаходилися під впливом Османської імперії та перейняли у мусульман традицію жертвоприношення.

Серед великої отари овець чоловіки вибирають “своє” ягня та ловлять його спеціальним знаряддям.

“Це наша жертва Господу. Сім четвергів після Пасхи (Великодня – ред.) мешканці кожної вулиці збираються, скидаються коштами та купують баранця, якого приносять у жертву”, – розповідає місцевий житель Дмитро Деревенко.

Ритуал жертвоприношення проводять найстарші чоловіки. Перш ніж зарізати тварину, вони читають молитву “Отче Наш”.

“Перед тим, як зарізати ягня, молимося Господу, щоб він давав нам здоров’я та успіх, розвиток тваринництву, добробут, врожай за все. Просто у нас ризикована зона землеробства через посушливий клімат, молимось та робимо жертвоприношення і на дощ”, – розповів Василь Дончев.

Кров’ю, яку чоловіки зібрали із зарізаної тварини, вони обмазують дітей. На думку мешканців села Городнє, обряд символізує захист, очищення та силу. Він має на меті відлякати від дитини злих духів та захистити від хвороб.

“Стільки подорожував світом, бачив дуже багато жертвоприношень та не думав, що такі традиції збереглися й у нас на Бессарабії”, – зізнався Дмитро Комаров.

Поки діти проходять ритуал захисту від злих сил, місцеві господині обробляють м’ясо тварини та займаються приготуванням вечері. Страву готують у великому казані на відкритому вогні.

“М’ясо у казан викладаємо шарами, а поміж них щедро засипаємо червоним перцем. Зверху щільно накриваємо кришкою”, – розказала місцева господиня.

Водночас у місті Болград у цей день було оголошено День жалоби – місто прощалося із загиблим в російсько-українській війні Олександром Бортником. Дмитро Комаров разом зі знімальною групою поїхали у місто, щоб віддати останню шану загиблому.

“Інколи можна подумати, що тут, на Бессарабії, немає війни. Насправді це не так. Саме сьогодні у місті Болград ховають військового, який загинув на війні, – Олександра Бортника. Багато українських болгар загинули та захищають Україну від росіян, тому варто пам’ятати, що завдяки цим Героям мешканці Бессарабії мають можливість жити у більш-менш тихому краї”, – сказав ведучий.

Повертаючись з поховання, Дмитро Комаров зазначив, що в умовах війні дуже часто можна побачити таку близькість війни та миру, віри в захист та реальних втрат, традицій, пронесених віками, та сучасних змін. І всупереч тому, що такі контрасти дуже складно сприймати, сьогодні це невід’ємна частина життя українців.

По поверненню у село Городнє Дмитра Комарова вже чекало застілля на честь свята “Курбан”. Щоб помістити усіх охочих місцевих мешканців, столи розмістили в одному із найбільших дворів.

Після частування українські болгари запросили знімальну групу на традиційний танець “хоро”, який тривав до самої ночі.